Анна Вінницька ■ АКТУАЛЬНЕ ■ №16, 2022-04-17

У Кошаліні на безоплатні курси польської мови для евакуйованих із України записалось 350 людей. Хтось потім переїхав до іншого міста чи країни, але і зараз там навчається 250-260 осіб. Такого зацікавлення мало хто сподівався. Нині у місті проживає понад 4 тисячі біженців.

Групи нараховують від 15 до 20 учасників, загалом їх 11, а лекторів – 9. Кожна група матиме 40 годин занять, триватимуть вони до кінця травня. Студенти зустрічаються двічі на тиждень на півтори години. Ідея належить Ірині Кузян – власниці мовної школи «Мануфактура успіху».

– Головна мета для нас – аби біженці вивчили мову на рівні, достатньому для щоденного спілкування та працевлаштування. Знаючи польську, українці почуватимуться тут більш комфортно. Тому ми найбільше уваги приділяємо саме комунікаційним навичкам: наприклад, активніше вивчаємо слова, а менше – відмінки, – говорить Ірина Кузян.

Звісно, за два місяці неможливо ідеально опанувати мову, однак засвоїти її на розмовному рівні – так. Це дозволить біженцям самостійно вирішувати бюрократичні питання, справи у школах, куди вони записують дітей тощо.

Лектори, які ведуть курси, – це креативна та колоритна група. Серед них є згадана вже Ірина Кузян, драматург і журналіст Томаш Оґоновський, актори Войцєх Ковальський та Яцек Здроєвський, колишня журналістка Марта Попєль, вчителька іноземних мов Маґдалена Козловська, викладач польської мови Томаш Стемпяк, вчителька Малґожата Вронська-Ставська, радіожурналістка Йоанна Лейтан, підприємиця Уршула Єґер. Допомагають їм Богдана Ковалевська та Оксана Ардан – українки, які вже довгий час живуть у Кошаліні, Зенон Любінський, Анна Равська та Йоанна Марграф-Собанська.

– Ідея безкоштовних занять виникла у мене після розмови з Анджеєм Мєльцарком – головним редактором видавництва «Престиж», який сказав мені, що може знайти лекторів для такої ініціативи. Тоді я подумала, що проєкт справді може вдатися, – каже Ірина Кузян.

Вона поділилася з викладачами своїм досвідом, надала їм матеріали та підготувала програмну основу курсів. Це важливо, оскільки в самому Кошаліні дуже мало вчителів польської мови як іноземної. Зараз усі лектори кажуть: «У мене супер-група!». Хоча не всі вони є професійними педагогами, кожен знайшов власний спосіб викладання, використовуючи вказівки Ірини Кузян. Це ж-бо люди творчі та креативні.

Заняття з польської мови для українців, які втекли від війни, згуртували культурний та медійний світ. Коли на заняття записалося аж 350 людей, я запропонувала Ірині Кузян, аби навчання проходило в конференц-залі Радіо Кошалін, на що охоче погодився головний редактор Пйотр Островський. Тут слухачі курсів можуть поспілкуватися та познайомитися, поруч є також фойє.

Юлія з 12-річним сином приїхала з Києва. Кордон вони перетнули 10 березня. Кошалін обрали через те, що тут уже три роки живе знайомий її чоловіка. Раніше вони ніколи не бували у Польщі.

 – Мені подобається, що тут всі люди відкриті: кого не запитаєш, всі радо тобі відповідають. Я тільки вчу мову, тому якщо чогось не знаю – використовую перекладач у телефоні, – каже Юлія.

Її син уже навчається у спортивній школі: у Києві він займався плаванням, а тут також є басейн. Усі діти розмовляють польською, тому хлопець каже, що і він мусить її швидко вивчити. Юлії мова поки що дається важко.

 – Найскладніше вимовляти шиплячі звуки, але якщо інші можуть, то і я справлюся, – сміючись, каже жінка.

У неї викладає якраз Ірина Кузян, тож Юлії подобається, що вона навчається в українки, яка колись також вивчала мову з нуля.

Наталія з 9-річною донькою Маріанною приїхали з Сум. Кордон вони перетнули 12 березня, з рідного міста виїжджали через «зелений коридор». На той час ситуація була дуже складною – росіяни якраз скинули авіабомбу, від якої загинули понад 20 людей.

– Я злякалася не так за себе, як за дитину, тому коли нам запропонували виїхати – ми це зробили, – каже Наталія.

Маріанна ще не ходить до школи, у неї дистанційне українське навчання – найбільше вона любить уроки української мови, мистецтва та фізкультури.

Тетяна разом із 17-річною донькою приїхали з невеликого містечка в Луганській області. Мусили вибиратися через Харків та Київ, де у ті дні точилися запеклі бої – у Харкові автобус, яким вони їхали, потрапив під обстріл, тому ночували люди в метро. Кордон перетнули 5 березня. До війни Тетяна вже бувала у Кошаліні – саме перед російським вторгненням вона поїхала в Україну вирішувати питання з документами. Вона вже знайома з польською мовою, тому для неї навчання проходить простіше. Її донька хоче вивчити польську та вступити у познанський університет на ІТ-спеціальність.

Поділитися: