Ігор Щерба ■ 30-ЛІТТЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИЕЙ ■ №34, 2021-08-22

Президент Польщі (1990-1995) Лех Валенса

Лех Валенса – звичайний робітник із суднобудівельного заводу (тоді ще імені Володимира Леніна) у Ґданську, який став на чолі багатомільйонного профспілково-громадського руху «Солідарність». Польська «революція Солідарності» започаткувала демократичні перетворення у Європі (символом яких стало падіння Берлінського муру), а також була стимулом до розпаду СРСР.

Давайте поговоримо про події 30-річної давності, про проголошення незалежності України.

По-перше, хочу висловити найкращі побажання Україні, “Нашому слову” та його читачам.

Щодо тих часів політичних змін та появи України на політичній мапі – вони припали на період, коли я був президентом Польщі. Я виріс із переконанням, що без вільної України не може бути вільної Польщі. Наша співпраця має відбуватися шляхом демократичних змін, незалежно від минулих історичних конфліктів, які стали між нами, нашими народами.

Стратегічне партнерство Польщі та України випливає з історичної необхідностіраїни. Я завжди хотів, аби ми, поляки, разом із Україною увійшли до Європейського Союзу та НАТО. Однак мені не довелося втілити в життя цей проєкт, завершити свою справу під час другої президентської каденції. Але я досі маю надію, що народи Європи сьогодні здійснять мою мрію, і Україна долучиться до ґрона європейських країн. Це – моє особисте послання на 30-ту річницю незалежності.

Згадуючи початок існування незалежної України, варто сказати, що тоді українська опозиція була організована слабше, ніж наша польська «Солідарність». Ви в Україні у часи панування радянського режиму не були так, як ми – демократична опозиція у Польщі – готові взяти у свої руки владу в країні. Попри цю слабкість, сьогоднішня незалежність України – це ваше велике досягнення.

Яким може бути майбутнє польсько-українських відносин, коли у країні праві сили заявляють про «смерть ідеології Ґедройця»?

Я все-таки обстоюю думку, що вона жива, і далі підтримую тезу Єжи Ґедройця про те, що без вільної України не буде вільної Польщі. Ця ідея має раніше чи пізніше втілитися в життя, однак питання полягає у тому, яку ціну ми муситимемо заплатити за зволікання з її реалізацією. Я сьогодні не бачу іншого шляху для польсько-українських відносин.

Я думаю, що ми та інші народи Європи зараз недостатньо підтримуємо Україну. Ми забули про гарантії безпеки, які обіцяла міжнародна спільнота на самому початку створення української держави. На мою думку, в контексті нинішнього ювілею варто про це нагадати.

Що після ювілею?

Повторюся: 30 років тому пролунали певні заяви міжнародної спільноти щодо незалежності України. Вони актуальні й надалі. Сьогодні варто спитати цю спільноту: «Де ваші гарантії щодо незалежності України, її територіальної цілісності? Що від них реально залишилося?». У день ювілею ми повинні на основі цього факту зробити справжні висновки на майбутнє.

Поділитися: