17.11.2020
Конкурс української пісні онлайн
Людмила Лабович ■ ГРОМАДА ■ №47, 2020-11-22 8 листопада відбувся XVI Конкурс української пісні «З підляської криниці», одна з найважливіших подій Союзу українців Підляшшя....
Людмила Лабович ■ РОЗМОВА ■ №17, 2023-04-30
7 травня у Більському будинку культури відбудеться ХІХ Конкурс української пісні «З Підляської криниці». За майже 20 років він став місцем для виявлення справжніх музичних талантів. Саме на цьому конкурсі з українським репертуаром дебютувала Вікторія Гаць з Більська-Підляського, вокалістка Студії пісні «Fart». Окрім того, що це талановита співачка, вона ще є членкинею редакції українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою», журналісткою Радіо Orthodoxia та головою Братства православної молоді при парафії св. Архангела Михаїла в Більську. Зараз Вікторія Гаць у випускному, матуральному класі. У цьому році вона стала стипендіаткою нагороди маршалка Підляського воєводства для талановитих учнів.
– Ти часто виступаєш на українських заходах. Якими були твої початки, пов’язані зі співом?
Початки були давно, 12 років тому. Все почалося в дитячому садку. Там пані Йоанна Пєтручук зачала мене рихтувати до колядкового конкурсу. Вона побачила, що я співаю і запросила мене до себе в хор у Студії писання ікон у Більську-Підляському. І я од цього моменту почала співати. То вже буде 12 років. Пізніше я почала ходити до Більського будинку культури до пана Войтка Вєчорка і там співала до 2019 року. На жаль, так скінчилося, що пан Войтек умер, і наш гурт перейняла пані Юстина Пожезінська. І вона подумала, що візьме мене до себе у «Fart». Раніше я пробувала, але не вдавалося туди попасти, но але як була оказія, то я вельми утішилася, що пані Юстина запропонувала мені співати. З 2019 року я співаю у Студії пісні «Fart» у Більському будинку культури.
– Студія пісні «Fart» виконує переважно польські пісні, але ти виступаєш також на українських концертах з українським репертуаром. Чи ти раніше співала в ансамблі «Ранок»? Чи вчилася української мови в школі?
Ні, я не училася ніколи української мови в школі і не співала в «Ранку». З українською мовою в піснях моя пригода почалася в 2017 році, коли я почула про Конкурс української пісні «З Підляської криниці». Моя мама десь побачила інформацію про той конкурс і сказала, що можна попробувати. Я на початку трошки боялася, бо не училася української літературної мови і думала, як то буде, чи добре заспіваю, чи научуся акцентів. Оказалося, що українська мова не така трудна. Я попробувала і од того моменту я щороку виступаю, беру участь у конкурсі.
– Говориш, що ти не вчилася української мови, але розмовляєш нею, знаєш говірку, яка є в нас на селах, а треба сказати, що у твоєму поколінні то вже рідке. Де ти навчилася нашої мови?
– Я колись, як була мала, то цілий час жила у своєї бабусі, і там вона говорила «по-свойому», і так я научилася говорити.
– А в якому селі?
В Ступніках коло Козлік.
– Коли йдеться про співання, то з чим виступаєш на українських імпрезах? Які пісні вибираєш?
Тяжко вибрати пісню. На початку дивлюся, яка може бути публіка, які люди можуть прийти. Коли я думаю, що будуть старіші, але й молодші також, то вибираю такі більш веселі пісні. Коли то конкурс, вибираю такі, в які я можу добре вчутися і показати свої емоції. На концертах треба показати щось, щоб людей розвеселити, а на конкурсах треба показати те, що умію, показати свої емоції і те, як одчуваю пісню.
– Що вважаєш своїм найбільшим успіхом, коли йдеться про виконання пісень?
У минулому році я зайняла друге місце на конкурсі «З Підляської криниці», також побувала в Ґдині на «Gdynia Open» і там з гуртом «Fart» ми зайняли третє місце. Може, то буде такий головний успіх у минулому році, бо там було таке важне журі, бо була Кася Цереквіцька, Єжи Петерсбурський і Лукаш Заґробельний. Думаю, що то був цікавий досвід заспівати перед ними.
– Ви співали по-польськи чи по-українськи?
Ми співали по-польськи.
– У Студії пісні «Fart» ви маєте теж такий ансамбль «Золото», з яким виступаєте з українським репертуаром.
«Золото» – то такий гурт, який складається з учасників Студії пісні «Fart». Хто може, той співає. Часом нас є п’ять, часом шість, часом вісім. То направду є по-різному. Ми співаємо українською мовою і ми співаємо естрадну музику. Також беремо участь у Конкурсі української пісні «З Підляської криниці». Співаємо на фестивалі «Підляська осінь», «На Івана, на Купала», також на інших концертах.
– Це виняткова ситуація, що ти ніколи не вчилася в школі української літературної мови, але співаєш тою мовою, а крім того є наймолодшим членом редакції українського часопису Підляшшя «Над Бугом і Нарвою». Як це сталося, що ти почала співпрацювати з українським двомісячником?
То почалося також од конкурсу «З Підляської криниці», бо там я познайомилася з головним редактором Юрієм Гаврилюком. Якось так почалося од того, що пан Юрій вислав мені мої фотографії з конкурсу. Я тоді писала до білоруської газети «Ніва». Пан Юрій сказав, що він також починав з «Ніви» і що може то бути добра оказія, щоб почати писати до українського часопису. Я так подумала, що при нагоді научуся трошки української літературної мови. І так усе почалося.
– Про що пишеш? Що тебе цікавить?
По-різному. То залежить од того, що коло мене діється. Пишу про Братство православної молоді, також про редакцію Радіо Orthodoxia у Більську-Підляському.
– Пишеш на ці теми, бо ж ти журналістка православного радіо, є також головою Братства православної молоді у Більську-Підляському. Коли ти почала включатися в ті структури?
Моя історія з Братством православної молоді почалася шість років тому од пілігримки на Святу Гору Грабарку. Там мені сказали, що є щось таке, як братство і щоб я приходила на зустрічі. Мені було тоді 12 років і я подумала, що то може бути цікава пригода. В минулому році я стала головою братства і також три роки тому наш батюшка, який веде братство, отець Ярослав Цєлушецький, сказав, що будемо починати свою пригоду з Радіо Оrthodoxia. Ми трохи боялися, як то буде виглядати, бо не мали ні диктофону, ні приміщення. На початку записували позиченим диктофоном, але з часом ми купили свій диктофон і все інше, що було потрібне. Також отримали приміщення. Мусили ми переробити його на студію, пристосувати до того, щоб записувати звук. То було багато роботи, бо на канікулах ми помагали батюшці, але 6 листопада 2022 року було офіційне відкриття нашої студії. Тепер там працюємо.
– Займаєшся багатьма справами і це неймовірне, бо ти ще учениця середньої школи. Які в тебе плани після закінчення школи?
Наразі я в матуральній класі, матура попереду, а потім я хочу піти до Білостока на педагогічні студії.
– Не в бік музики?
Думаю, що музика буде завжди зо мною, але я також люблю роботу з дітьми. Я вже трохи працювала з дітьми як аніматорка. Я знаю, що то не те саме, але я люблю дітей і я од малого хотіла стати учителькою. Також я можу поєднати музику з цією роботою.