Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №12, 2024-03-24

Ці слова сказав у Ольштині Петро Тима, історик та громадський діяч, оцінюючи актуальні процеси в українській громаді.

Столицю Вармії і Мазур він відвідав, щоб презентувати свою книжку «Сплетіння – про українців із Польщі. Розмови з Петром Тимою». Авторську зустріч організували 25 лютого греко-католицька катедральна парафія Покрову Пресвятої Богородиці та місцевий гурток Об’єднання українців у Польщі. Подію вела Ярослава Хруник – журналістка, співавторка українських передач на Радіо Ольштин.

Відродження й партнерство

Спочатку гість розповів про історію написання книжки у співпраці з Ізою Хруслінською, роль сім’ї та українського ліцею в Лігниці у формуванні власної української ідентичності. Говорив також про зацікавлення іншими меншинами ще у ліцейські роки. Такі пошуки були подорожжю в невідоме, бо в тогочасній польській політиці до меншин переважав підхід, коли їхню присутність не визнавали. Багатокультурність широко влилася у життя героя в середині 80-х років, тобто в період навчання в Ґданському університеті. 

– Серед студентів уже тоді були ті, хто прямо заявляв: «Я литовець, кашуб чи німець». Це показувало, що відбувається своєрідне відродження в середовищі національних меншин. Люди розуміли, що вони не є етнічними поляками й публічно про це заявляли, – згадує Петро Тима.

У Варшаві була утворена Рада культури студентів національних меншин, що стала організатором фестивалів, видавали часопис «Зустрічі». Створене вже тоді партнерство меншин багато важить у наш час. Окремі громади мають низку спільних проблем та викликів: збереження рідної мови, продовження функціонування шкіл чи відстоювання власного, іншого ніж польський, погляду на історичне минуле. Факт, що закон про нацменшини в польському парламенті розробляли аж 16 років, добре показує, що не всі над Віслою хотіли збереження національної різноманітності держави. 

– Співпрацюючи, меншинні середовища можуть показувати, зокрема перед міжнародними установами, що наші права порушуються або перебувають під загрозою, – наголосив Петро Тима, згадуючи протест меншин проти скорочення попереднім польським урядом годин навчання німецької мови як рідної. Партнерство меншинних громад та спільні ініціативи широко представлені в презентованій книжці. 

Гібридна модель

На зустрічі розглянули й сучасні виклики. З одного боку, сьогодні меншини «випали» з поля зору, який перемістився в бік воєнних біженців та мігрантів. З іншого, як відзначив Петро Тима, постійно триває процес переїзду, зокрема молодих представників громади, до більших міст і спустіння досі активних сільських місцевостей. У контексті гуртування громади в містах Петро Тима наголосив на важливій ролі Греко-католицької церкви, яка не лише надає духовну опіку, а й утворює світлиці в окремих парафіях. Вони стають місцем розвитку українського громадсько-культурного життя. У майбутньому, на думку гостя, важливою може стати спроможність ведення малих проєктів на локальному рівні. Це, наприклад, недержавні й частково співфінансовані батьками школи, де навчають рідної мови, або нацменшинне радіо, що працює на комерційних умовах. 

Під час дискусії владика Аркадій Трохановський зауважив, що перед викликами стоїть як церква, так і найбільша організація українців – ОУП. Він запитав про можливу загрозу цілісності Об’єднання з огляду на те, що зростає зосередження окремих громад на власному регіоні.

– Якщо за певні громадські справи мала б відповідати церква, то з’являється питання підготовки й навчання духовних лідерів. Таку потребу я вже побачив і починаю говорити про це зі священниками, – зауважив владика Аркадій Трохановський.

Тим часом Петро Тима зазначив, що зараз дуже помітним є процес, у результаті якого представники меншини перестають бути єдиними українцями на території Польщі. Цю динаміку ілюструє факт, що у самій Варшаві до системи реєстрації населення (PESEL) записано 200 тисяч громадян України. Це означає, що, навіть якби війна закінчилась відносно швидко, у Польщі все одно залишиться велика кількість людей, народжених в Україні, котрі мають можливість отримати польське громадянство. Частина з них уже ввійшла у життя української меншини – вчителі, священники, аніматори культури, інші гуртуються довкола своїх організацій. Гість оцінив, що в майбутньому найбільш імовірною стане якась гібридна форма існування цих спільнот. Водночас буде важко зберегти модель із сильною загальнопольською представницькою структурою, якою є ОУП. 

– Насправді ми знов у 80–х роках, коли все змінювалося, – підсумував Петро Тима. 

Про свою книжку й українські питання Петро Тима говорив у Ольштині також на зустрічі, організованій фондом «Боруссія».

Поділитися: