Оксана Усатенко ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ №2, 2021-01-10

Зі стрімким розвитком усіляких новомодних «артів», появою розмаїття модерних графічних технік та все нових поколінь самобутніх митців розумітися на змінах і тенденціях сучасного мистецтва стає все складніше. Але окрім високого мистецтва є й інше, більш зрозуміле – мистецтво вулиці. Так, усе частіше увагу перехожих на собі концентрують мурали, в одних вони викликають щире захоплення, в інших – подив або обурення.

Для того, аби зрозуміти, чи насправді яскраві стінописи створюють у місті галерею під відкритим небом або ж навпаки – агресивно заплямовують урбаністичний простір, необхідно ближче познайомитися з цим явищем.

Мурал або стінопис – це рід монументального живопису, який у більшості людей асоціюється з великоформатними художніми розписами зовнішньої сторони стіни.

Саме в такому найбільш розповсюдженому значенні цей вид мистецтва й сприймався від моменту свого виникнення. Подібний вид малярства зароджувався в Мексиці, одразу набувши гострого соціального та політичного характеру. Після завершення подій тамтешньої революції 1920-1921 років когорта митців – Дієго Рівера, Хосе Ороско та Хосе Сікейрос – почали створювати монументальні стінописи, тим самим започаткувавши новий рух, який згодом отримав назву «муралізм» (слово «мурал» у перекладі з іспанської мови означає «настінний»).

Виникає питання: чи кожен габаритний малюнок можна вважати муралом?

Польський художник та мистецтвознавець Рафал Росковінський вважає, що не кожен настінний живопис може бути названий муралом. За його словами, особлива ознака, котра має бути притаманна  цьому виду художнього вираження, – це легальність. Мурали доволі часто плутають із графіті, яке з’являється в публічному просторі хаотично. А для того, аби створити стінопис, необхідно отримати спеціальні дозволи від міської влади та власника нерухомості, на якій буде нанесено твір. 

Нині мурали можна побачити на стінах будинків багатьох міст. Подібні зображення наповнюють символами простір Нью-Йорка, Брюсселя, Берліна, Лондона тощо. Не є винятком й українські та польські міста. Проте, попри відносну географічну близькість України та Польщі, історія розвитку цього виду мистецтва у двох країнах дещо відрізняється.

Якщо у Варшаві ще з часів ПНР стала досить поширеною традиція комерційного та декоративного муралу, то до Києва стінописи були занесені свіжим постмайданним вітром. Від 2014 року в місті над Дніпром постав 171 (!) новий мурал. Зближує ж культури вуличного малюнку обидвох столиць те, що чималий відсоток міських муралів присвячено відомим особистостям. 

Київ

Хоча місто каштанів не може похвалитися величезною розмаїтістю персоналізованих муралів, проте в останні роки їх з’являється все більше. Чільне місце займають постаті, важливі для української історії. Особливо яскраво на стінах міста представлена доба національно-визвольних змагань. 

Так, із фасаду київського будинку перехожих вітає корифей вітчизняної історичної думки, політик  Михайло Грушевський. Поява цього муралу була приурочена одразу до двох дат – 150-ліття від його дня народження та 100-річчя від початку подій Української революції. Зображення політичного противника Грушевського Павла Скоропадського не забарилося з’явитися на вулиці Старовокзальній. Гетьман, одягнений у тематичний темний стрій, величавим поглядом оглядає давнє місто з висоти стінопису. 

Цікаво, що політичні антагоністи гетьмана теж знайшли своє місце на стінах столиці. Так, наприклад, у 2019 році на недекомунізованій вулиці Києва (вул. Зої Космодем’янської, 18) «оселився» Головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра, що на думку багатьох стало своєрідною боротьбою за символічний простір Києва. Попри те, що згадані мурали були присвячені політичним діячам, які мали різні візії щодо розвитку України, їхня роль очевидна. Поява зображень непересічних особистостей була покликана спонукати людей якомога більше дізнаватися про власну історію, робити корисні висновки з драматичного досвіду тих часів. 

Не забувати про символи національної честі допомагають й інші мурали. Зокрема, поблизу Палацу «Україна» було вшановано пам’ять героїв Крут – молодих хлопців, які, захищаючи державність, вступили в нерівний бій із більшовиками в січні 1918 року поблизу однойменної залізничної станції.

У 2020 році на День Незалежності України у Києві було відкрито ще один майстерний тематичний стінопис із зображенням особистості, діяльність якої не висвітлена належним чином в українському дискурсі, проте беззаперечно варта нашої уваги. Ідеться про військового льотчика Української галицької армії, співзасновника молодіжної організації «Пласт», педагога та винахідника Петра Франка. Нарешті гідний син відомого батька Івана Франка буде так креативно вшанований у просторі столиці омріяної держави.

Неможливо оминути увагою й мурал одного із сучасних борців за незалежність України. Вражаючий за своєю внутрішньою силою портрет Сергія Нігояна має дуже влучну локалізацію, адже розташований у сквері Небесної Сотні поблизу Михайлівської площі. Стінопис присвячений пам’яті активіста Революції гідності, котрий одним із перших загинув під час трагічних подій у серці Києва. Цю роботу виконано португальським митцем у нестандартній для цього жанру техніці – сграфіто. За словами перехожих, до муралу привертає увагу людей насамперед пронизливий погляд героя, який автор стінопису назвав «очима всієї Небесної Сотні».

Досить часто рідні українському серцю образи виконувалися майстрами з-за кордону. Наприклад, серед найбільш знаних персоналізованих муралів можна пригадати зображення видатної поетеси Лесі Українки. Семиповерховий образ жінки у вишиванці з квітами став результатом натхнення австралійського художника віршем «Конвалії» та біографією незламної письменниці.

Австрійський художник намалював у Києві лик людини, яка без перебільшення була однією з найбільш впливових та палких постатей-прихильників українсько-польського примирення. На одній зі стін будинку на Печерську у 2017 році знайшла своє відображення постать Івана Павла ІІ, пам’ять про якого в подібний спосіб була вшанована й на одному з муралів Варшави. Відкриття цього стінопису стало справжнім дійством, адже його урочисто відкривав тогочасний посол Польщі в Україні Ян Пєкло.

Варшава

У червні 2020 року у Варшаві з’явився мурал, на якому зображено особистість, яка чимало зробила для налагодження польсько-українського діалогу та захисту прав національних меншин. Ідеться про Яцека Куроня – лідера демократичної опозиції. Стінопис складається з двох портретів, а розміщений він на ліцеї, який носить ім’я видатного політика.  

Варшава надзвичайно багата на стінописи, вони зустрічаються як у середмісті, так і на околицях польської столиці. Щоправда, якщо в одних районах вони рекламують, полемізують чи розповідають про історію, то в інших – прикрашають та оживлюють простір.

Польська столиця має нелегку історію, тому цілком логічно, що на муралах непоодиноко висвітлюється тематика Другої світової війни, зокрема Варшавського повстання, яке дуже змінило долю міста та всієї країни. Неможливо оминути увагою стінопис, розташований у районі Воля. На ньому не зображено конкретну особу, а створено образ солдата та вміщено десятки сцен із повсякденного життя тодішньої польської столиці. Компонування намальованих зображень було здійснено на підставі справжніх тогочасних світлин, тому цей мурал є своєрідною даниною пам’яті цивільному населенню повстанської Варшави. 

Ще однією болючою сторінкою, згаданою на стінах будинків міста, залишається палімпсест єврейської історії. Чимала кількість подібних зображень зустрічається у районі Муранов, де зосереджувалася значна частина помешкань етнічної меншини та згодом постало варшавське гето. Один із тематичних муралів представляє молодого Марка Едельмана – громадського діяча, кардіолога, останнього очільника повстання в гето.  Відомого представника єврейської громади зображено з жовтим нарцисом у руках, що символізує життя й надію, а поруч розташовано напис «Ненависть – легка, а любов вимагає зусиль і самопожертви».

Поблизу Східного вокзалу у Варшаві група молодих художників з Польщі, Ізраїлю та Німеччини створила мурал із портретом Яна Карського – юриста, дипломата та праведника народів світу. Стінопис з’явився в межах двотижневого семінару-практикуму з протидії дискримінації та сприяння толерантності. Його яскравим акцентом стали слова «Хто не засуджує, той дозволяє». Лише після завершення роботи творці дізналися, що саме в цьому будинку, на стінах якого постав стінопис, під час окупації існував транзитний табір, організований нацистами для в’язнів, яких згодом відправляли до Треблінки. Ця інформація справила неабиякий ефект на учасників і додала роботі нового смислового виміру.

Справжнім улюбленцем варшав’ян став мурал із художнім зображенням Фредеріка Шопена, адже такий стінопис з’являвся в польській столиці вже декілька разів. Перші проєкти одразу анонсувалися як тимчасові, проте через прихильність мешканців затримувалися на стінах на декілька років. Після їх замальовування містяни побажали побачити «триваліший» портрет визначного композитора. Для цього було обрано стіну Національного інституту Фредеріка Шопена поблизу музею всесвітньо відомого піаніста та композитора. Саме там зрештою судилося остаточно оселитися музично-біографічному стінопису. 

Прикладом ще одного цікавого муралу, який взаємодіє з навколишнім середовищем та вигадливо підкреслює міську рослинність, є стінопис на вулиці Новий Світ 18/20, де зображена польська співачка Кора. Особливого ефекту досягнуто тим, що крона каштана, який росте поруч із будівлею, розквітаючи навесні, перетворюється на пишне волосся вокалістки. Залежно від пори року та зміни кольору листя змінюється і зовнішній вигляд чарівної співачки.

Мурали справді заслуговують на нашу увагу, а тому і стають все більш популярними серед мандрівників. Нині прокладають спеціальні туристичні маршрути для оглядання стінописів, навколо їхнього створення влаштовують цікаві фестивалі та пленери. Завітавши до української або польської столиці, можна пересвідчитися в тому, що вуличне мистецтво може бути водночас якісним і доступним, а також таким, яке у свій цікавий спосіб здатне конкурувати з класичним набором пам’яток. Окрім того, це унікальна можливість не лише милуватися майстерними художніми образами у величезних урбаністичних галереях під відкритим небом, але і доторкнутися до історії.

Поділитися: