На схід від Кракова: боремося зі стереотипами

Ольга РусінаПОДІЇ№14, 2017-04-02

На початку березня в одній із краківських кав’ярень поляки та українці мали нагоду відкрито порозмовляти про те, які стереотипи щодо східних сусідів досі функціонують у польському суспільстві, а також про те, як боротися з ними.

Фото: сторінка Фейсбук Stowarzyszenie „Prawy do Lewego"
▲ Фото: сторінка Фейсбук Stowarzyszenie „Prawy do Lewego”

Подія, організована асоціацією «Правий до Лівого», називалася «Ми: на схід від Кракова». Запрошені українці – молодь, що навчається і працює у Кракові. Розповідали вони про себе, свої плани на майбутнє і відповідали на питання слухачів.
Кожний з учасників представляв свій рід занять: Ольга професійно займається танцями і має титул чемпіона України, Дар’я вивчає соціологію в Гірничій академії у Кракові і малює, Олексій присвятив себе футболу, Дмитро вчиться на факультеті управління медіа і веде свій власний блог, а теж я – студентка журналістики, авторка книжок для дітей.
Асоціація «Правий до Лівого» ставить собі за мету спонукати суспільство до широкої дискусії на теми, котрі ділять поляків. Однією з таких тем є, безперечно, ставлення до українців, які приїжджають до Польщі на навчання чи роботу. Під час розмови організатори приділили увагу найпоширенішим питанням, які спричиняють виникнення стереотипів щодо сусідів зі сходу.
Багато суперечок точиться навколо Карти поляка і стипендій у вищих навчальних закладах, що їх отримують власники цієї карти. Саме через це деякі польські студенти вважають, що українці відбирають у них місця у вишах, а так само кошти, які могли б бути використані для соціальних чи наукових стипендій.

Спікери дискусії пояснювали, хто насправді і за яких умов може отримати Карту поляка, як проходить вступ до вищих шкіл і що стипендію польського уряду виплачують не з коштів кожного навчального закладу, а з державного бюджету. Крім того, більшість українців навчається в Польщі на платній основі, не маючи ані польського походження, ані Карти поляка. Щодо них позиція польських вишів різниться: в Ягеллонському університеті платники не мають права отримувати жодних стипендій, у Гірничій академії в Кракові існує окремий фонд наукових та соціальних стипендій для іноземців.
Інші питання, які звучали під час дискусії, також могли б видатися для українського слухача очевидними, проте в польському суспільстві протягом довгого часу вони не були проговорені і через це породжували багато міфів, суперечок і стереотипів. Як тепер виглядає війна на сході країни? Чи насправді українське суспільство так поділене, як це показують у ЗМІ? Наскільки змінилася країна після Майдану? Як виглядає ситуація у вищих навчальних закладах?
«Stereotypes – off, brain – on!» – так підсумував розмову Дмитро. Як зазначали організатори й учасники, найчастіше для того, щоб порозумітися, вистачить просто порозмовляти. Після дискусії всі якраз і мали таку можливість: у рамках зустрічі відбувся концерт краківської групи «Strach Uszu». Своєрідним приємним акцентом завершився вечір, коли група українських студентів спонтанно вийшла на сцену і запропонувала музикантам разом заспівати «Океану Ельзи» пісню «Не питай». Гітарист на ходу розучив знайдені в інтернеті акорди, а під кінець і сам почав підспівувати: «Просто мені так хочеться бути там, де ти…». ■

Поділитися:

Категорії : Bez kategorii

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*