Людмила Лабович ■ ГРОМАДА ■ №17, 2019-04-28

Як колись у підляському селі Шостакові святкували Великодні свята – розповідає місцевою говіркою 79-річна Зінаїда Степанюк, зараз жителька Засцянок коло Білостока.

Зінаїда Степанюк

Пані Зіно, як у Вас у сім’їе святковалі Вербніцю?

У першум тижні посту вириезувалі вербочку. Наше село било малоє, оно в одних рослі вербочкі, і хто хотіев, то ішов і просів, коб витяті.
У нас светілі чирвони вербочкі. Зараз мніе буде 80 ліет, но ціели час свечу чирвони, не тия з котушкамі.
Вербочок не вбіралі, оно звезувалі лєнточкамі і з такімі ішлі до церкви. Наша парафія била в Новум Березові, то мама возьмут мене за ручку і ведут. Вже як додому приходілі, то білі вербочкою. Говорилі:
Верба б’є, не я б’ю.
За тиждень Велікдень.
Будь здорови як земля,
А весьоли як весна.

Білі верхамі діті, коб билі здорови. А послі то і внучкув своїх я біла.

Што робілось з тею вербою?

Тая верба все стояла довговато на окніе. Послі єї сушилі і палілі. Так уважалося, што не можна єї викідаті до сміетя.

А заносілі на могіли?

Так, не всіе, алє носілі. Занесут на могіли блізькіх, устром’ят і вона, тая вербочка, там остається, аж не всохне.

Послі Вербніці то вже шиковаліся до свята.

Шиковаліся, нєкотори жильніковалі.

Што то значило?

Жильніковалі то значит нічого не їелі од четверга до першого дня Велікодня. Як у четвер, одходівши до церкви, з’їелі, то тогди поїелі аж вернувшись із церкви по Воскресєнії. Я не жильніковала, алє билі такія, што не їелі ціелу Веліку п’ятніцю і Веліку суботу. І тогди вже вночие тия жильнікующи ішлі до споведі. То троху било тих люді.

Пані Зінаїда під час майстер-класів у Загороді в Козликах

На Велікдень мусіла биті паска. Колі у Вас єї пеклі?

У суботу. У нас парафія била веліка і батюшка їездів светіті паску кругом по сьолах. До Шостакова приїжджав пуд кунець, то ми ще вспівалі спечи в суботу. А де приїжджав рано, то пеклі в п’ятніцю вечором.
У нєкоторих билі такія звикли паскі, а в нєкорорих солодши, здовни. Робілі ХВ зверху, значиться «Христос Воскрес», шиковалі коробкі з їедлом. Настуольнічка вишита слалася і тогди там уже клалі всьо – паску, ковбасу, яйця, масло, сира кусочок.

А помніте, як ще светілі у велічезних копаньках?

Чом ніе? У копаньках било всьо, што їелі на свято, не так як тепер, што оно троху.
Уже послі мама уплєлі з соломи коробку і ми в юой светілі.

Пані Зінаїда під час майстер-класів у Загороді в Козликах

Де у Вас светілі тую паску?

На селіе. У суботу вдень люде виносілі всьо на лавкі. Як я вже вишла замуж, то збіраліся в кількох місцях Шостакова. Ми як діеті то вже біеглі і дівіліся, чи з Старого Березова не їеде батюшка.
Колісь батюшка їездів фурою. І тогди ж давалі йому пасочкі, яйця. То матушка, ще в колісніх часах, згадувала, што вона сушила тия пасочкі, а тогди нагриеє молока і їесть. То ж колісь люді било повно, всіе хати заняти, не так, як тепер, што пусто. То і тих пасок, і їєць било мнуого.

Колі вже їелі освечане?

Їелі, з церкви пришевши. Но колісь у церкві било довго – зачиналі половіна дванадцетого вночие і десь о шостуй кунчалі. Як я била малая, то ішлі ще на вечур – нам, діетюм, розстілалі хусткі і ми сідіелі, не хотіелосьо спаті. Довго тогди служилосьо.
Вже ж на Велікдень ніхто не варив їесті. Перши день то не можна било в печи паліті, оно свещане їелі – уперуч яйця, троху м’яса, паску.

Церква в Новому Березові

Чи красілі у Вас яйця?

Красілі в сібульніку, тоже в зельонум житові, а і фарби вже куплялі.
Колісь тих ієць то вельмі не било. Вже як я замужом била, то пришлі нови часи, алє як я била малая, а я з сорокового року, то тогди кури зімою не несліся. То яйця у попелові перетримувалі, коб билі на свято.

Пісалі з їх пісанкі?

У селіе не помню, коб хтось уміев. Алє як я ще била невеліка, то дядько з Збуча пісав воском і привозів волочебне. Ой, хороше виглєдалі тия яйця – з узорамі, пофарбовани в цібульніку.

Ви зганулі про волочебне. Што то било?

Волочебне то билі яйця, котори хрищони давалі діетюм на Велікдень. Усе давалі до пари – одну пару або двіе, три, без пари не давалі.

Послі діеті тимі яйціма бавілісь. Помніте тия забави?

Помню. Такій жолубок бив дерев’янни, його ставлялося, одін своє іцє котіт, другі своє і як другє дожене і стукне, то той забірає собіе, хто виграв.
Я ще й виходілі на поплав і викідалі, чи розоб’ється. То ще моїе сини викідалі.

Вибіткі?

Так, стукаліся яйціма – хто кому поб’є. Но як внукі вирослі, то вже того не било.

вербочки і яйця на могилах

Чи носілі колісь яйця на могіли?

Носілі, вже по святі. У нас на могілках светілосьо в недіелю, на Проводи. То вже шиковалі на той день яйця. Батюшка посветіт могілу і посветіт разом яйця. То як біедни билі, то ходілі і забіралі собіе. Ніхто не шкодовав. Хтось зайде і возьме, а тепер то пташкі подовбут.

Тепер Ви живете коло Білостоку. Што з коліснього є ще у Вас на Велікдень?

Ми живем усіе коло себе – я, моїе сини і дочка з сіем’ямі. Шикуємо свято, светімо вербочкі, паску везем до церкви у Білостоці. Збіраємося разом і гостімо.

Паску ще печете?

Пеку невісткам. Яйця крашу в цібульнікові, інакш не крашу. Святкуємо з сім’єю і тоє, што дається утриматі, то утримуєм.

паски пані Зінаїди

***

Cловничок: мнуого – багато, настуольнічка – скатертинка, оно – тільки, поплав – скошена лука, послі – пізніше

Фото Людмили Лабович

Поділитися:

Схожі статті

Лавреати Підляської науково-літературної нагороди за 2023 рік

Підляський науковий інститут ■ Cпонсорована стаття ■ №52, 2023-12-31 Метою Підляської науково-літературної нагороди є промоція української мови та культури Підляшшя шляхом вшанування та нагородження...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*