«Народе мій, тобі доземно уклонюсь і з рідним краєм поріднюсь!»

Анна Вінницька ■ ГРОМАДА ■ №18, 2018-05-06

У десятому ювілейному конкурсі юних декламаторів «Поети України» у Щеціні взяло участь понад 60 читців слова, серед яких були діти, які приїхали з Ґожова-Великопольського, Інська і Старґарда. Проте найбільше учнів представляло господарів заходу, тобто пункт навчання української мови у Щеціні, де навчається щораз більше дітей з України.

Фото Івана Сирника

 

«Підбираючи вірш на конкурс, я насамперед хотіла, щоб він ніс у собі надію на світле майбутнє України, тому вибрала твір Ангеліни Каракай „Ти чуєш схлип?”», – говорить Людмила Єфименко, яка до Щеціна приїхала з Криму. Сьогодні вона розмовляє українською мовою, однак щойно у Щеціні почала вивчати рідну мову. Людмила здобула ІІ місце в категорії «Старші класи гімназії і ліцей». Ользі Стефанів, яка приїхала до Щеціна з Ґожова, найбільше подобається те, що може бути серед своїх і декламувати вірші про батьківщину. Вона дуже любить читати поезію, тому уважно слідкує за повідомленням про конкурс і зразу починає підготовку до нього. Цього року декламувала вірш Миколи Руденка «В моїм краю». Олексій Гавриленко на конкурс приїхав з Києва і декламував поему Івана Франка «Мойсей». Три роки тому, коли він вперше приїхав до Польщі, взагалі не знав польської мови, а тепер він у школі відмінник. Олексій здобув ІV місце в категорії «Старші класи гімназії і ліцей». Декламувати любить і маленька Ксеня Лайкош зі Щеціна. Попри те, що вона дуже хвилювалася, прекрасно прочитала вірш «Джерело» Олександра Богачука, за що здобула вирізнення в категорії «4 клас». Натомість Данило Розмус зізнається, що вірш немовби сам увійшов у його душу, тому він зосередився над переданням смислу твір Мирослава Вересюка «У єдності народу сила». Данило також сам пише вірші, оскільки дуже любить поезію. Батько Данила родом зі Стрия, мати – з Маріуполя, а він сам народився вже у Щеціні. Данило своєю національністю дуже гордиться. У конкурсі він здобув І місце в категорії «Старші класи гімназії і ліцей».

Всі учасники конкурсу з задоволенням беруть у ньому участь. Для дітей і молоді це справді велике свято. Не всі пункти навчання мають можливість приїхати на дитячі фестивалі в Кошаліні та Ельблонзі, тому приїзд до Щеціна діти і вчителі дуже люблять та цінують.

Славомір Осінський, директор щецінської початкової школи № 47, у якій вже десять років працює місцевий пункт навчання української мови, вітаючи всіх учасників, підкреслив, що поезія, подібно як вишивані сорочки дітей, є чимось святковим. «Поезія – це сила народу. Завдяки їй мовкнуть гармати, а тому це духовний внесок дітей у закінчення війни в Україні», – наголосив С. Осінський.

Конкурс відкрив наймолодший його учасник Борис Губ’як з Ґожова-Великопольського, якому всього 4 роки. Вірш «Радість України» в його виконанні просто захопив слухачів, а дітям додав відваги.

У неділю коло церкви
Розцвітають квіти.
Ні, не квіти – то маленькі
Українські діти!
Сонечко усміхається
З високого неба 
Гарні діти, добрі діти,
Таких нам і треба
Гарні діти, добрі діти,
Буде ними пишатися
Україна мати!

Вчителька української мови у Ґожові-Великопольському Ірина Борущак-Губ’як каже, що для дітей, вчителів і батьків дуже важливо брати участь у подібних заходах, оскільки саме під час таких зустрічей діти мають можливість познайомитися, а вчителі і батьки – обмінятися досвідом.

«Це свято української дитини. Тут можна послухати гарну та змістовну українську поезію. Вірш може прочитати кожна дитина, а любові до рідного слова навчаємо саме завдяки участі в подібних заходах. Тому для мене духовне свято, коли чую, як діти різного віку декламують українські вірші, вкладаючи у виступ свою душу», – говорить І. Борущак-Губ’як.

Іван Сирник, голова Щецінського відділу ОУП, з вчителькою української мови Аллою Дьоміною спільно організовують захід, зізнається, що не розраховував на те, що конкурс стане циклічним: «Коли ми задумували організувати захід, в основу лягло бажанння пожвавити працю в окремих пунктах навчання, і це нам удалося зробити. Конкурс показав працю вчителів і дітей, а також те, чи діти розмовляють українською мовою на щодень. Відрадно, що з кожним роком учні щораз гарніше декламують вірші, а це знак того, що вдома з батьками вони також розмовляють українською.»

У цьогорічному конкурсі взяло участь близько 50 щецінських дітей (серед них були так само діти родом з України, яких щораз більше в місцевому пункті навчання). У пункті спочатку проведено внутрішній відбірковий конкурс, бо всіх дітей у пункті навчається понад 70. Це показує велику працю вчительки української мови А. Дьоміної, яка часто працює з дітьми індивідуально.

«З року на рік видно проґрес конкурсу. Діти розвивають свої здібності, а талант декого з них просто росте на наших очах», – розповідає член журі Андрій Вонторський. На його думку, конкурс має велике значення для всієї української громади, оскільки діти можуть виступити не лише вдома, а й перед великою аудиторією. Батьки бачать, що недаремно посилають своїх дітей на навчання української мови. Крім того, діти розуміють, що українська мова відкриває їм світ поезії та власної духовності.»

Коли йдеться про підбірку поетичних творів, то, за словами А. Вонторського, найбільшу проблему, як правило, має середня група, учасники якої вибирають надто серйозні твори. «Однак цього року учасники заставили нас задуматися над українським майбутнім, а все завдяки прекрасній поезії», – каже захоплено А. Вонторський. Переможців та всіх учасників відзначено дипломами, речовими нагородами і солодощами.

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*