Павло Лоза ■ УКРАЇНСЬКА МЕНШИНА У ПОЛЬЩІ ■ №52-53, 2017-12-24_31

Якби нам треба було описати рік, що минає, одним словом, це слово було б «інтенсивний». Звичайно, був і мед, і дьоготь, і родзинки. Давайте згадаємо головні події 2017-го.

Січень. Напередодні католицького Різдва здійснив свій перший рейс швидкісний поїзд «Київ–Львів–Перемишль». У січні квитки розкуповували як гарячі пиріжки. Завдяки тому, що паспортний контроль відбувається під час руху поїзда, час переходу кордону прискорюється. З Перемишля до Києва можна доїхати за неповні вісім годин. Це дуже зручно для туристів. Поява такого поїзда потішила також учнів «шашкевичівки», які за шкільною традицією щороку відвідують українську столицю. У свою чергу, у польській столиці під кінець місяця кілька представників української громади отримали відзнаки Міністра оборони України «Знак пошани» за зберігання пам’яті та допомогу Україні. Нагородження відбулося з нагоди проголошеного президентом Петром Порошенком Року української революції 1917–1921 років і Дня Cоборності України.

Лютий. У лютому українські лідери Польщі зустрічалися з депутатами Верховної Ради України. Під час зустрічі, яка проходила 16 лютого в Посольстві України, порушували не лише питання історичного діалогу, але й відзначення 70-річчя Акції «Вісла». Обговорено також проблеми допомоги жертвам російської аґресії в Україні, яку організовують українці у Польщі.
У лютому ми розповідали про український чоловічий хор «Журавлі», якому виповнилося 45 років. Перша репетиція колективу відбулася в лютому 1972 р. Приїхало тоді 35 хористів. Хор «Журавлі» і танцювальний ансамбль пісні і танцю «Ослав’яни» з Мокрого – це українські колективи, які на даний момент мають найдовший стаж у популяризації української культури в Польщі і за кордоном.

Березень. Безперечно, цей місяць асоціюється з роковинами Тараса Шевченка. Але у березні ми згадували також про Василя Стуса. У Варшаві 15 березня відбулося врочисте відкриття скверу імені цього видатного українського поета, у якому взяв участь, зокрема, міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Сквер В. Стуса – неподалік пам’ятника Тарасові Шевченку, який, до речі, був відкритий у такі ж березневі дні рівно 15 років тому.
Крім цього, у березні 25 років виповнилося Союзові українців Підляшшя — організації, яка є головним організатором українських культурних заходів у Підляському воєводстві, підтримує розвиток українського шкільництва та включається у проекти, які мають на меті поширення знань про український аспект історії, мови та культури Підляшшя.

Квітень. 28 квітня 2017 р. минуло 70 років від початку Акції «Вісла». Головні урочистості, присвячені сумним роковинам, відбулися в Перемишлі, де був також проведений ІІІ Конґрес українців у Польщі. У заходах, які тривали з 28 квітня до 1 травня, взяло участь кілька сотень людей. Серед них були й ті, хто пережив депортацію, а також їхні діти й онуки. Пригадаймо, що сьогоднішня польська влада не виділила жодних коштів на відзначення цієї події, хоча попередні уряди це робили завжди. Українці самостійно, при допомозі польських друзів зібрали кошти на вшанування трагічної річниці.

29 квітня у Щавному над Ославою, звідки виїхав перший транспорт українців, відбулися відзначення пам’яті жертв депортації, зокрема освячено ікону Розп’яття і пам’ятний хрест, присвячений до 70-х роковин першого транспорту з виселеними українцями.

Травень. ми переживали радість, тривогу і сум. На початку місяця багато хто з українців жив пісенним конкурсом «Євробачення 2017», який відбувся в Києві, а також наданням Україні безвізового режиму з Євросоюзом.
Менш радісні новини потрапили до нас з Західнопоморського воєводства, де, на прохання міністра оборони Польщі, почали збирати інформацію про громадян Польщі іншої, ніж польська, національності. В нас почали бачити загрозу для держави.

Цей місяць завершився сумною звісткою про смерть греко-католицького архиєпископа Любомира Гузара, який переніс осідок глави Української греко-католицької церкви зі Львова до Києва. покійний єднав українців з поляками, коли першим публічно виступив з заявою від імені УГКЦ, перепрошуючи за страждання, спричинені під час ІІ Світової війни.

Червень. Найбільш гарячою інформацією червня, на яку всі чекали, було те, як завершиться процесія на цвинтар у Пикуличах біля Перемишля. Пригадаймо, що торік, попри охорону поліції, її учасників все ж атаковано. Цій темі ми присвятили кілька статей у тижневику, тому не будемо в подробицях описувати процесію, яка відбулася 11 червня, зате пригадаємо, що два дні раніше, тобто 9 червня на вокзалі в Горлицях-Загужаних відкрито меморіальну дошку, присвячену лемкам, яких вивозили з цієї станції 1947 р. Слід згадати, що ініціатива Об’єднання лемків викликала дискусію в лемківському середовищі, оскільки меморіальна дошка інформувала, що з цієї станції відправляли транспорти з особами «української національності». Схожу меморіальну дошку відкрито влітку в Сяноці.

Липень. На початку липня у Варшаві представники українських організацій зустрілися з президентом Світового конґресу українців (СКУ) Евгеном Чолієм. СКУ – найбільша структура закордонного українства у світі відзначала 2017 р. своє 50-ліття. З цієї нагоди президент конґресу відзначив почесними грамотами представників українських організацій у Польщі. Раніше такі грамоти отримали українці Перемишльщини.
Липень – це місяць, коли відбуваються багато українських заходів, зокрема «Битівська ватра» на Помор’ї, «Еколомия» в Ґурові-Ілавецькому. Важко уявити собі липень без «Лемківської ватри» у Ждині. Цей найбільший міжнародний лемківський етнографічний фестиваль на Лемківщині цього року відбувся вже 35-й раз. Гостями свята були: предстоятель Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук та перемишльсько-горлицький владика Православної церкви Паїсій, а також митрополит угкц Євген Попович. Знаковим був теж ювілей, присвячений 70-річчю греко-католицької парафії у Хшанові, до якого на празник Петра та Павла приїхало понад 2 тис. людей. Лише у Хшанові на Вармії і Мазурах греко-католики Польщі 70 років тому могли молитися у своєму храмі разом зі своїм священиком. Про це подбав о. Мирослав Ріпецький. Священика і багатьох перших вірян уже нема серед живих. Але живе Хшаново, яке для сотень, а навіть тисяч українців протягом багатьох років після виселення було місцем, де вони могли молитися, вінчатися та хрестити дітей у своїй церкві.

Серпень. У серпні немає важливішої дати, ніж День Незалежності України, який відзначають українці по всьому світі. У Польщі в рамках святкувань у церквах відправлялися Служби Божі за соборність України, відбувалися пікніки, покази фільмів тощо.
Звичайно, згадуючи про українську незалежність, не можна забути про воїнів Армії УНР, які, будучи союзниками Польщі, 1920 р. зупинили наступ Червоної армії на березі Вісли та не дозволили розлитися більшовизму по всій Європі. Тому теж у середині серпня на шпальтах тижневика з’явився заклик до українців у Польщі та світі, авторами якого були українські діячі та історики, відвідувати 15 серпня могили петлюрівців, які знаходяться на території Польщі. Ідея спрямована на те, щоб до 100-річчя «Дива над Віслою» (2020 р.) пам’ятати про український внесок у вільну Європу.
У серпні ми теж описували ситуацію, якою кілька тижнів жили медіа в Україні та Польщі. Адже тоді почала народжуватися напруга в польсько-українських відносинах. Її спричинила поява інформації Міністерства внутрішніх справ і адміністрації Польщі, яке поінформувало, що до сторіччя незалежності Польщі 2018 р. в країні мають бути випущені паспорти з новим дизайном, а серед зображень з’явилася пропозиція «Меморіалу орлят» у Львові. дискусія у медіа тривала кілька тижнів. Через місяць МВСіА відмовилася від цієї пропозиції.

Вересень. На карті Польщі з’явилися дві нові початкові школи з українською мовою навчання. Їх створено у Лігниці та Ґурові-Ілавецькому. Стимулом для створення цих шкіл стала освітня реформа в Польщі, за якою були скасовані гімназії. До нових шкіл прийшли в основному діти з пунктів навчання української мови, які існують у двох містах. Цікаво, що в Лігниці учні навчатимуться за американською системою Дальтона, яка базується на принципі індивідуального навчання, за яким діти самі обирають коло навчальних предметів.

Наступна важлива для української громади проблема у вересні також була пов’язана з освітою. Згідно з пропозицією Міністерства національної освіти Польщі, батьки або повнолітні учні школи національних та етнічних меншин до кінця вересня могли відмовитися від уроків рідної мови. Педагоги побоювалися, що учні українських шкіл та пунктів навчання будуть відмовлятися від уроків рідної мови. На щастя, усе закінчилося лише побоюваннями, а сам закон, як зазначив один з українських директорів, є «мертвою постановою».

Традиційно цього місяця вшановуємо українські жертви Центрального табору праці у Явожні, де у 1947—49 роках комуністична польська влада влаштувала спеціальний підтабір для українців, жертв операції «Вісла». Цього року відзначення відбулися 16 вересня, під час яких були присутні колишні в’язні концтабору.
Цей місяць приніс теж звістку про появу нової телепередачі українською мовою в Польщі. Щотижневу 26-хвилинну інформаційно-публіцистичну передачу «На часі UA» 16 вересня запустив польський телеканал «Superstacja». Це перше комерційне телебачення, яке транслює в Польщі україномовну передачу.

Жовтень. У жовтні газета найбільше місця присвятила двом школам з українською мовою навчання в Польщі, які цього року відзначали свої ювілеї. Маємо на увазі загальноосвітній ліцей у Лігниці, якому виповнилося 60 років, та школу в Бартошицях, яка відзначала дві важливі дати – 60-річчя створення українських класів у педагогічному ліцеї № 2 і 20-річчя надання імені Лесі Українки початковій школі № 8.
Цього ж місяця було радісно також у Перемишлі. Виявилося, що Народний дім у Перемишлі і львівський Польський дім отримають фінансування з Програми транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна» в рамках тематичної цілі «Спадщина». Спільний проект українців у Польщі і поляків в Україні отримав 94 бали, а сума ґранту становить більше як 2 млн. євро. Проект «Галицька сцена – наша спільна історія. Популяризація польської та української культури у співпраці Польського дому у Львові та Українського дому в Перемишлі» передбачає інвестиційний компонент, а так само культурні ініціативи. Головним отримувачем буде фонд «Український дім у Перемишлі». Перші кроки на шляху реалізації «Галицької сцени» будуть здійснені 2018 р.

Листопад. Для багатьох українців у Польщі цей місяць асоціюється з «Українським молодіжним ярмарком» у Ґданську. Дійсно, цей захід став найбільшою розважальною подією місяця і відбувся вже 41-й раз, але пройшов без фінансової підтримки ґрантодавця національних меншин, тобто МВсіА. Для проведення дводенного дійства організатори зокрема вийшли на співпрацю з місцевими підприємцями. Завдяки тому реалізовано концертну програму та проведено Форум молодих. На одній з дискусій форуму обговорювалися відносини молоді української меншини та імміґрантів. Саме «ярмарок» у Ґданську стає однією з найважливіших платформ, яка єднає українців, громадян Польщі, та українців, громадян України.

Грудень. Старий рік закінчився незвичайною подією в Перемишлі. У Народному домі 15–17 грудня відбулася «Зустріч з фільмами Анджея Вайди». Крім фільмів польського режисера, показано етюди авторства молодих перемишлян. Була також зустріч з дружиною покійного Кристиною Захватович та актрисою Кристиною Яндою. Ініціатива зібрала велику кількість глядачів, зокрема поляків. Зустріч організували місцеві структури ОУП у співпраці з польськими партнерами. Мета таких заходів – будувати позитивні польсько-українські відносини жителів Перемишля, які останнім часом є досить нелегкими. ■

Знімки з архіву редакції

Поділитися: