Орест Лопата ■ ГРОМАДА ■ №15, 2021-04-11

Ельблонзький та Поморський відділи ОУП – суміжні, а віднедавна Ельблонґ та Ґданськ об’єдналися в одній Ольштинсько-Ґданській єпархії Української греко-католицької церкви. Лідери місцевих громад – Єлизавета (Еля) Кремінська та Степан Дембіцький – у своїй громадській роботі завжди робили ставку на молодь. Ще донедавна вони проводили масові та велелюдні культурні заходи, як-от Молодіжний ярмарок (Ґданськ) та Дитячий фестиваль (Ельблонґ). Саме у другому згаданому місті сьогодні лунають заклики до української громади Польщі про грошову підтримку для подальшого існування Об’єднання (ми в редакції від себе додамо ще ідею «дружньої передплати» тижневика: пропонуємо читачам допомогти газеті, оформивши підписку двох примірників «Нашого слова» – собі та, скажімо, другові).

З’їзд ОУП, на думку його варшавських організаторів, мав бути лише «технічним»: згідно зі статутом, треба було обрати нове керівництво організації. Однак дискусія показала, що глибшого обговорення потребують не лише кандидати на чільні пости.

Далі – пряма мова делегатів.

Єлизавета (Еля) Кремінська (Ґданськ)

Ще до початку з’їзду було відомо, що він буде лише «виборчим». Ішлося передусім про те, аби обрати новий склад керівних органів, щоб Об’єднання могло функціонувати далі. Ішов з посади багаторічний голова ОУП Петро Тима, який має великий внесок у розвиток нашої організації. Читаючи щорічні звіти про діяльність, можна побачити, що її масштаби виглядають солідно через кількість та рівень різноманітних подій і заходів. Сподіваємося, що новообраний голова Мирослав Скірка буде продовжувати ці напрями активності – хоча, може, він інакше розставить акценти і використає свій досвід із Польсько-американського Фонду свободи.

Проведення зборів онлайн не було для мене новиною, адже ми так працюємо ще з минулого року у межах Ґданської ради позаурядових організацій: проводимо зустрічі та конференції в мережі. Інакше обирають там керівництво та членів різних комісій. Кандидати, що мають рекомендації від організацій, які представляють, подають документи раніше: надсилають свої дані та обґрунтування – чому беруть участь у виборах і який мають досвід. Тому під час голосування всі делегати знають претендентів і можуть об’єктивно підтримати ту чи іншу людину. У нас в ОУП буває по-різному.

У з’їзді Об’єднання взяли участь майже 60 делегатів, було багато нових облич, а вибори відбувалися «на ходу». Ми побоювалися, що при такій кількості учасників не зможемо провести збори та голосування. Але, на щастя, вдалося подолати усі технічні перешкоди, а захід пройшов успішно.

Я була головою лічильної комісії. Результати з’являлися на екрані комп’ютера відразу після завершення голосування.

На кінець з’їзду ми ухвалили резолюцію щодо навчання у Польщі української мови. Зокрема, ідеться про державні субсидії на такі уроки у школах української національної меншини – за умови, що в них вчаться також діти з України, для яких міністерська допомога для національних меншин не передбачена. На думку учасників з’їзду, цю проблему треба якнайскоріше вирішити. Це питання порушував віцемаршалок Вармінсько-Мазурського воєводства Мирон Сич.

Поморський відділ ОУП після з’їзду

Ми продовжуємо громадську роботу, відмінність лише одна – все в умовах локдауну. На жаль, довелося відмовитися від багатьох починань. Наприклад, не відбуваються репетиції дитячих і молодіжних самодіяльних гуртків. Не подаємо до міської влади Ґданська заяви про дофінансування традиційних культурних заходів (наприклад, у межах циклу заходу «Українські клімати»).

Але ми продовжуємо видавничий проєкт під назвою «Український інформаційний вісник». Це бюлетень, який ми видаємо друком уже другий рік. До локдауну тираж складав близько 200 примірників. Розповсюджуємо його ми у церкві. Пишемо про життя, проведені та заплановані культурні заходи української громади Ґданська. Це має бути своєрідний вісник для тих людей, які не користуються інтернетом. Також у нас є фейсбук-сторінка «Домівка Ґданськ». Там публікуємо багато всього – наприклад, відео з культурних заходів. Також надсилаємо повідомлення на приватні електронні адреси окремих людей.

В онлайн-режимі ми провели молодіжний вертеп, Шевченківські свята, відзначимо закінчення навчального року тощо. Попереду – наш найбільший культурний захід, 45-й «JarmaRock FEST». Його бюджет цьогоріч буде меншим через те, що ми не отримали дотацію від Міністерства внутрішніх справ та адміністрації (МВСіА). Однак, попри усі негаразди, у Ґданську є люди, яким буде під силу провести цьогорічний Ярмарок. Серед них – новообраний і наймолодший член Головної ради Петро Ярмола, дуже здібна людина, яка вміє заохотити молодь до громадської роботи. Сподіваємося, що фестиваль, навіть в онлайн-режимі, буде знаковою подією для української громади.

Степан Дембіцький (Ельблонґ)

Дискусія делегатів з’їзду була дуже цікава і жива, вона продовжувалася дві години. Учасниками, окрім багаторічних лідерів організації, були також нові молоді люди з регіональних ланок ОУП, які представляли українські громади з усієї Польщі.

Також цікаві пропозиції має новий голова Об’єднання Мирослав Скірка: зокрема, щодо того, що організації треба шукати інші джерела грошової підтримки, окрім Міністерства внутрішніх справ та адміністрації. Із кожним роком фінансова ситуація Об’єднання ускладнюється. Окрім нового голови ОУП, окремі молоді члени Головної ради  мають пропозиції щодо нових джерел фінансування наших культурних заходів.

Мирослав Скірка пропонує також більше залучати до громадської діяльності батьків дітей із пунктів навчання української мови.

Окрім цього, ми говорили про перепис населення. В Ельблонзькому відділі ОУП уже підготувалися до проведення цього заходу. Ми усвідомлюємо, що треба буде допомогти літнім людям.

Ельблонґ після з’їзду

Головним для нас стало рішення не проводити цього року Дитячий фестиваль. Онлайн-режим не пасує до його ідеї, адже ця подія – це невеликі сценічні виступи, близький контакт зі глядачами. Нам зараз залишається організовувати для дітей майстер-класи та дистанційне навчання. Щиро кажучи, навіть зараз ніхто в регіоні не хоче надати нам залу для якого-небудь культурного заходу.

В Ельблонзі ми будуємо свою церкву, і вона буде запорукою того, що у постпандемічний період українське життя повернеться на свою колишню колію. Навіть дистанційні стосунки між членами української громади стали зараз жвавішими. Люди прагнуть спілкуватися, хоч би й через інтернет. Поки не закінчиться пандемія, ми у громаді закликатимемо фінансово підтримати Об’єднання, яке опинилося у кризовій ситуації. Якби кожен із нас виділив у міру можливостей певну суму на потреби ОУП, це був би загальнонаціональний збір коштів.

На щастя, життя нашої української громади не завмерло. Однак ми закликаємо усіх дотримуватися карантинного режиму.

Поділитися: