Тетяна Семаковська ■ УКРАЇНА ■ №41, 2022-10-09

Війна змусила українських дітей швидше подорослішати, і тепер, разом з букварем та зошитами, юні школярі ще одночасно генерують ідеї та створюють власні бізнес-стратегії, щоб заробити кошти на потреби ЗСУ. Ми поговорили з дітьми та батьками. Про те, як маленькі бізнесмени працюють на перемогу, про що мріють і з якими труднощами стикається – читайте в матеріалі. Даринка, Злата, Валерія, Устим та Юстинка діляться своїми історіями з читачами.

Даринка, 8 років, Ужгород

Наша перша героїня мешкає в Ужгороді. Дівчинку звуть Даринка – їй лише вісім років, однак маленька українка вже фінансово допомагає закривати потреби ЗСУ, адже у родині є чимало військових. Мати Даринки у розмові пригадує, що вона й сама прагнула підтримати захисників, тож запропонувала донечці разом подумати, як втілити цю ідею в життя. 

«Пам’ятаю, ми побачили, як діти в іншому районі просто стоять біля дороги та, зупиняючи машини, збирають гроші на ЗСУ. Наступного дня в мене виникла ідея благодійного дитячого ярмарку – написала іншим батькам, які живуть поряд, і через чотири години всі зібрались і влаштували перший ярмарок. Продавали різні вироби: повітряні кульки, канцелярію – власне, хто що з дому приніс, те і продали. Тоді загальна сума, яку вдалося зібрати, склала 5000 грн. Фінансові звіти веду я, передаємо кошти через громадську організацію «Волонтери Ужгород»», – каже мама Даринки.

Сама ж Даринка, дізнавшись про ярмарок, не гаяла часу даремно. Щоб підготуватися до події, наша героїня віддала власні нові прикраси, а згодом юнка зацікавилася виробленням обручок з бісеру – це хобі почало приносити прибуток, який Даринка віддавала на ЗСУ. Таке заняття до вподоби маленькій українці. Мама дівчинки зауважує, що загалом в період з 17 липня по 18 серпня вдалося провести цілих чотири благодійних ярмарки.

«Перший раз зібрали 5000 грн, другий – 8000 грн. За виручені кошти придбали акумулятор, шини, надувні матраци, засоби від комарів, мастила для автомобілів, і все це для закарпатських військових. Третій ярмарок був організований для ужгородських захисників – збирали на далекомір», – ділиться мама героїні.

За її словами, цей ярмарок був особливим, тому що приладу потребував дядько Даринки – родина переймалася, але збір все ж вдалося закрити. Найбільший ярмарок був 18 серпня – за допомогою соцмереж організатори надали події розголосу, було залучено чимало благодійників з усієї України. Люди надсилали безкоштовні товари, які потім продавали на ярмарку – це були патріотичні шкарпетки, прикраси, аксесуари ручної роботи, а місцеві кондитери поділилися випічкою. Окрім офлайн-зборів, також збирали кошти через соцмережі. Так вдалося встановити власний рекорд – назбирати кошти на тепловізор, вартість якого на той час складала 60 тисяч гривень.

Злата, 16 років,  Івано-Франківськ

Наступна героїня родом з Івано-Франківська, її батько – військовослужбовець. Наразі чоловік боронить Україну на Сході, в Донецькій області. Якось в розмові батько розповів Златі, що їхній частині необхідна машина. Тоді дівчинка з родичами почала обмірковувати, як можна зібрати кошти на транспорт. Спочатку обрали соцмережі, де дівчина розміщувала публікації з проханням про допомогу, та згодом з’явилася нова ідея – виготовляти патріотичні браслети.

«Я теж спробувала виготовляти такі прикраси, і тоді зрозуміла, що мені це не важко дається. Згодом запропонувала своїм друзям приєднатися до ініціативи – разом плести браслети, а виручені за них кошти віддавати на потреби військових. Вони мене підтримали у цьому і з радістю погодилися», – розповідає Злата.

Виготовляти прикраси разом зі Златою зголосилися найближчі друзі – загалом їх п’ятеро, серед них Іра та Евеліна. Остання героїня пригадує, що дуже хвилювалася за подругу, коли дізналася, що її батько вирушив на фронт, тому без вагань стала допомагати. Також не зміг залишитися осторонь і Мишко, друг Злати. Хлопець малює картини – таким чином також вдається збирати необхідні суми. Виготовляє патріотичні браслети разом з друзями і Галя – дівчина пригадує, що ще з 24 лютого хотіла допомагати ЗСУ, тому не вагалася, коли випала нагода.

«Кожен робить прикраси самостійно вдома, тому у нас різний асортимент. Є як браслети, так і сережки з бісеру, і кожен виготовляє те, що йому вдається краще. Мишко малює, Евеліна робить прикраси, Галя та Іра займаються виготовленням плетених браслетів, я роблю їх з ниток. Орієнтовно ми вже виручили близько 25 тисяч гривень за допомогою цього заняття – на машину вдалося зібрати, і тепер ми хочемо придбати тепловізор», – каже Злата.

Виготовлені роботи вдається продати у різний спосіб, зокрема через соцмережі. Також мама Мишка бере їх на реалізацію в свій магазин одягу. Друзі влаштовували благодійні ярмарки в Івано-Франківську, які мали попит серед містян.

Освіта в школі не заважає займатися благодійністю, вважає Злата, також більше вільного часу звільнить дистанційна форма навчання, адже більшість шкіл в Україні схиляються саме до такого формату. Евеліна додає, що дівчата зі школи вже висловили бажання допомагати, якщо буде така потреба, однак наразі рук вистачає. Прикраси, які робить Злата з друзями, мають попит і за кордоном. Фінансову звітність за всі виручені кошти веде мама.

Валерія, 10 років, Київ

Валерія родом з Києва. У свої 10 років дівчинка вже має титул чемпіонки світу із шашок. Мама героїні, Любов, розповідає, що донька сама виявила ініціативу допомогти, тож, запитавши у мами поради, вирішила робити те, що їй вдається найкраще — грати в шашки. Дівчинка хотіла спробувати грати з охочими киянами на вулиці. До слова, таке хобі (гра в шашки – прим. ред.) стало для батьків юної чемпіонки несподіванкою, адже в сім’ї подібним раніше ніхто не цікавився. 

«У нас започаткували у школі гурток — це були шашки. Тоді так співпало, що у мене з’явився додатковий час, так все й почалося», — пригадує Валерія про свій шлях до чемпіонського титулу.

Юна українка вже передала 21 тисячу гривень у благодійний фонд Сергія Притули, розчуливши чоловіка та всю Україну до сліз. Загалом героїня зібрала вже 99 тисяч грн на потреби армії. Виручені кошти скеровували у різні волонтерські організації та для закриття потреб бригад.

Свій перший вуличний турнір Валерія провела 28 червня — саме цього дня Україна відзначає День Конституції. Мама героїні зазначає, що дату не обирали навмисно, однак вона стала символічною.

«Пригадую, коли у доньки виникла ідея з вуличними турнірами, я її трішки призупиняла. Не думала, що це матиме такий великий успіх, тому дуже хвилювалася, щоб Валерія не засмутились та не розчарувалась», — каже мама дівчинки.

Загалом на рахунку Валерії вже близько півсотні вуличних турнірів. Декілька разів результатом гри стала нічия, однак в цьому разі супротивниками ставали також досвідчені гравці, зокрема кандидат в майстри спорту. Найбільший донат на ЗСУ Валерія отримала в розмірі 100 доларів — таку суму віддав за гру охочий зіграти з дівчинкою. Також, як пригадує мама героїні, українці нерідко давали великі суми, зокрема 1000 гривень за гру. Наставник Валерії у шашках підтримує свою вихованку і часто навідується поспостерігати за результатами турнірів. 

Валерія має головну мрію — щоб війна в Україні закінчилася, а також дівчинка любить гумористичну програму «Дизель Шоу» та є фанаткою його учасника — Єгора Крутоголова.

Устим, 6 років, Львів

Маленький Устим живе у Львові і захоплюється малюванням. Мама хлопця пригадує, що син малює з того дня, відколи взяв олівець у руки. Коли був ще меншим, то спостерігав за малярською роботою дідуся, а згодом і сам почав пробувати. Хлопчик дуже творчий — йому до вподоби танці та музика, також легко запам’ятовує українські пісні, а потім наспівує вголос.

«Пригадую, що опублікували оголошення про благодійний дитячий ярмарок, і я розповіла Устиму про таку можливість. Син сказав, що може продавати свої малюнки. Тоді у нас було два тижні підготовки — Устим постійно переживав, що намалює замало, і тому збере недостатньо коштів. Зранку, в день ярмарку, коли ми готувались до виїзду, сину було не дуже добре. Ми поміряли температуру, і вона була за 38. 

Це був дуже складний момент — пояснити йому, що він не може поїхати у парк і продавати картини для військових. Проте ми не з тих, хто легко здається. Вирішили зробити ярмарок у себе в дворі і написали про це в інстаграмі нашим друзям. З організаторами погодили, що, попри те, що ми фізично не будемо присутні, ми долучаємось до збору коштів. І так сталось, що це була перша персональна виставка-продаж Устима», — каже пані Ірина.

Устимку своєю творчістю вдалося зібрати понад 5 тисяч гривень — усі кошти скерували організаторам ярмарку до штабу «Пласт» у Львові, який займається гуманітарним фронтом та забезпечує запити військових та цивільних, зазначає пані Ірина.

«Ми вдячні за таку класну ініціативу і організацію. Нам шкода, що не побували фізично, через хворобу, але ми все одно відчували себе частиною цього дійства. Устим був захоплений процесом, гостями та тим, що зміг долучитись до допомоги», — резюмує Ірина.

Юстя, 7 років, Львів

Маленька другокласниця Юстя також родом зі Львова. Батьки дівчинки змалку виховують юну українку з любов’ю до своєї країни, а мама героїні є пластункою. Юстя знає, що війна триває вже вісім років — дівчинка усвідомлює всі державотворчі зміни. Пані Соля (мама Юсті – прим. ред.) у розмові розповідає, що дівчинка сама зацікавилася, як вона може допомогти військовим. Раніше вона побачила, що дітки продають або пропонують різні послуги, а виручені кошти передають ЗСУ. Юстинка також захотіла долучитися до цього. Пані Соля вирішила допомогти втілити добру ідею в життя — підтримала її в цьому знайома.

«Юстинка побачила в мережі, як дітки продають лимонад, і також загорілася подібною ініціативою. Вона хотіла продавати напій під час літніх канікул. Я запитала в своєї знайомої, також пластунки, чи можна було б Юсті виділити невеличке місце на одному з ярмарків. Однак Інна запропонувала ще кращу ідею — організувати благодійний дитячий ярмарок на допомогу ЗСУ. Ми одразу зголосились брати участь, але скажу, що для нас такі ярмарки не вперше, зокрема, в садочку ми організовували подібний захід «Свято лимонаду»: всі у садку готували солодкий напій, а батьки вдома з дітками пекли печиво. Це була сімейна подія, куди запрошували бабусь, дідусів та інших родичів. Кошти ми завжди скеровували у фонд «Таблеточки», однак через епідемію коронавірусу два роки захід не проводився», — розповідає мама Юсті.

Довідка: «Таблеточки» — це благодійний фонд, який надає допомогу онкохворим дітям і їхнім сім’ям в Україні.

Пані Соля зазначає, що цього року «Свято лимонаду» повернеться, а гроші, які виручатимуть, передаватимуть на потреби українських захисників. Повертаючись до теми, за словами мами, Юстя дуже відповідально готувалася до ярмарку, вела записи. Це була своєрідна звітність: що придбали, скільки це коштувало, що ще потрібно. Батьки юної підприємиці пояснювали дівчинці ази фінансової грамотності. На ярмарку діти мали різний крам: прикраси ручної роботи, іграшки, листівки та, звісно ж, смаколики. Юстя обрала останнє і разом з мамою приготувала кекси та лимонад на продаж. Можна було піти легшим шляхом і все зробити власноруч, але мама Юсті надала перевагу наставництву — під її контролем і була спечена випічка. 

«Юстя зібрала на ярмарку 3500 гривень. Ми продали практично все за три години, кошти були скеровані організаторам. Ми могли зробити більше лимонадів і кексів, але хвилювалися, щоб був достатній попит. Не хотілося засмучувати доньку, а так у неї був азарт, залишилися приємні враження, і, відповідно, точно буде бажання продовжувати брати участь у таких заходах. Коли прийшли перші 100 гривень за два лимонади — це було супер свято. Тут дуже багато гарних людей, яких об’єднав патріотизм. Нас приходили підтримати родичі та друзі», — каже мама Юстинки.

Те, що дітки власними зусиллями намагаються допомогти армії, печуть солодощі, малюють чи виготовляють прикраси, — все це надихає боротися далі, зазначає пані Соля.

Поділитися: