Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №30, 2018-07-29

«Чи не зловживання це владою, коли воєвода за допомогою засобів масової інформації проводить кампанію проти представника меншини та одної з меншинних організацій, дії якої не виходили поза межі закону?» − запитує міністра внутрішніх справ і адміністрації Польщі депутат Сейму РП Марцін Свенціцький. У справу подання до прокуратури на д-ра Григорія Купріяновича долучаються не лише польські депутати.

У липні в мережі Facebook ініціювали акцію на підтримку голови Українського товариства (під назвою «Wspieramy d-ra Grzegorza Kuprianowicza, precz z cenzurą!»). До події у Фейсбуці, де учасники публікують новини, пов’язані зі справою Григорія Купріяновича та можливостями впливу на владу, приєдналося 85 осіб. Серед них є, зокрема, польська публіцистка Іза Хруслінська, яка запропонувала підготувати лист-протест із підписами проти політики партії «Право і справедливість». Але це не єдина форма підтримки голови Українського товариства, подання на якого у прокуратуру має розслідувати Інститут національної пам’яті (ІНП) у Любліні. Нагадаємо, люблінський воєвода Пшемислав Чарнек подав заяву на українця у прокуратуру з огляду на слова, які той сказав під час урочистостей у Сагрині. До справи долучилися теж депутати Сейму РП.

Марцін Свенціцький у своїй інтерпеляції (зверненні) до міністра внутрішніх справ та адміністрації, яку надіслано в Канцелярію Сейму Польщі, зазначає, що Григорій Купріянович говорив на цвинтарі про відомі історичні факти, які підтверджують також дослідження істориків ІНП Польщі.

Депутат питає міністра внутрішніх справ, зокрема, про те, чи польський уряд вважає пам’ятні заходи в Сагрині, що відбулися за участі президента України, «провокацією» і «скандалом». Саме так подію назвав Пшемислав Чарнек.

«Чи називання громадян Польщі української національності, або українських громадян, які приїхали на врочистості до Cагриня «українськими націоналістами» – це офіційна позиція польського уряду щодо цих людей?», – питає Свенціцький.

Натомість Міхал Камінський надіслав інтерпеляцію до прем’єр-міністра Польщі. Депутат запитує Матеуша Моравецького, чи «вшанування та засудження вбивств, скоєних проти громадян Республіки Польщі української національності та православної віри польським підпіллям, які 2007 р. однозначно засудив президент Лех Качинський, є злочином з точки зору польського уряду?».

«Чи витівка пана Чарнека є також виявом його шовіністичної істерії?» – продовжує у документі М. Камінський. Депутат зазначив: він шокований тим, що дії представника уряду, яким є воєвода, мали місце під час 80-річчя «ганебної так званої „полонізаційної акції”, яка полягала у масовому знищенні православної церкви польським урядом протягом 1938 р. на території нинішнього Люблінського воєводства».

«У той же час я нагадую Вам, що покійний президент Лех Качинський не тільки засудив цю акцію в офіційній промові, але й прийняв офіційний патронат над церемоніями, присвяченими цій чорній сторінці нашої історії», – завершив своє звернення до прем’єр-міністра Міхал Камінський.

Про справу почули теж члени сеймової Комісії національних і етнічних меншин. Цю проблему озвучив на засіданні 17 липня голова ОУП та член Спільної комісії уряду та нацменшин Петро Тима. Українець пригадав, що врочистості у Сагрині були організовані та проведені за погодженням з польським Міністерством закордонних справ та Канцелярією президента РП Анджея Дуди і польська сторона щодо «дати події, обставин та програми застережень не зголосила».

«У моєму розумінні чергова червона лінія була перейдена», – заявив П. Тима. Він висловив здивування через відсутність будь-якої реакції влади щодо слів люблінського воєводи та подання воєводою у прокуратуру на Григорія Купріяновича. Для голови ОУП теж незрозумілим є удавання, що «ніби проблем немає».

«Я можу спокійно назвати це облавою на представника української громади», – заявив голова ОУП, який вважає, що «це чергова спроба залякати українську громаду».

«Для мене це – не випадковість, адже у 2018 р. українська православна громада цього реґіону відзначає важливу дату: річницю проведеної в 1938 р. великої акції пацифікації, під час якої польська держава за допомогою війська та неурядових організацій знищила більше ста православних церков. Григорій Купріянович як історик неодноразово організовував події, які підтримував, зокрема, покійний Лех Качинський, натомість тепер воєвода дозволяє собі образливі терміни і заперечення встановлених фактів», – пояснив голова об’єднання. На його думку, це питання не повинно залишатися без реакції польських державних інституцій.

«Певні норми були перевищені як у відносинах чиновника і громадянина, так і в міждержавних відносинах», – ствердив Петро Тима. «Я просив би, щоб ми (…) подумали про те, що такого є у питанні Сагриня та українських жертв пацифікаційних акцій у 1944 р., які дозволяють публічно, в медіа, під час прес-конференції використовувати таку неперебірливу лексику та ображати польських громадян», – звернувся українець до членів комісії.

Висловився теж Микола Рощенко, голова Люблінського відділу Українського товариства. У своєму листі підтримки д-рові Г. Купріяновичу він назвав справу «атакою, спрямованою в основному на українців – польських громадян».

У свою чергу, польська публіцистка Боґуміла Бердиховська у виданні «Więź» зазначила, що «жертви, незалежно від їхньої національності, заслуговують на пам’ять».

«Якщо ми вважаємо, що поляки мають право та обов’язок пам’ятати про винищення своїх співвітчизників на Волині, то не слід дивуватися, що українці, особливо з Польщі, пам’ятають про жертви Сагриня. Дуже болить їх це, що цю драму прибирають з поля зору», – коментувала справу для католицького квартального видання публіцистка. ■

Поділитися: