Ольга Ткаченко ■ ПОГЛЯДИ ■ №27, 2019-07-07

Якось в одному інтерв’ю мій співрозмовник сказав, що польсько-українські стосунки сягнули дна і гірше вже бути не може. Важко з цим не погодитися. За останні кілька років у публічному дискурсі між Польщею та Україною лунали переважно взаємні обвинувачення в питаннях історії та історичної пам’яті. А масові медіа з польської сторони рясніли від повідомлень про смертельні чи важкі ДТП, спричинені українськими заробітчанами в нетверезому стані. До цього додаються ще повідомлення про недобросовісне поводження польських працедавців щодо українських працівників, яке час від часу призводило до травм і навіть смерті українців. Жахлива картина, яка зовсім не сприяє взаєморозумінню та примиренню двох народів.

Автор фото – Павло Лоза.

Однак є й інший бік медалі – не медійний. Тому, хто дивиться на Польщу та Україну поверхнево, важко повірити, однак між цими двома сусідами є багато прикладів позитивної взаємодії, що сприяє покращенню взаєморозуміння, стосунків на державному рівні, усуванню стереотипного мислення. На жаль, здебільшого вони стосуються вузького кола людей – письменників, діячів мистецтва, вчених чи громадських активістів.

Одним із прикладів таких корисних практик є проект «Інноваційний університет та лідерство», який охоплює академічну співпрацю між Польщею та Україною. Кілька днів тому вже вп’яте оголошено конкурс на участь у ньому. Звісно, жодні медіа не напишуть про це, а оголошення можна прочитати лише на окремих профільних сайтах, наприклад, українського Міністерства освіти і науки (МОН) чи Міжнародного фонду досліджень освітньої політики. І я не нарікаю, бо ця тема не медійна, не містить у собі скандалів чи епатажу, так само як не цікаві більшості людей якісь наукові конференції. Однак для розвитку польсько-українських стосунків, покращення «кульгавої» комунікації між двома країнами, а також для європейського розвитку вищої освіти в Україні «Інноваціний університет» має дуже велике значення.

Поясню чому. Реалізація полягає в тому, що за результатами конкурсного відбору до Польщі на місяць приїжджають 50 українських фахівців з управління закладами вищої освіти. Наукова діяльність та вчений ступінь кандидата не мають великого значення, головним критерієм є бажання й важелі приймати та втілювати саме управлінські рішення в університетських структурах. Навіть не обов’язковий статус працівника університету, можна бути громадським активістом, котрий займається реформами вищої освіти в Україні та прагне здобути ще більше досвіду для своєї діяльності.

Упродовж одного місяця, зазвичай це жовтень та листопад, дві групи із 25 осіб проходять інтенсивні тренінги та консультації у найкращих університетах Польщі – Варшавському та Ягеллонському. Заняття стосуються специфіки, засад і методів успішного управління вищими навчальними закладами. Тренінги проводять фахівці з відповідних структур, що забезпечують функціонування вищезгаданих університетів і тримають їх на перших позиціях у рейтингах закладів вищої освіти в Польщі. Відповідно, лекторами є, наприклад, проректор із роботи зі студентами, директор відділу промоції університету, міжнародної співпраці, відділу обслуговування наукових досліджень чи забезпечення якості освіти, залежно від тематичної специфіки проекту, яка змінюється кожного року. Наприклад, минула фаза «Інноваційного університету» була спрямована на вивчення комунікаційних стратегій та відносин «університет–школа». Тому акцент робився на висвітленні діяльності університетів у напрямках промування, комунікації з пресою, бізнесом та іншими стейкхолдерами, а також на діяльності щодо пошуку студентів, справ рекрутації, співпраці зі школами й підготовки майбутніх педагогів.

Неймовірною цінністю проекту «Інноваційний університет та лідерство» є те, що при відборі враховують заклади вищої освіти з усієї України – як державні, так і приватні. Йдеться про те, щоб вища освіта в Україні розвивалася не лише в топових освітніх центрах, як от Київ, Львів чи Харків, а і в менших містах, де теж є університети й навчаються студенти, але куди важче потрапити новим віянням.

Люди, які приїжджають на тренінги, кардинально змінюють своє уявлення про функціонування університетів і повертаються сповнені ідеями та бажанням змін. Важливий момент: після приїзду додому учасники «Інноваційного університету» реалізують проект, який створили й опрацьовували впродовж перебування в Польщі. І це вражаюче, як вони, незважаючи на відсутність коштів та бюрократичні перешкоди, втілюють свої плани.

За останні чотири фази свого існування «Інноваційний університет» зібрав в Україні мережу із близько 200 випускників, що стали реформаторами української освіти. Так, колишні учасники змінюють систему на місцях чи є працівниками різних структур в МОН України, як, наприклад, у новоствореному Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти, де вони втілюють свої ідеї та досвід, здобутий у Польщі. Міністр Лілія Гриневич неодноразово підкреслювала роль «Інноваційного університету» в українській освіті, віце-міністри та директори структур в МОН є також консультантами й експертами проекту. Звичайно, найціннішим є персональне спілкування, відкриваються певні горизонти, які знищують упередження та стереотипи й сприяють комунікації на рівні країн.

І звісно – не останній момент – все це відбувається за фінансової підтримки Міністерства науки та вищої освіти Польщі й під патронатом Міністерства освіти та науки України.

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*