Наше слово

У зв’язку з 73-ю річницею акції “Вісла” головна управа Об’єднання українців у Польщі опублікувала заяву, в якій просить Президента Польщі та парламент засудити переселення понад 140 тисяч осіб української національності у 1947 році. Польськомовний варіант заяви – тут.

«Наслідки депортації з рідних земель південно-східної Польщі до західних та північних земель, незважаючи на те, що пройшло багато десятиліть, все ще відчуваються нашою (українською – ред.) меншиною», – пишуть автори заяви, які називають акцію “Вісла” “найбільшим комуністичним злочином в історії нашої держави”.

Члени головної управи ОУП пригадують, що Сенат Республіки Польща в резолюції від 3 серпня 1990 року засудив цю етнічну чистку, в якій застосовувався принцип колективної відповідальності, що притаманний тоталітарним системам. На думку діячів української організації, історичні документи чітко показують, що мета депортації полягала не в боротьбі з озброєним українським підпіллям, а в “остаточному вирішенні української проблеми в Польщі” – як це було написано в одному з військових документів, коли готувалася акція “Вісла”.

У заяві зазанчається, що після повернення Польщі незалежності в 1989 році влада польської держави частково відшкодувала завдану шкоду українській громаді під час депортації. Перш за все, врегульовано питання власності релігійних установ, яке було конфісковано указом 1949 року. У 2004 році були призначені спеціальні пенсії особам, ув’язненим без судових вироків у тзв. Центральному трудовому таборі у Явожно. На основі рішення Малопольського воєводи та адміністративних судів кільканадцятьом колишнім власникам повернено ліси у Горлицькому повіті.

Однак більшість вимог української громади, на думку діячів Об’єднання українців у Польщі, не були виконані. Тому вони звертаються до президента, парламенту та уряду Республіки Польща з такими питаннями:

– засудження Сеймом Республіки Польща акції “Вісла” як такої, що не має виправдання для комуністичних злочинів;

– завершення розслідування цього комуністичного злочину Інститутом національної пам’яті Польщі, яке з невідомих причин триває вже багато років;

– повернення колишнім васникам або їхнім нащадкам земельного майна, а коли повернення є неможливим, тоді надання відповідної компенсації;

– залучення польських державних установ, насамперед Інституту національної пам’яті, до протидії кампанії, спрямованій на історичне, моральне та правове обґрунтування депортації українського населення з 1947 року;

– гарантування польським громадянам української національності реального права на збереження їхньої культурної та національної ідентичності шляхом створення інституцій української культури в місцях, де проживає українська громада;

– провести просвітницьку діяльність щодо політики комуністичної влади щодо українського населення, масштабів переслідувань та знищення, вчинених проти української культури;

– правовий захист місць поховань українських жертв етнічних чисток та воїнів українського збройного підпілля відповідно до адміністративних процедур та регламентації цих випадків у місцях, де відсутність поховання або знищених у 2015-2016 роках.

Поділитися: