Новий звіт ОУП: зростає кількість антиукраїнських проявів

Тетяна Данюченко ■ ПОДІЇ ■ №26, 2019-06-30

18 червня на конференції у Варшаві в Офісі Омбудсмена Польщі було представлено 2-й Звіт «Українська меншина та мігранти з України в Польщі» (Raport 2: Mniejszość ukraińska i migranci z Ukrainy w Polsce. Analiza dyskursu), виданий Об’єднанням українців у Польщі за підтримки Фонду Стефана Баторія.

«Українці Польщі – заручники відносин України та Польщі»

Звіт представляли Петро Тима (голова Об’єднання українців у Польщі), д-р Марек Трошинський  (соціолог, керівник Obserwatorium Cywilizacji Cyfrowej в Collegium Civitas) та Петро Федусьо (адвокат).

У звіті підкреслені тенденції зростання агресії по відношенню до українців у Польщі, що призводить до відчуття небезпеки для них. Зокрема через це люди воліють асимілюватися, а не підтримувати свою українськість, вільно розмовляти українською мовою, брати участь у житті місцевої української громади тощо. Також зауважено деколи відсутню реакцію з боку влади на випадки нетолеранції та дискримінації, не вистачає системної діяльності, співпраці держави з неурядовими організаціями, що представляють українців. Часто діяльність таких організацій навпаки називають «антиурядовою», «опозиційною», «лівацькою».

Велику частину звіту займає аналіз Інтернету – там зростає кількість сторінок, публікацій, коментарів, відео, насичених ненавистю до «інших», зокрема до українців та України. Окрім пересічного, спонтанного контенту є і ретельно підготовлений контент, який розповсюджується в рамках гібридної війни Росії проти України та Євросоюзу.

«Цей звіт є продовженням проекту, мета якого відслідковувати всі антиукраїнські прояви у публічному та медійному просторах, а також юридичний аналіз протидії цьому, – зауважив Петро Тима. – Ще ми спробували торкнутися питання дітей, які приїхали до Польщі і перебувають наразі в юридичному вакуумі. Має місце абсолютна неготовність польської системи до прийняття учнів-мігрантів. Це проблеми зі страхуванням, з безпекою цих дітей. Польська держава не встигає за процесами, за появою такої кількості українців, невідома взагалі стратегія держави в питанні міграції. Однак позитивним явищем є дії місцевої влади (Варшави, Кракова, Вроцлава, Гданська, Любліна): видаються гранти організаціям, які допомагають мігрантам, в місті і транспорті розміщують інформацію українською мовою тощо. Однією з відмінностей від попереднього звіту є поява більшої кількості антиукраїнських проявів у Парламенті та під час виборів до Європарламенту. Раніше такі заяви лунали лише з боку радикалів, тепер вони звучать з вуст високопосадовців, і це вже звичайна справа. І що гірше, немає механізму контролю, немає ні вибачень, а на жодне депутатське звернення немає відповіді».

Аналіз більше 1.5 млн текстів в польських соцмережах представив Марек Трошинський. Найбільш обговорюваними темами були суспільство, політика, історія та економіка. В проміжку травень 2018 р. – квітень 2019 р. було зафіксовано 40.8% негативних публікацій щодо українців, 17.5% – позитивних та 41.6% – нейтральних.

Декілька висновків: польське суспільство перестає бути однорідним, мігранти стають частиною польських реалій, багато постів написано після особистого досвіду спілкування з українцями (відтепер це вже не якась загальна група «українці», а цілком конкретні люди, які трапляються в побуті та щоденному житті), немало публікацій побудовані на стереотипах. Серед економічних питань звучать теми ринку праці, заробітної плати, працьовитості українців та їхнього вкладу в бюджет. В політиці Україна часто згадується поряд з Росією та США, обговорюються українські вибори та критикується допомога польського уряду Україні. І найбільш конфліктною традиційно є тема історії, саме вона ділить українців і поляків.

У розповіді про юридичні аспекти звернули увагу на те, що 2018-19 роках збільшилася кількість прямого, невербального насильства. Також збільшилася кількість справ загалом: якщо в 2016-17 роках мова йшла про 49, то в 2018-19 роках – вже є 90 нових справ, серед яких є акти вербальної та фізичної агресії, знищення майна і навіть підпал. У той же час до подання заяв доходить дуже мала частина конфліктних випадків – лише 5%.

Петро Федусьо також зауважив, як добре працює Варшавська прокуратура: «Вона приємно дивує солідним підходом до справ з питань ненависті, справи розглядаються і швидко скеровуються до суду, а не відкидаються».

«40% українських дітей у польських школах потребують психологічної підтримки»

У другій частині, присвяченій мігрантам з України, в тому числі дітям та освіті, на конференції виступали: Магдалена Козловська (керівниця відділу аналізу та міграційної статистики), Олександра Запольська (Фонд Зустріч), Григорій Купріянович (голова «Українського товариства» в Любліні) та Олександр Пустовий (директор Суботньої школи у Варшаві).

Магдалена Козловська розповіла, що останніми роками різко зросла кількість українців у Польщі і відповідно звернень щодо легалізації: з 2013 до 2018 року – в 10 разів. На 14 червня 2019 року українцям видано 196 892 дозволів на перебування в Польщі (70% – тимчасове перебування, 20% – постійне, 10% – інше), серед них 48 тисяч – це діти. І тренд залишається сталим – українці все прибувають (через війну, нестабільність та низькі заробітки), хоча і спостерігається легкий відплив робочої сили до Німеччини.

На присутності великої кількості українських дітей у Польщі наголосила і Олександра Запольська. Новим явищем і викликом для країни є поява учнів з України у польських школах (мова йде про кілька тисяч осіб). Часто вчителі до цього не готові, ні юридично, ні психологічно, вони потребують специфічного навчання та тренінгів, а загальної державної стратегії в цьому питанні немає, немає програм підтримки та інтеграції. Діти та їхні батьки перебувають у стресі, що пов’язаний з переїздом та адаптацією, вони розгублені і часто не знають своїх прав (наприклад, право на безкоштовну допомогу у навчанні польської мови у школах або те, що вони мають право не вивчати предмет католицької релігії чи вивчати власну). Багато дітей перебувають у Польщі взагалі без батьків, в інтернатах, під опікою, яка зараз стала вже бізнесом. На одного опікуна приходиться десятки дітей і він не може одночасно дати з ними раду, особливо в непересічних ситуаціях.

Олександр Пустовий зосередився на проблемах своєї школи, в рамках якої працює Міжшкільний пункт навчання української меншості. Це відсутність: фінансування, підручників, конкурсів та освітніх проектів, взаємного зарахування педагогічного стажу, методологічної підтримки тощо. А також: мова ненависті, помилки вчителів, оцінки не приймають у звичайній польській школі, не вистачає годин на вивчення історії, географії та культури України.

Українці – споживачі інформаційних послуг

У третій частині, яка висвітлила тему українців в медіа, виступали: Магдалена Ратайчак (професорка, Zakład Komunikowania Międzynarodowego, Вроцлав) та Мирослава Керик (голова Фонду «Наш вибір»).

За дослідженням ТВ-каналів, близько 10% матеріалів стосуються мігрантів, повідомила Магдалена Ратайчак. Але про мігрантів розповідають без мігрантів, існує їхня певна невидимість, лише в 1 із 40 матеріалів з’являється притомний голос мігранта. Українську спільноту зазвичай показують в рамках декількох стереотипних тем: пошук праці, війна та фольклор (пісні, танці, вареники). 

Мирослава Керик розповіла про журнал «Наш вибір» (видавництво – Фонд Наш вибір), який орієнтується здебільшого на мігрантів з України, та згадала про видання «Наше слово», цільовою аудиторією якого є українська меншина в Польщі і за кордоном. До речі, обидва видання намагаються дещо перетинати свій контент, аби охопленою була уся українська громада. Обидва проекти мають сайти та сторінки в соцмережах. Також Мирослава Керик нагадала, що окрім традиційних медіа, існує багато цифрових проектів для українців: сайтів, каналів на YouTube, груп у соціальних мережах, інтернет-радіо.

Підсумовуючи, можна сказати, що така велика спільнота в Польщі, як українці, зацікавлена у власних медіа і є реальним споживачем інформаційних послуг. Наразі для українців працюють здебільшого некомерційні медіа, а ринок українських комерційних медіа в Польщі не розбудований, немає підтримки українського бізнесу чи української держави. З іншого боку, українці потроху стають більш видимими, стають клієнтами, на їхні потреби звертають увагу комерційні власники (наприклад, в кіно почали транслювати фільми з українським дубляжем).

Фото – авторки

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*