Вікторія Грондзка ■ МІҐРАНТИ ■ 2010-01-22
Останнім часом щораз частіше в центрі уваги дослідників – фахівців суспільних наук, знаходяться міґраційні процеси. Досвід показує, що іґнорування змін, які проходять у нашому оточенні, нічого доброго не приносить. А метод страуса, який для власного доброго самопочуття ховає голову в пісок, давно всіма розкритикований і став об’єктом для насмішок. Навіть досить консервативні представники суспільства Західної Європи почали уважніше приглядатися до нових прибульців, які вже стали їхніми сусідами.
Може й справді не так легко зрозуміти людей, які мають інші звичаї, інакше поводяться та ще й розмовляють якоюсь незрозумілою мовою, тому підсвідомо виникає почуття загрози. Проте на початок вистачить добра воля, бо коли приглянутися ближче, то переважно виявляється, що ті різниці зовсім не заважають у спілкуванні, навпаки – роблять його більш насиченим і цікавим.
Особливо актуальним питання міґрації стало після приєднання до європейської спільноти 2004 р. нових членів, серед них і Польщі. Масові виїзди на Захід у пошуках роботи спричинилися до збільшення кількості проблем, які завжди виникають у новій ситуації, що привернуло посилену увагу мас медіа до прибульців. Проте, як відомо, окремі інциденти, хоч вони й яскраві, не можуть бути основою для укладення цілісного образу даного середовища. Тому ситуацію вирішили проаналізувати науковці, адже щойно при застосуванні однакових критеріїв можна отримати вірогідні дані, які стануть підставою для подальших внесків і проґнозів розвитку ситуації. Такі дані важливі й для нас, передусім у контексті розширення Європейського Союзу та можливого прийняття до цієї спільноти України, бо одним із головних закидів, які ставлять західні політики, є непередбачуваність українського суспільства. Отож, такі випереджувальні дослідження можуть дати додаткові арґументи на користь України, а голослівні заяви популістів, які лякають своїх виборців загрозами, що їх нібито принесе із собою чергове розширення, втратять свою силу.
Серед наукових установ, які займаються такими питаннями, є французький центр дослідження міґрації ENS у Ліоні, чий представник Ґотьє Ґраслен, перебуваючи у Варшаві, у рамках пошуку інформації про українців відвідав редакцію “Нашого слова”. За його словами, у західному суспільстві зростає зацікавленя Україною, тому потрібне розширення бази знань. “Науковці тепер у своїх працях не тільки розглядають можливий вплив українців на європейський ринок праці, а й беруть до уваги форми їхньої мобільності та цікавляться умовами проживання”, – каже Ґ. Ґраслен. Інститут, який він представляє, вирішив порівняти спосіб інтеґрації українців у різних європейських містах. Подібне дослідження вже проводив у столиці Італії Римі Серж Вебер, цим разом прийшла черга на Варшаву, де Ґ. Ґраслен має намір на основі проведеного ним аналізу скласти цілісну картину, що ілюструватиме українську спільноту в цьому місті.
Чому саме Варшава, чи можна на основі даних з одного міста створити вірогідний опис даної групи? Отож, метрополія, як магніт, притягує до себе представників усіх верств суспільства, усіх професій, з різною освітою та соціальним статусом, тут вони скупчені на окресленій адміністративно території, що полегшує виконання завдання. Тобто, у столиці маємо своєрідний поперечний переріз усього суспільства, також і міґрантського середовища. Хоча це полегшення не означає, що проведення дослідження буде простою формальністю. Адже досвід новоприбулих, з якого виникає, що візит представника влади приносить передусім клопоти, зовсім не сприяє встановленню контакту з ними.
Міґранти в основному насторожено ставляться до державних службовців, отож факт, що з ними хоче поговорити представник наукової установи, не завжди сприймається позитивно. Тому й звернувся до нашої редакції науковець із Франції з проханням про сприяння в поширенні інформації на тему його дослідницького проекту, а водночас запропонував, що після завершення праці над ним охоче поділиться результатами на сторінках нашого тижневика. Думаю, що ознайомитися з ними буде цікаво не тільки самим науковцям, бо, чесно кажучи, даних на цю тему обмаль.
“Наше слово” №4, 24 січня 2010 року {moscomment}
