Леся Коростатевич ■ ПОДІЇ ■ №44, 2019-11-03

22 жовтня, напередодні четвертого кінофестивалю «Ukraina! Festiwal Filmowy», що проходив 24-27 жовтня у Варшаві, відбулася зустріч із олегом Сенцовим, українським режисером, колишнім політичним в’язнем, який протягом 5 років перебував у російській колонії.

До арешту в 2014 році про Олега знали лише ті, хто слідкує за новинками молодого українського кіно. У 2012 році він дебютував із повнометражною драмою «Гамер» на Роттердамському міжнародному кінофестивалі, а на Одеському кінофестивалі здобув дві премії. У травні 2014 року Олега Сенцова затримали в окупованому Криму російські спецслужби та звинуватили в нібито організації терактів на півострові.

Протягом 5 років він спершу чекав на рішення суду, його неодноразово етапували з однієї російської в’язниці до іншої, а потім перевезли відбувати покарання на крайню північ – до тюрми в Лабитнангі. Після незаконного позбавлення волі Олега Сенцова та хвилі арештів українських активістів в Україні та закордоном почали відбуватися численні акції підтримки. Тоді ж режисера заочно на городили низкою спеціальних відзнак.

Небайдужими до подій залишилися і кіномитці Польщі. Організатори кінофестивалю «ukraina! Festiwal Filmowy» теж брали активну участь в акції #freeSentsov. Тому присутність режисера на зустрічі у Варшаві стала знаковою подією – зазначила директорка Беата Бєронська. Зустріч відбулася у відомій кав’ярні «Pardon To Tu», до якої завітало багато охочих послухати Олега. Модератором заходу був Януш Врублевський, а польсько-російський переклад виконувала Яна Янушевська. Олега Сенцова зустріли дуже привітно, Беата Бєронська зізналася – запросити режисера на фестиваль було її найбільшою мрією, і вона надзвичайно рада, що це стало реальністю. Також українець отримав запрошення приїхати на кінофестиваль зі своїм майбутнім фільмом наступного року.

Олег Сенцов із вдячністю зазначив, що більше, ніж Польща, його підтримувала хіба що рідна країна. Також звернув увагу на те, що в Україні останніми роками знімають багато фільмів – якісь із них кращі, якісь гірші, але ті, що обрали для фестивалю, йому подобаються. І помітно, що організатори слідкують за українським ринком та вибрали кращі стрічки. На зустрічі митець пожартував, що досі забагато відпочивав, тому планує розпочати інтенсивну роботу: «Протягом 5 років планую відзняти 5 фільмів». А найближчим часом Сенцов буде працювати над другою кінокартиною «Носоріг», роботу над якою хотів почати ще перед ув’язненням.

Окрім цього, збирається видати щоденник, зміст якого не сподобається російським спецслужбам. Режисер зазначив, що він не боїться розповідати правду: «Я й до цього мало чого боявся, тепер уже – точно нічого». За його словами, до неопублікованої книги вже з’явився значний інтерес, тому він сподівається, що текст також перекладуть різними мовами. Режисер пригадував, що писати у в’язниці було доволі складно, на це впливало декілька факторів: важкий стан здоров’я та постійні обшуки. Від знищення щоденника врятував лише поганий почерк – режисер навмисне писав дуже нерозбірливо. Сенцов планує віддати текст до друку без змін, аби все, що він тоді відчував, залишилося у справжньому вигляді. Режисер голодував протягом 145 днів та кілька разів підписував відмову від реанімації, аби мати можливість померти. Але російська влада боялася цього найбільше, тому йому погрожували примусовим годуванням, що також вважається одним зі способів катувань.

Олег Сенцов зізнався, що наслідки голодування відчуває і досі. Режисер зазначив, що про інших бранців Кремля, які досі перебувають в ув’язненні, потрібно говорити більше: «Близько 200 політичних в’язнів зараз перебувають у колоніях – у гірших умовах, ніж був я. І з ними можуть відбуватися набагато гірші речі, ніж відбувалися зі мною.

Їх можуть катувати, а ми про це ніколи не дізнаємося». Сенцов наголосив на тому, що його головне завдання як громадського активіста – нагадувати про визволення ув’язнених та змушувати політиків активно діяти: «Цього не повинно відбуватися у Європі в ХХІ столітті. Невинні люди сидять в тюрмах, їх піддають тортурам. На їхніх руках немає крові. Мене врятувало тільки те, що я відомий, а вони – ні, тому вони і сидять далі у в’язницях. Росіяни не розуміють, що їхній головний ворог – у Кремлі, вони шукають його в Європі, в Америці, в Україні, але одного разу вони прокинуться, і їхнє похмілля буде важким. За політику, яку путінський режим веде проти українського народу, колись потрібно буде відповісти».

Питання полонених Олег Сенцов порушував також на зустрічі з президентом Франції Емануелем Макроном, що відбулася 1 жовтня у Страсбурзі. Режисер також нагадав, що нещодавно від кулі російського снайпера померла військовослужбовиця Ярослава Никоненко (донька українського воїна Сергія Никоненка, який також загинув у 2015 році на сході України). Тим часом на фронті і далі воює її сестра. Аби зберегти її життя, потрібно продовжувати тиснути на Росію. Більшість питань аудиторії стосувалися перебування режисера у російській в’язниці, натомість про творчість Сенцова та його нову книгу «Маркетер» майже не згадували.

Незважаючи на те, що Олег вкотре повторював – питання про умови перебування у колонії не настільки важливі, а часом і недоречні, модератор весь час до них повертався. Цього ж дня у кінотеатрі «Муранув» Олегу Сенцову вручили спеціальну нагороду Польської кіноакадемії – Відзнаку Орла «За мужність і незламність».

На завершення одна з глядачок запитала, чи мистецтво врятує світ, на що Сенцов відповів: «А що ж, якщо не воно? Мистецтво – це спроба людини досягнути кращого. А якщо вона намагається стати кращою, то не стане знищувати інших».

Фото авторки статті

Поділитися: