Богуслав Сліверський, професор Лодзького університету  ■ ІСТОРІЯ ■ №11, 2023-03-19

120 років тому, 28 січня 1903 року, народився Олександр Камінський, скаутмайстер і професор педагогіки Лодзького університету. Про його дитинство відомо мало. Мати Яніна Камінська переїхала до Києва в 1905 році. Там він відвідував початкову школу. Брат матері був бухгалтером у банку в Києві, а інші його родичі працювали в маєтку поблизу цього міста. Батько помер 1911 року, тому Олександр залишив початкову школу, щоб допомагати матері. Влаштувався на роботу банківським помічником у Києві. 

У 1914 році мати виїхала на Кавказ, до П’ятигорська, а через два роки Олександр переїхав з Києва до дядька в Умань, де влаштувався у нього банківським службовцем, поєднуючи роботу з навчанням у гімназії. В Умані, щоб розширити свої знання з історії Польщі, вступив до таємного товариства «Освіта», на яке впливало патріотичне товариство київської студентської молоді «Філареція».

Унаслідок війни за автономію України Умань кілька разів переходила з рук більшовиків до українців і навіть до польської армії під проводом Юзефа Пілсудського. У 1918 році Камінський приєднався до польського скаутського руху в Умані, а через рік став членом 1-ї скаутської дружини ім. Тадеуша Костюшка. З травня 1920 року керував гніздом в Умані, що складалося з чоловічої та жіночої дружин. До 1919 року cкаутський  рух очолював Станіслав Седлачек, скаутмайстер. 

Після смерті дядька в 1920 році Камінський втратив дах над головою. Спочатку ним опікувались сусіди, потім потрапив до притулку для польських сиріт, а наприкінці перебування в Умані його взяв під опіку скаутський інструктор Оскар Жавроцький. У 1921 році Олександр вирішив поїхати з Оскаром до Варшави. Завдяки цьому він не тільки врятувався від репресій більшовиків проти польських скаутів у тій місцевості, але й у 1922 році зміг закінчити навчання в гімназії Казимира Кульвєца у Варшаві.

Про життя, скаутську, підпільну та наукову діяльність одного з найвидатніших польських просвітителів та істориків молодіжних рухів на перетині XIX-XX століття можна прочитати в багатьох монографіях.

У 1945-1950 роках Олександр Камінський працював асистентом у Лодзькому університеті. 1950 року був звідти звільнений й потрапив під нагляд СБ. У 1958 році знову повернувся на роботу в університет, в якому протягом 1962-1974 років очолював кафедру соціальної педагогіки. Був доцентом. Комуністична влада довго не присвоювала йому звання професора, на яке він давно заслужив.

P.S. У другій половині 1960-х років автор цього перекладу був студентом професора Камінського. Він запам’ятав професора як людину широкого інтелектуального кругозору, чуйну до людської долі, чудового лектора й друга академічної молоді.

Переклад з польської Стефан Лашин

Поділитися: