Випускники колишнього Педагогічного ліцею № 2 в Бартошицях ■ СПОГАДИ ■ №34, 2022-08-14

Олександра Сеньків народилася 7 вересня 1922 року в Коломиї (Україна). Випускниця педагогічного інституту у Львові. У 1945-1958 роках була вчителькою і директоркою початкових і середніх шкіл тодішньої Дрогобицької області. 

Польське Міністерство освіти у 1959 році визнало її освіту рівноцінною магістерському рівню.

Роботу в Бартошицькому педліцеї № 2 вона розпочала 1 вересня 1959 року і працювала тут до 31 серпня 1965 року. Спочатку викладала фізику, а пізніше – і українську мову та літературу. Потім працювала в середніх і початкових школах в Мальборку та околицях. 

Пані Олександра була жінкою середнього зросту, стрункою, повною наснаги і життєвого оптимізму. Перебуваючи в Бартошицях, була у розквіті сил. Енергію і мотивацію до дії передавала колегам і вихованцям та всім, хто з нею спілкувався. Була принциповою, відкритою людиною, часом імпульсивною, вміла настояти на своєму. Ми запам’ятали її як вчительку здібну, працьовиту, відповідальну і бeзмежно віддану роботі з молоддю. Була вона вимоглива і послідовна, але водночас сердечна, щира і доброзичлива. Допомагала учням у виконанні домашніх завдань, присвячуючи цьому свій власний час.

Залишивши Україну, вона врятувала собі життя. У Польщі відчувала себе вільно, як на ті часи. Без огляду на обставини говорила рідною мовою, навчила нас унікальних українських патріотичних пісень, мала відвагу зайти до церкви під час шкільної екскурсії. За це й за художню діяльність з учнями місцеве партійне начальство називало її українською націоналісткою. 

Професорка Сеньків, крім викладацької роботи, розширила мистецьку діяльність українських класів у небачених масштабах. Була вчителькою, для якої робота в нашому ліцеї без артистичної діяльності не мала б сенсу. То було її захоплення, якому віддавалася сповна. Виїзди з виступами до українських спільнот часто відбувалися й щотижня. Для неї було важливо, що ліцеїсти з українськими піснями і танцями виступали перед спраглою за рідною культурою українською громадою.

У своїх діях була швидка, енергійна і послідовна. Особливо в цьому могли переконатися члени її художніх колективів. І нині згадуємо рішучість професорки, керівниці та балетмейстерки нашого мистецького колективу в одній особі, на одному з концертів. Великий зал в Пасленку повен глядачів. Затяжні оплески, a ми боїмося вийти за завісу. І тут лунає рішуче «Пі-і-і-ішли-и-и-и!» та ми всі раптом опиняємося на сцені.

Професорка Олександра Сеньків залишиться в нашій пам’яті як добра людина, велика українська патріотка та талановита вчителька. 

Поділитися: