Григорій Сподарик ■ АНАЛІТИКА ■ №13, 2023-04-02

На початку березня редактор Адам Міхнік та домініканин о. Людвіг Вишневський опублікували в “Газеті Виборчій” звернення де переконують, що жертвою злочинів російського уряду є не лише український народ, але й російський.

Автори зауважують, що нині молодих росіян влада використовує як гарматне м’ясо, а протестувальників вважає злочинцями. У заяві говорять також про перспективу миру: “Добре знаємо, що зараз треба підтримувати Україну під кожним оглядом, також мілітарно. Треба це все робити, щоб зупинити агресора. Однак, на нашу думку, справжній мир і міжнародне братерство не побудуються на танках” – пишуть Адам Міхнік і о. Людвіг Вишневський.

На їх думку ключ до миру знаходиться в руках російського суспільства і не є це військовий переворот чи теракти проти влади, а “мирна боротьба, без насильства”. Автори переконують, що в росії є середовища, які в цей спосіб хочуть діяти і слід їх підтримувати: “Коли «боротьба без насильства» розгорнеться, настане мир і буде врятована гідність Росії і російського народу. Наш заклик звучить: допомагаймо Україні та українцям, але не покидаймо росіян. Памятаймо, зокрема, про хоробрих демократів, сьогодні ув’язнених, засланих і без права голосу” – завершують звернення Адам Міхнік та о Л. Вишневський.

Не погоджується з ними проф. Оля Гнатюк вказуючи на недопустимість зрівнювання терпіння жертви та агресора: “Насправді вірите Панове, що це може зупинити воєнну махіну, треба лише бути терпеливим і послідовним?!” – питає у полеміці також надрукований в “Газеті Виборчій”. Вона пригадує, що українські громадяни на окупованій територій пробувала мирно протестувати і вказувати агресорові дорогу назад до дому: “Якби на цьому завершилося і українці не протиставилися б агресорові зі зброєю  у руках, то російське військо сьогодні знаходилобся може не під Берліном, але під Перемишлем точно” – відзначає Оля Гнатюк і пригадує, що мирні протетси в Білорусі закінчилися тим, що “нині не має вже кому протестувати”. Відносяичсь до зрівняння у терпінні авторка полемкіи питає, чи це російський уряд вбивав, катував, гвалтував і грабив українських громадян, чи однак його солдати.

Захист “звичайних росіян” на її думку нагадує слова папи Франциска, який вбивства російської пропагандистки Дарії Дугіної назвав її “невинною жертвою війни”. Оля Гнатюк питає, чи автори звернення спробували б нині говорити про співчуття для “бідних” молодих німців, які розстрілювали ґетто, бо влада також використовувала їх як гарматне м’ясо. І чи закликали б до співчуття для звичайних німців, бо так насправді вони є проти війни, а їх підтримка Гіттлера так реально не є правдивою. Оля Гнатюк прямо стверджує, ще не знає на чому автори звернення спирають своє переконання про те, що росіяни не підтримують агресію щодо України: “На кожен наведений окремий приклад спротиву можу навести сто противних прикладів” – пише авторка полеміки. Остаточно вона погоджується з твердженням про те, що “ключ до дійсного миру знаходиться у руках російського суспільства”.

Проте, як стверджує Оля Гнатюк, шлях до цього дуже довгий і на ньому мала відбутися доглибна переміна мешканців російської федерації. Вони мали б стати суспільством, яке визнасть свої провини, компенсує терпіння жертвам і пройде покаяння. У міжнародній юридичній мові це означає дійсність, в якій злочин агресії був покараний, винні воєнних злочинів і злочинів проти людства відповіли за них, держава сплатила воєнні репарації, а суспільство визнало злочинним режим, який скоріше широко підтримувало: “Чи може таке відбутися само по собі, без тиск, досвіду програної війни, без міжнародного трибуналу? Жодні знаки на небі і землі на таке не вказують” – підсумовує Оля Гнатюк. 

У черговому тексті, відповіді на її полеміку Адам Міхнік свтердив, що переконання у цьому, що вся росія стоїть за путіном становить прояв віри у “путніську імперську релігію” і прояв “дивачного антиросійського расизму”. Він стверджує також, що не погоджується на узагальнення в оцінці російського народу і ще раз вказує на владу як головного винуватця. В коментарях під статтями на сайті “Газети Виборчої” та приватній сторінці Фейсбук Олі Гнатюк виразна більшість інтернавтів підтримала позицію представлену цією останньою. Для прикладу автор “cholinexy” стверджує, що весь народ на скоює злочинів, бо не весь знаходиться на фронті. Однак народ, за словами коментатора, відповідає за те, що робить влада, армія, батьки, сини, брати: “Все що робить влада і армія відбувається від імені народу” – стверджує коментатор.

Він зауважує також, що якщо після війни винними стануть тільки “путлер, якісь генерали, лавров”, то в росії ніщо не зміниться. На думку коментатора росіяни врешті мусять признатися і взяти відповідальність за всі трагедії і злочини які скоювали у світі, бо ніколи не був це “захист слабкіших, несення миру і допомога”, як вони твердять. Інший з учасників дискусії «willie1950» погоджується з твердженням про те, що не можна визнати злочинцем увесь народ. Однак зауважує, що доки не можна персонально приписати провин пропагандистові у медіа чи вчителеів у школі, то безпечніше є вважати що винні є усі, вклчюно з «Достоєвським і Пушкіном». На думку коментатора віддтілити «зерно від полов» буде можна щойно після падіння путінізму. І тут, здається, звичайні росіяни мають найбільше можливостей, щоб переконати світ до своєї чесності. Покищо це їм не вдається, тому можна погодитися із твердженням про те, що Адам Міхнік надто скоро заохочує добачати „справедливих росіян“.

Поділитися: