Леся Коростатевич ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■

Вісім короткометражних українських анімаційних фільмів представили цього року на кінофестивалі «Ukraina!». Подивитися їх можна на території всієї Польщі до 9 листопада на порталі www.mojeekino.pl.Обрані роботи раніше показували на міжнародних фестивалях, а деякі з них отримали нагороди.

Анімаційний блок розпочинає «Історія України за 5 хвилин» режисера Сашка Даниленка. Музиканти українського гурту ТНМК^[1] у стилі фанку та хіп-хопу, динамічно й весело представляють різноманітність української історії та культури. Відео повне гумору: про поета Гомера та його тезку із мультфільму «Сімпсони», про трипільців та князів, що в будь-якій незрозумілій ситуації ходили завойовувати Візантію, про Мономаха, який слухав маму і носив шапку. У фільмі показані всі найважливіші події української історії, згадані її творці, а ще – вороги. Перепало Гітлеру і Сталіну, Януковичу та Путіну.  Жарти жартами, а відео має доволі патріотичний настрій. Воно показує, що українцям є чим пишатися, минуле не обов’язково зображувати похмуро, та й сама історія може бути цікавою.

Любителів горрору та абсурду можуть зацікавити стрічки «Сурогат» та «Перевтілення». «Сурогат» – це анімація Стаса Сантімова. Він має характерний стиль, у якому переважають сюрреалізм та моторошність: уночі лісом блукає чоловік, намагаючись додзвонитися до своєї дівчини. Потвора, чиє гніздо він знищує, оселяється в його тілі. У відео немає розмов, гра з глядачем побудована лише на звуках. Все відбувається неспішно, і це дозволяє побачити, як добре продумані елементи сюжету. «Сурогат» створений у кращій традиції горрору, і, якщо ви прихильні до цього жанру, то стрічка вам сподобається.

«Перевтілення» Анни Рудіченко – це адаптація відомої новели Франца Кафки, тому для цієї анімації характерні абсурдність та мінімалізм. Головний герой Грегор – радянський ветеран ІІ Світової війни, живе з батьком та сестрою. Одного дня він прокидається комахою, і все його життя летить шкереберть. Відео знято у темних тонах, та музичний супровід Руперта Коула додає стрічці елегантності та робить її менш гнітючою.

Поза межі реальності глядач потрапить із анімаційним відео Анастасії Фалілеєвої «Поки не стане чорним». Головний персонаж – японський хлопчик,  який живе у бідному, занедбаному і брудному містечку, де над горами сміття інколи видно небо. Єдина його втіха – це фотокамера- полароїд, яку він підібрав на смітнику. Фільм розповідає про нереалізовані мрії та втіху від нематеріального. Оригінальність роботи Фалілеєвої полягає в тому, що це – лялькове аніме, а зазвичай такі стрічки мальовані. Відео озвучене японською; на думку режисерки, саме ця мова найточніше передає емоції. Цікаво, що матеріали для створення об’ємних фігурок та ляльок брали із підручних канцтоварів. Це символізує бідність, яку зображено у фільмі.

На зміну моторошності та гнітючим відчуттям приходить радість від перегляду анімаційного кліпу «Elohim – Metamorphine» Ганни Рибак. Ця стрічка розповідає про любов та різні сторони закоханості. Кохання прирівнюється до споживання метаморфіну та пов’язаного з цим стану, коли ти не можеш спати та їсти, а голову переповнюють нав’язливі думки. Відео описує абстрактні відчуття, тому активно використовує колір, звук, різні геометричні зображення, що хаотично з’являються на екрані. 

Якщо вам подобається грати в тетріс, то наступна анімація –  «Петрівка-реквієм» Катерини Возниці – буде вам до вподоби. Глядач наче потрапляє всередину гри; це відео розповідає про наслідки декомунізації в Україні, у межах якої перейменували станцію метро Петрівка (тепер вона називається Почайна). Фільм робить акцент на розгубленості та дезорієнтації, спричинених змінами.

Ще кілька цікавих анімацій – «Кохання» Микити Лискова та «Пуповина» Олександра Бубнова.

«Пуповина» має в основі психологічний сюжет про емоційний зв’язок матері та сина. Жінка після народження хлопця вирішує не відрізати пуповину, що їх поєднує. Проходять роки, на дитину негативно впливає надмірна опіка. Такі стосунки також пригнічують головну героїню, проте змінити щось їй непросто. Це – символічна картина про сліпу любов, від якої страждають обидві сторони.

Анімація «Кохання» отримала гран-прі міжнародного фестивалю «Turku Animated Film Festival». Це – урбаністична стрічка про життя в Дніпрі, любов та сучасну Україну, про яку розповідають крізь призму політики і чорного гумору. Сюжет вийшов смішним та цікавим, тут є багато жартів про українські реалії. Помітно, що автор по-доброму іронізує над дніпрянами, їхнім стилем життя, одягом, оголошеннями, які вони пишуть у найбільш незвичних місцях, бажанням фарбувати абсолютно все у жовто-блакитні кольори – над усіма дрібничками, які творять обличчя міста. Проте тут не має негативу чи нелюбові, скоріше це можна порівняти із насмішками добрих друзів одне над одним.

За розвитком української анімації приємно спостерігати. Вона сучасна, смішна, сумна, провокативна, а головне – віддзеркалює нові тенденції, порушує важливі суспільні теми, цікавить українського та закордонного глядача, про що свідчать нагороди на міжнародних фестивалях. І важливо, що у цих анімаціях кожен знайде щось для себе.

^[1] Танок на майдані Конґо

Поділитися: