Освіта інтернованих військових Армії УНР в таборі в Александрові- Куявському

Олена Гуменюк ■ ІСТОРІЯ ■ №22, 2022-05-29

Напередодні річниці пам’ятних заходів в Александрові-Куявському (відзначається кожної першої суботи червня), присвячених вшануванню військових Армії Української Народної Республіки (УНР), які були інтерновані в міському таборі у 1921 р. варто згадати про умови перебування тут українців та їх діяльність. Особливо слід наголосити на освіті інтернованих, оскільки цьому питанню досі приділялось досить мало уваги.

Однією із наймасовіших груп емігрантів в Польщі в першій половині 1920-х років були вихідці з Наддніпрянської України, а саме – інтерновані в таборах військові Армії УНР. Передумовами для переходу Армії УНР на терени Польщі були події радянсько-польської війни 1920 р. Відповідно до Варшавської угоди (21 квітня 1920 р.) Польща та Українська Народна Республіка виступали союзниками у війні з більшовицькою росією. Успіх польсько-українських військ весни-початку літа 1920 р. закінчився контрнаступом більшовицьких військ. На території Правобережної України наприкінці літа – осені 1920 р. стримували натиск російських військ тільки військові частини Армії УНР. Довго протистояти переважаючим силам противника українці не могли і тому змушені були перейти річку Збруч (кордон із Польщею), після чого відділи Армії УНР були роззброєні та інтерновані у таборах: Александров-Куявський, Вадовиці, Стшалково, Пикуличі, Ланцут, Пйотркув-Трибунальський, Каліш і Ченстохова.

Табір № 6 в Александрові-Куявському був утворений 8 грудня 1920 р. На середину грудня 1920 р. в таборі перебувало 900 офіцерів (старшин), 2504 козаків, 95 жінок і 29 дітей. Найчисельнішу групу становили військові 4-ї Київської і 6-ї Січової стрілецьких дивізій та інші підрозділи. Розрахований він був на прийом не більше 3000 осіб. Та й умови в самому таборі були не найкращі: холодні бараки та часто антисанітарія. 

Культурно-освітня робота в таборах

Однак, не дивлячись на складні умови, як фізичні, так і моральні інтернованих військових, в таборі розгортається культурно-освітня робота. Найвище керівництво Армії УНР та сам Головний Отаман – Симон Петлюра, неодноразово наголошували на значенні культурно-освітньої діяльності для військових. Так, в одному із своїх звернень, він зазначав: «… всім нам, починаючи від козака і кінчаючи найвищою старшиною потрібно вчитись і вчитись. Треба бути готовими, щоб на руїнах країни створити нову велику міцну й багату Україну. Треба, щоб ми повернулись до рідного краю освіченими, культурними, підготовленими до тяжкої праці – державного будівництва, громадянами. Муштруйтесь, засновуйте старшинські і підстаршинські школи, курси, школи для неграмотних і школи та курси фахові. На Україну не повинно повернутися ні одного неграмотного».

З метою реалізації поставлених цілей була розроблена культурно-освітня програма, яка передбачала низку заходів: організацію мистецьких гуртків, художніх товариств тощо, а також систематичне проведення освітньої роботи в школах різного рівня: початкових, середніх, гімназіях; організацію курсів українознавства та курсів іноземних мов (польської, англійської, німецької, французької, есперанто). Важливо було не дати занепасти бойовому духу військових в умовах інтернування, тому для цього в таборах проводилась культурно-просвітницька робота, що допомагала підтримувати та поширювати національно-патріотичні ідеї.

Практичне виконання завдань покладалось на культурно-освітні відділи, створені при штабах відповідних дивізій. Досить швидко (протягом перших зимових місяців 1921 р.) вони почали діяти майже у всіх бригадах, полках, сотнях і куренях, зокрема, 4-ї та 6-ї дивізій Армії УНР, інтернованих в таборі в Александрові-Куявському. Культурно-освітній відділ табору складався із начальника відділу, двох його помічників, одного писаря та одного стрільця для посилок. Начальником такого відділу в Александрові-Куявському наказом від 17 березня 1921 р. призначено сотника Гладкого.

Одним із першочергових завдань стало підвищення освітнього рівня військових. Неграмотних та малограмотних виявилась значна кількість на початок 1921 р. їх налічувалось 947 чол. Загалом, тут перебувало також 1303 особи з початковою освітою, 657 чоловік з середньою освітою і 18 – із вищою освітою.

Отже, найперше були утворені в таборах школи для неграмотних та малограмотних. Допомогу в їх заснуванні надавало Товариство американської християнської молоді (YMCA – Young Men’s Christian Association). Крім того, започатковано лекції з історії і географії України, а для офіцерів вивчення іноземних мов і заняття з військової дисципліни. Такі форми діяльності були характерними для всіх таборів інтернування військових Армії УНР, найактивніше вони проводились в таборах в Пікулицях, Александрові- Куявському і Ланцуті.

З’їзд представників культурно-просвітніх організацій

Унормуванню та інтенсифікації культурно-освітньої роботи в таборах сприяв з’їзд представників культурно-просвітницьких організацій в Армії 20 і 21 березня 1921 р. в Ланцуті. Загалом, учасники з’їзду розглянули справу стану культурно-освітньої праці на місцях і констатували позитивні і негативні її сторони, а також ухвалили заздалегідь розроблений детальний план культурно-освітньої роботи в Армії УНР.

На з’їзді були прийняті наступні положення до виконання:

  • утворення постійного і спеціального корпусу культурно-освітніх робітників армії, як окремої фахової служби;
  • піднесення ролі культурно-національного виховання армії до рівня фахової військової освіти;
  • утворення окремих кадрів культурно-освітніх референтів і інструкторів (дивізійних, курінних і сотенних) при військових частинах;
  • заснування в армії шкіл початкових, середніх, а також ремісничих, де козаки і старшини з незакінченою освітою могли би продовжити її;
  • в таборах утворюються курси за шкільними програмами. Курси обслуговуються педагогічними кадрами конкретного табору. Міністерство народної освіти УНР надає в цьому плані допомогу: матеріалами та кадрами;
  • навчання на курсах проводиться за репетиційною системою, яка надає більше можливостей для індивідуального навчання учня. Репетиційна система надасть також можливість взяти участь у навчальній роботі більшій кількості осіб. Після закінчення навчання учні отримуватимуть офіційні свідоцтва.

Ухвалені на з’їзді рішення позитивно вплинули на організацію освіти в таборах. Вони дали можливість створити єдину систему шкіл в таборах та підвищити якість навчання. Так, в Александрові-Куявському навесні 1921 р. школи грамоти отримували статус І-го ступеня (класу) Єдиної Державної Школи, нижчі початкові школи – ІІ-го ступеня і вищі початкові – ІІІ-го. Подальша освіта вояків здійснювалась на вищих ступенях (від IV до ІХ). Закінчення останнього класу, давало можливість здобути середню освіту. Таким чином, у 6-ій Дивізії засновано чотири школи (навчалось 150 козаків) і діяли до травня 1921 р. Подальше навчання продовжувалось у загально дивізійній школі, створеній за прикладом Єдиної Державної Школи. Тут уже навчалось 73 чоловіки.

Згадуване раніше Товариство американської християнської молоді (YMCA) долучилось до заснування в таборі в Александрові-Куявському Реальної школи. Завдяки їй старшини і козаки 4-ї та 6-ї дивізій закінчили середню освіту та підготувались належним чином до вступу до вищих навчальних закладів.

Результати освітньої роботи в таборі

Система освіти в Александрові-Куявському та інших таборах була організована таким чином, щоб виконати два свої головні завдання: вирішити проблему неграмотних або малограмотних вояків та підготувати випускників середніх шкіл до здобуття вищої освіти. З першим завданням в Александрові- Куявському успішно впорались. Так, на момент ліквідації табору наприкінці осені 1921 р. малограмотними залишався незначний відсоток військових. То друге завдання значно актуалізується в середині 1921 р., коли студентські громади в таборах займають чільне місце в системі освіти інтернованих та допомагають своїм членам отримати необхідні знання, свідоцтва про закінчення середньої освіти та підготуватися до вступу у вищі навчальні заклади.

В Александрові-Куявському Студентська громада була заснована навесні 1921 р. і об’єднувала 50 членів дивізійних студентських громад. Основні її завдання передбачали залучення до культурно-освітньої роботи табору, допомога своїм членам при вступі до вищих навчальних закладів тощо. Цікаво, що найперші згадки про студентів тут датовані 14 березня 1921 р., коли в Наказі Групі інтернованих військ Армії УНР в таборі № 6 ч. 32 йде мова про відомості, щодо тих студентів, які бажають продовжити навчання поза межами табору у Львівському університеті. Вони мають надати реєстраційні картки про рівень здобутої освіти. Крім того, заходами Студентської громади були організовані курси польської та німецької мови в таборі. Загалом, наприкінці 1921 р. кількість членів студентських громад у таборах інтернування Армії УНР в Польщі становила понад 1 тис. чоловік.

Організація освіти в таборі в Александрові-Куявському проводилась на досить високому рівні. Найперше було визначено рівень освіти всіх військових в таборі. Це робилось для того, аби в повному обсязі використати потенціал військових та організувати найефективніший освітній процес. Від самого початку інтернування в Александрові-Куявському (грудень 1920 р.) були засновані школи для неграмотних та малограмотних козаків. Коли ж табір був ліквідований наприкінці осені 1921 р., то стало очевидним, що з проблемою неграмотності було покінчено.

Поділитися:

Категорії : Історія

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*
*