Отцю Стефану – з нагоди 30-ліття священства

Оксана Басараба ■ ПРИВІТАННЯ ■ №20, 2021-05-16

Цьогоріч 4 травня отець мітрат Стефан Батрух, парох храму Різдва Пресвятої Богородиці у Любліні, відзначає 30-ту річницю священничих свячень.

Кожен, хто хоч трохи знайомий з отцем, знає, що плоди його невтомної діяльності помітні не тільки у Любліні. Багато років його працю цінують на найвищому рівні в Польщі та Україні. А у жовтні 2019 року отець став лауреатом відзнаки «Людина польсько-українського примирення», нагородження відбулося у Римі.

Офіційний відлік душпастирської діяльності отця Стефана можна було б офіційно розпочати 4 травня 1991 року, коли у церкві Різдва Пресвятої Богородиці у рідному містечку Білий Бір він був рукоположений владикою Іваном Мартиняком на священника.

Проте його душпастирська праця розпочалася ще під час навчання у Люблінській семінарії, коли він активно долучався до роботи з молоддю, діяльності греко-католицького молодіжного руху «Сарепта», проводив зустрічі та катехизації, організовував конференції та різноманітні культурні заходи, релігійні святкування.

Також він активно співпрацював із Сестрами Служебницями Непорочної Діви Марії, з якими організовував формаційні зустрічі та дні духовної віднови. Спільно вони взялися за будівництво Екуменічного будинку соціальної опіки у Пралківцях біля Перемишля, який був відкритий та освячений у 2005 році.

Після створення у Любліні греко-католицької парафії св. Йосафата отця Стефана призначили її парохом. За підтримки люблінської громади він успішно переніс із прикордонної зони до Любліна греко-католицьку церкву XVIII століття.

Окрім душпастирської діяльності у Любліні, о. Батрух проводив чимало реколекцій в інших містах Польщі, а також Словаччині, Німеччині, Австрії, Іспанії, Італії, Канаді, Америці та Україні. Організовував спільні поїздки на світові та європейські зустрічі молоді. Він співпрацює з греко-католицькою семінарією в Любліні, де служить духівником та сповідником.

Він давав коментарі для польського телебачення під час паломництва папи Івана Павла ІІ до України. У 2001 році захистив докторську дисертацію на теологічному факультеті Люблінського католицького університету під назвою «Модель християнського життя у світлі аскетичних творів св. Василія Великого», яка вийшла друком у видавництві «Свічадо».

Отець Батрух долучився до створення трьох документальних фільмів режисера Ґжеґожа Лінковського: «Невигідний» («Niewygodny») про митрополита Андрея Шептицького, «Парох Майданека» («Proboszcz Majdanka») про блаженного Омеляна Ковча, який загинув у концтаборі, та «Пробачити усе зло» («Wybaczyć wszelkie zło») про Армію Крайову та Українську повстанську армію.

Варто відзначити, що чимало зусиль і праці доклав отець до промоції та повернення з небуття знань про діяльність бл. Омеляна Ковча, який у 1944 році загинув у Майданеку і до останнього був духовною підтримкою для в’язнів, незалежно від їхньої національності та самоідентифікації. Вагомий здобуток отця – пам’ятник Ковчу у Любліні, встановлений 25 березня, на 77-му річницю смерті блаженного.

Для отця Батруха Омелян Ковч є прикладом для наслідування. Можна також зауважити, що їхні долі мають чимало спільного. Отець Стефан, як і бл. Ковч, веде свою душпастирську діяльність у середовищі двох культур – польської та української. Отець Батрух переніс і врятував від знищення церкву з Тарношина, дбає про святиню у Корчмині, натомість отець Омелян також багато вклав у розвиток і відновлення церкви св. Миколая у Перемишлянах: закупив дзвони, подбав про її відновлення ззовні та всередині.

Блаженний долучався до розвитку культури й освіти у Перемишлянах, засновував школи, читальні, книгарні. Отець Батрух проводить чимало наукових, культурних заходів, метою яких є подолання польсько-українських стереотипів та упереджень. Обидвох єднає тісна і натхненна праця зі студентами. Фонд духовної культури прикордоння став осередком гуртування молоді, де кожен може віднайти себе, розвивати свої здібності, реалізовувати ідеї. Парафіяльний будинок у Любліні – це оселя, повна тепла і затишку, де можна відчути себе як вдома; тут відбувається чимало різних подій, щирих розмов, завжди пахне ароматним чаєм. У будинку отця Ковча також часто збиралася молодь – у пошуках духовної підтримки, поради, можливості спільно провести час, поділитися ідеями і планами. Підсумовуючи це порівняння, можна додати, що люди поважають і люблять їх обох не тільки за розумні і влучні проповіді на літургіях, але й за реальні і корисні справи, щирість і відкритість.

Попри таку насичену діяльність, отцеві Стефану вдається робити все у неймовірно оригінальний спосіб, залишаючись собою – щирим та відкритим до інших, незалежно від їхніх поглядів, приналежності чи вподобань. Парафіяни часто звертаються до отця у різних справах, що свідчить про неабиякий авторитет пароха та його постійну підтримку. Йому вдається наповнювати серця людей вірою і спокоєм, бути джерелом радості і підтримки. Інколи можна тільки здивуватися, звідки він черпає стільки сил для виконання різних обов’язків, ділячись при цьому натхненням з іншими. Співпрацюючи з різними людьми, отець Батрух завжди вміє знаходити вихід навіть зі скрутного становища, не зраджуючи при цьому власного сумління.

Нині отець Стефан, окрім того, що веде насичену душпастирську діяльність, долучається до роботи секретаріату Капітули польсько-українського примирення та Комітету вшанування пам’яті бл. Омеляна Ковча, які щороку нагороджують активних діячів діалогу та примирення. Близько 20 років він успішно керує заснованим ним Фондом духовної культури прикордоння, який займається питаннями релігійного та культурного діалогу, збереженням історичних пам’яток на стику східних та західних традицій – зокрема ремонтом святинь у Корчмині та у Вижнянах, що біля Львова. Отець Батрух є членом Товариства порятунку церкви у Балигороді. У межах діяльності Фонду він ініціював транскордонні зустрічі на польсько-українському кордоні під назвою «Європейські дні добросусідства».

Варто зазначити, що отець має неймовірний дар проповідування. Його змістовні і водночас прості слова неодноразово ставали духовною підтримкою та натхненням не тільки для прихожан храму. До тридцятиріччя своєї діяльності він разом із видавництвом «Свічадо» готує до друку збірку проповідей з останніх років під назвою «У Тобі – моє уподобання».

Від імені парафіян бажаємо Вам, отче Стефане, постійного натхнення у служінні, тепла і радості у серці від виконання свого покликання, терплячості і смирення серед щоденних обов’язків. Нехай всеосяжна любов і обійми Всевишнього будуть з Вами повсякчас!

Дякуємо за дар Вашого служіння і бажаємо многих літ у радості і здоров’ї!

Поділитися:

Категорії : Новини

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*