Наталя Кравчук ■ ЛЕМКИ ■ №16, 2023-04-23

PAWEŁ STEFANOWSKI, WIERSZE WYBRANE, Wyd. Laboratorium IKRiBI, Siedlce-Warszawa, 2022, 180 str.

Книжка, яка тільки що вийшла друком, є особистою даниною пам’яті про батька. Діти – донька
Лідія і син Стефан – щиро підкреслюють, що для них батько залишиться незламним «прикладом
людини інтелектуальної відваги і наполегливості в здійснюванні задумів».
Читаючи кожен рядок уміщеної в книзі поезії, знаходимо минуле Лемківщини – мирне, спокійне
життя людей, а також рефлексії щодо виселення лемків, «трагедії невинних людей, які стали
жертвами польського уряду у повоєнній політичній буревії». Так у вступному слові до книжки
підсумували няня вдячні діти.

Їхній батько і дбайливий опікун відійшов у засвіти 31 березня 2021 року, якому до 90-ліття життя
забракло одного року.

«Я Лемкам пишу, бо хочу, бо мушу, мам лемківску душу»

Саме та лемківська душа, яку не кожен розуміє, була вразлива на долі і недолі та незламна в
боротьбі за права лемків у Польщі. Павла Стефановського, як у спогадах пише д-р габ. Олена
Дуць-Файфер, «вважалося за найбільш компетентного знавця лемківських справ, вченого Лемка,
диспонента матеріалів, книжок, документів, які дають доступ до ретельних, незафальшованих
знань». Краківська вчена підкреслює, що глибокі знання про Лемків проявилися у нього у відозвах
і деклараціях, які, насамперед, друкував на «Лемківскій сторінці» «Нашого слова». Лемківський
діяч постійно співпрацював з редакцією протягом тридцяти років, починаючи від другого номера
газети (1956 р.) під різними псевдонімами.

А в Лемківській секції при Українському суспільно-культурному товаристві був якийсь час
секретарем та інструктором, відповідальним за «Лемківску сторінку». Хто пам’ятає, що саме Павло
Стефановський у 1971 році у «Нашому слові» опублікував скорочений акт народження Никифора,
де видніє справжнє прізвище маляра – Епіфаній Дровняк. Тим фактом привернув йому
ідентичність.

Займатися етнографією – чи не найбільша пристрасть пана Павла. Робив фонічні записи народних
пісень, говірок поодиноких сіл та спеціалізувався у фотографуванні решток лемківської
архітектури. Збирав теж народні строї та дрібну матеріальну культуру рідної землі, які стали
основою для заснування приватного музею у своїй хаті в Білянці.
Мало того, усі ці здобутки послужили йому для заснування трьох танцювально-співочих гуртів у
Білянці, Лосю і Команчі.

Виняткові здібності і прагнення інтегрувати середовище повели його до ініціативи, щоб у Білянці
Ярослав Трохановський створив і вів славний пізніше ансамбль «Лемковина».
Сам натомість був конферансьє. Пам’ятаємо його гарні слова з концертів на сопотських фестивалях
української культури чи на перших лемківських ватрах, яких був теж співорганізатором.

«Просьба Лемків до уряду Поляків»

У всесторонній діяльності Павло Стефановський не забував про боротьбу за виправлення кривд,
яких вчинено лемкам виселенською акцією «Вісла». Він одним з перших повернувся з вигнання і
взявся за відродження лемківського життя в горах. Статті про це друкував у «Нашому слові» та
інших виданнях за кордоном. Вірш «Просьба…» із сильними фразами-проханнями до поляків був
цензурою знятий у підготовленому річнику «Magury’82».

У 80-х роках ще більше долучався, можна сказати, до чіткої політичної боротьби за громадянські
права для лемківської спільноти. Зрештою, для тодішньої влади ПНР пан Павло не був вигідним
громадянином не тільки у вигнанні в Зеленогірщині, але й на Лемковині, куди повернувся в червні
1959 року. Писав до центральної, як адміністративної, так і партійної влади, слав петиції і відозви.
В архівах ІНП, які проаналізував Аркадіуш Слабіг, коли писав книжку про Службу безпеки у
відношенні до виселенців, одна з операцій звучала: «Операційний аналіз постаті і діяльності
Стефановського Павла – діяча українського націоналізму»(!).

Не лякався. У 1989 році заснував Громадянський круг Лемків «Господар», щоб боротися за
повернення лемкам загарбаного майна, особливо лісів.

На початку 90-х років, у зв’язку з новим розпорядженням про політичні партії, Громадянський круг
був закритий. Однак, поетичне слово ставало сильнішою зброєю в його діяльності. «My tacy z
dziada pradziada Rusini pięknie prosimy rząd Polaków o prawa równe do życia od kołyski do ślubu do
śmierci o zwykłe prawa prosimy na wczoraj i dziś na jutro na zawsze». У більшості його віршів
вплетено фрази про зневагу, втрату Батьківщини і вигнання, а також мрію про мирне життя на
поверненій землі. «Бы заспівати свою пісню на своім подвірю».

«Духа юж нихто не оздоровит зболілого лемка»

Найчастіше такого змісту поет творить вірші, але вірить у добро, приязнь і злагоду, бо зростав у
пошані і прив’язаності до всього, що лемківське, рідне. Не дивно, що його поезія, заряджена
патріотизмом до батьківської землі і культури, часто ставалa канвою для створюваних поляками
пісень. Деякі його вірші посіли належне місце у програмах ансамблю «Лемковина». «Ци помнеш
Лемку» і «Молитву до Тараса» (Шевченка) декламував сам автор, будучи в турне з ансамблем по
країні, а також в США та Канаді. Запам’ятався його надзвичайний хист до художньої декламації з
різними відтінками емоцій.

Лемківщина, маючи таких художників, як Никифор і Пецух, теж від Стефановського вони
отримали поетичні портрети. Ця трійця – це символ відродження, незважаючи на складні
обставини, країни їхнього дитинства. Малювали, різьбили і писали про лемків та для лемків, що
знаходило зацікавлення і визнання як серед своїх, так й поляків.

---

І все це можна прочитати в добірці віршів (їх 54) на 56-167 сторінках польськомовного видання
віршів Павла Стефановського. Вони гарно вплетені в різні копії документів, листувань (між іншим,
з Аґнєшкою Осєцкою), рідкісних фотографій Павла Стефановського чи рукописних віршів,
написаних до своїх дітей. Конструкція книжки ще тим цікава, що вірші обтулені статтями знавців
лемківських питань, для поета авторитетних постатей, з якими співпрацював. Бібліографія
показує, що Павло Стефановський писав вірші лемківською вітцівською мовою, а також польською
і українською.

Про належний випуск цього меморіального видання подбала дочка поета д-р габ. Лідія
Стефановська, добираючи вірші, спомини та допоміжні матеріали.
Книжкова позиція – високого гатунку, надрукована на крейдяному папері з вставками синіх і
жовтих карток, що виданню додає елегантності і солідності, а може і символізму… На твердій
обкладинці – фото з поїздки ансамблю Стефановського на концерт, а позаду – дуже влучні
фрагменти слів його друзів про поета Лемківщини. Добірка поезії Стефановського призначена для
ширшого читача нинішніх поколінь та нащадкам роду, які цікавляться зруйнованою, але
воскресаючою Лемковиною.

Поділитися: