Олександр Маслей ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №3, 2020-01-19

Біля Щавника, курортного містечка на півдні Польщи, по 1918 році залишили ся в кордонах Речипосполитой чотири села – Біла і Чорна Вода, Явірки і Шляхтова. То такий клин між Пєнінами а воротами Татр.

Але, з південного боку сусідували з Русинами по словацкій стороні. «Найкраший» знавця і улюбленець пані Олени Дуць-Файфер – Роман Райфус кінцьом 20 років ХХ столітя прозвав тоти села Русь-Шляхтовска. А в час ІІ Сьвітовой війни з тих сел виводило ся принайменше 20 провідників, яки перепроваджали поляків на мадяри. Про тото обширна статя пана Северина Вислоцкого, доступна в неті.

Я розмавляв з покійним Пилипом Іконюком, який за житя бив завжди на «Лемківскі ватрі». Він розповідав о курєрах з Білой Води, Явірок, Шляхтовой, але про це окрема статя. Якоси не називают іх проклятима вояками! За то нагороджено іх другом акцйом «Вісла» у 1950 році. Тоти села сут доказом на брехню польской влади о вспівпраці з УПА, а в тіх села УПА николи не завитала.

За Євгеном Місилом, у 1950 році виселено 852 людей з тих сел на західні землі. Переважно до Нижньой Силезії. Не маємо інформації, але, правдоподібно, Новосанчівска бригада війск охорони погранича, обточила РусьШляхтівску в 1950-му.

Завдяки стараньом старости Ново-Таргівского повіту, який сказав, што там є банди УПА. Пилип Іконюк повідав, што йому оповідали односелчане з Білой Води. Так 852 мешканців Шлахтівской Руси зникнуло у другі акції «Вісла» на західні землі. Памятаю родину Галчаків з побічного села, родину Карпяків. Любин коло Вроцлава в 1950 році став іхньою хатою. Запитати – це мало, в ограблених хатах відповідали за УПА, якой николи не бачили на Шляхтівской Руси…

Пилип Іконюк не раз побитий през польських патріотів за своє, аж віддав духа, бож боронив тільки правди, правди про свою материньску землю. Вічная тобі памят, Пилипе!

Поділитися: