Марта Левосюк-Олійник ■ ПОДІЇ ■ №7, 2025-02-16

Протягом січня у Палаці Кшиштофорів у Кракові можна було побачити виставку витинанок Дарії Альошкіної та її учениць, які взяли участь у проєкті «Паперова гармонія: українсько-польське мистецтво витинанки» від організації ІОМ un Migration Poland.

Учасниці ініціативи, жінки віком від 35 років, відкрили свої вміння та впевненість у власних діях, а також те, що життя повне несподіванок і в цьому віці нічого ще не завершилось. Надалі існують можливості для розвитку, навчання чогось нового та себе можна знайти навіть у новій галузі – мистецтві. Дарія розповідає про себе і її досвід: 

– Коли маєш дітей, а врешті вони виростають і вилітають з хати, та надходить такий вік, що поволі втрачаєш надію на кар’єру, десь з’являється думка: «Може, це вже все? Так буде виглядати моє життя». Тоді не варто здаватись, і це саме час відкрити щось нове. Завдяки мистецтву можна відкрити зовсім нову силу, й це не мусить бути витинанка. Може бути вишиванка, будь-що інше. Ідеєю проєкту було не механічне відтворення з шаблону, але саме вигадування, проєктування, відображення того, що кожна з учасниць має в собі, таке щось особисте. 

І це можна було побачити в кожній праці. Тут – Берегиня, там – дерево роду, Україна з тризубом або рідні землі, місто, якого, може, вже нема чи яке дуже постраждало в обстрілах війни. 

– Коли ти робиш щось своє, щось, що з тобою пов’язане, що внутрішньо переживаєш, це дає зовсім іншу, нову енергію. Це дає тобі енергію, щоб відкрити також свій стиль, – додає мисткиня.

Деякі з учасниць уже мали раніше приготовані ескізи того, що і в який спосіб хочуть представити. Деякі теж мали справу з мистецтвом, в їхніх роботах було видно напрацьовану стилістику. Жінки самі створювали свої ескізи шаблонів до витинанки. Дарія як художня керівниця і менторка допомагала, напроваджувала на відповідне зображення, гармонію образу чи композиції, що дало початківцям можливість навчатися й черпати натхнення від мисткині. Дуже цікаво було відкрити, що заховано в душах жінок.

Не тільки квіти, птахи, природа, материнська любов, а також архітектура, прямолінійні структури, перспективні зображення і натхнення чимось дуже стійким, монументальним, чимось, що не показують на щодень та приховують як цінний скарб і свою таємницю. Варто було звернути на це увагу, однак і зауважити, що всі жінки різні, мають відмінні характери й уподобання, деякі з них ідуть проти напрямку цілого світу, щоб накреслити свою дорогу. Як було помітно на виставці, кожна з них по-іншому переживає емоції, те, що діється навколо та що є для них важливим.

Варто згадати, що учасницями були і українки, і польки. Це цінний час, коли наші дві нації за спільною творчою працею пізнавали себе та відкривали для інших свої думки й душу. 

– Ця праця при витинанці давала мені спокій, витишення, якого вже давно не було. Це звільнення від щоденних турбот, – поділилася одна з учасниць. 

На запитання, чи витинанка знов повернеться до помешкань, як тоді, коли наші бабці й прабабці оздоблювали так свої хати, витинальниця Дарія Альошкіна відповіла: 

– Моя роль у тому, щоб привернути увагу до забутого мистецтва, зробити його модним.

Час покаже. Може, невдовзі витинанка отримає свій день для спільного святкування і поширення світом знань про це мистецтво? Може, вже невдовзі почуємо про Світовий день витинанки…?

***
Дарія Альошкіна – художниця, майстриня витинанки. Виростала у творчому середовищі, адже її батьки – художники по каменю. Мисткиня прославила витинанку, різновид народного мистецтва, створюючи з паперу правдиві ажурні шедеври розміром навіть декілька метрів. Її твори виставляли в кільканадцятьох країнах світу, зокрема на найпрестижнішій міжнародній артподії  – Венеційська архітектурна бієнале. Роботи Дарії також були представлені у модному журналі VOGUE UA. З найцікавіших проєктів – співпраця з ювелірними домами «Cartier» і «Оберіг» та створення експозиції витинанок у штаб-квартирі ООН у Швейцарії.

Поділитися: