Адам Вєаюрка ■ ГРОМАДА ■ №24, 2018-06-17

На початку червня у Вроцлаві проходив Постійний синод УГКЦ, який очолював блаженнійший патріарх Святослав Шевчук. Ієрарх разом з владиками не тільки розмовляли на сесіях, але також зустрічалися з духовенством Вроцлавсько-Ґданської єпархії, молодими сім’ями та молоддю. У неділю вранці члени Синоду відправили Святу Літургію у кафедральному соборі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Вроцлавсько-Ґданської єпархії.

Після богослужіння патріарх, несподівано для нас, захотів відвідати лігницьку школу і зустрітися з її учнями та вчителями. У понеділок, 4 червня, блаженнійший Святослав прибув до нас разом з тернопільско-зборівським і вроцлавсько-ґданським владиками Теодором Мартинюком і Володимиром Ющаком та священиками П. Добрянським і Б. Огородником.
Патріарха хлібом-сіллю привітали директорка школи Анна Гаврильчак-Маланьчак і молодь. Блаженнійший звернувся до учнів та вчителів зі словами про роль церкви та рідної школи у житті нашого народу. Він підкреслив, що всюди на світі, де поселювалися українці, завжди спочатку будували церкви й осередки-школи, де могли навчатися рідної мови. Патріарх зауважив, що людина, котра забуває про своє національне коріння, ніколи не зможе поважати й любити другу людину й інший народ. Її також ніхто не буде поважати. Українці не повинні цуратись свого, адже в них так багато цінностей, і світ це бачить, тому й ми повинні шанувати свою історію і свій народ.   Звертаючись до молоді, що приїхала з України, духовний сказав, що є велика різниця між асиміляцією і акцептацією. Акцептація для прибулих до Польші українців — це праця у цій державі для її добра і своєї родини, а не відкидання рідної мови і рідної церкви. Асиміляція – це зло, яке нищить все, що людина отримала від Бога, тобто материнську мову і рідну Церкву. Тому патріарх Святослав просив не відкидати свого і не забувати про Україну. У відповідь на питання, скільки українців хоче повернутися в Україну, зголосилась третина. Блаженнійший усе ж дуже просив, щоб повертались, бо Україна-мати жде своїх дітей. Він також доцінив роль лігницької української школи у житті церкви та українського народу не лише в Польщі. Звертаючись до лігницьких вчителів, він підкреслив велику роль, яку вони відіграють у житті української меншини в Польщі.
На питання молоді, як виглядає життя греко-католицької церкви на окупованих Росією землях Східної України та Криму, патріарх відповів, шо парохії там є, хоч і діють під загрозою. Перед анексією Криму на півострові проживало майже 50 тис. вірних. Тепер невідомо, бо багато хто мусив тікати звідти. Парохії греко-католицької церкви є в Ялті, Симферополі та інших більших містах Криму. Схожа ситуація і на Луганщині та Донеччині. Блаженнійший Святослав зазначив, що на початку війни було дуже небезпечно, віруючі мусили їздити в Москву здавати екзамен з релігії. На наступне питання про те, що молодь може зробити, шоб допомогти об’єднати Церкви в Україні, патріарх відповів, що треба просто бути при церкві і жити нею в ім’я любові до Бога, а Бог напевно допоможе об’єднати ці Церкви.
Після зустрічі з молоддю глава Церкви Святослав відвідав учнів І-го класу та оглядав школу. Приїзд до школи такої виняткової людини для Церкви і всього нашого народу напевно на довгі роки залишиться в нашій пам’яті. Це доказ того, що Греко-католицька церква відкрита і дбає про національне і релігійне життя свого народу. Дивлячись на діяльність патріархів, митрополитів і кардиналів цієї Церкви, можна сказати, що так було завжди. Дякуємо нашій Церкві за те, що вона жива і стоїть на сторожі волі і незалежності України у важкий час війни. ■

Поділитися: