Підсумки закону про нацменшини: що в громадах думають про нього сьогодні

Григорій Сподарик ■ ПОГЛЯДИ ■ №51, 2020-12-20

Караїми, роми та кашуби висловили свої думки щодо впливу закону про національні та етнічні меншини на їхні громади. Дискусію з нагоди 15-ліття закону організував 3 грудня Дім польсько-німецької співпраці та маршалківське управління Опольського воєводства.

У зустрічі взяли участь: Маріола Абкович – голова Об’єднання польських караїмів, Анджей Лучак – представник Об’єднання польських ромів та Лукаш Ґжендзицький – віцеголова Кашубсько-поморського товариства.

На думку лідерів, головна перевага закону – це врегулювання правового статусу меншин та забезпечення державної підтримки їхніх організацій. Анджей Лучак зауважив, що документ посприяв інтеграції ромської громади. У випадку кашубів можна говорити про підвищення престижу мови, відколи з’явилася можливість вживати її у самоврядних установах та на покажчиках із назвами населених пунктів. Тоді, наприклад, представники старшого покоління усвідомили, що кашубську можна використовувати у публічному просторі, а не лише під час спілкування з родичами чи друзями. 

Як відомо, відповідно до закону створили також Спільну комісію уряду та нацменшин. Цей орган, як підкреслила Маріола Абкович, дозволяє доносити своє бачення проблем до чиновників та спільно шукати рішення. Окремі міністерства мають різні політики щодо меншин, але у межах комісії їх можна переглядати. Це наступна перевага, на яку вказав Лукаш Ґжендзицький. Водночас, на його думку, проблему становить доволі часта зміна службовців – не лише у результаті виборів, але й упродовж каденції однієї правлячої команди. Нові люди завжди потребують часу на вивчення проблематики. Не раз їм доводилося доводити слушність уже обговорених рішень. «Це послаблює значення комісії та державну політику щодо меншин», – відзначив Лукаш Ґжендицький. 

Він зауважив, що, хоч держава призначає мільйони злотих на освіту для громад, вона чомусь не може знайти коштів на створення спеціалізованих філологічних факультетів. Завдяки окремій програмі, їхні випускники ставали би не лише мовознавцями, але й мали би більше компетенцій для лідерських позицій у своїх спільнотах. 

Якби у владних колах почали би працювати над оновленням закону, то, на думку Маріоли Абкович, насамперед, треба було би зайнятися питанням меншинних культурних установ. Про необхідність їх створення говорять роками. Такі відомства з постійним бюджетом, без потреби щорічного подання заяв на дотації, забезпечили би стабільність і вищу ефективність роботи. Варто також було би полегшити формальні вимоги для встановлення покажчиків із назвами населених пунктів. Їхнє розміщення підвищує значення не лише місцевих громад, але й туристичну привабливість регіонів. 

Учасників дискусії попросили також оцінити можливість надання правового статусу меншини сілезцям. Лідери – не проти цього, але, як вони зауважили, це питання до політиків, зокрема до уряду, Сейму, Сенату та президента. Це вони вирішують такі питання, тож це їх сілезці мають переконувати. Представники громад також погодилися з тим, що в межах Європейського союзу варто спробувати уніфікувати права нацменшин, хоча це може бути складно з огляду на особливості різних держав. Проблему добре ілюструють дані щодо ромського населення: в одних країнах це кілька тисяч, в інших – понад два мільйони. Проте хоч якась робота у цьому напрямі – бажана, бо, як зауважив Лукаш Ґжендзицький, ЄС прописав права меншин у своїх нормах «доволі м’яко». Коли до євроспільноти востаннє приймали нові держави, їх просили всього-на-всього не дискримінувати меншини.

Нагадаємо, що аналогічну підсумкову зустріч Дім польсько-німецької співпраці та маршалківське управління Опольського воєводства організовували у червні. Тоді у ній взяв участь представник нашої громади Григорій Купріянович – співголова Спільної комісії уряду та нацменшин.

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*