Павло Лоза ■ НАРОДНИЙ ДІМ ■ №12, 2021-03-21

Відколи українцям передали у власність Народний дім, його відбудову співфінансують доброчинці. Їхній вклад у ремонт – немалий, це понад 1,5 млн злотих.

Благодійники підтримують проєкт по-різному. Хтось перераховує 1% податку від прибутків, хтось просто переказує гроші на рахунок або віддає їх під час візитів у Перемишлі. Інколи це великі суми. Флоріан Сніжко з Любліна, син хорунжого армії УНР Микити Сніжка та довоєнний учень перемиської школи ім. Маркіяна Шашкевича, підтримав Народний дім на суму 30 тисяч злотих і досі періодично передає для установи по кілька тисяч.

Буває, що на Дні народження чи весілля люди просять, щоб гості замість того, аби купувати їм квіти, витратили ці гроші на пожертву для Народного дому. Так само роблять і у випадку похоронів.

Але є й інші форми підтримки. Надія Борис з Канади приєдналася до ремонту Народного дому так: вона віддала однойменному фондові, що ним опікується, свою приватну квартиру у Перемишлі. Така форма підтримки неурядового сектора дуже популярна у США та Канаді. Перемиському фонду вдалося вигідно продати помешкання й отримати таким чином кошти на ремонт. Фінансово підтримують проєкт також наші польські друзі, зокрема публіцистка Іза Хруслінська.

Варто також згадати про ініціативу отця Івана Лайкіша з Ґурова-Ілавецького. Під час екскурсії шкільної молоді до Перемишля священник організував їхній візит до Народного дому – після таких відвідин завжди хтось вирішує перерахувати кошти на відбудову будинку. Так само робив (уже покійний сьогодні) отець Дарій Губяка з Ґожова-Великопольського, який, їдучи з парафіянами в Україну, заїжджав у Перемишль.

Кілька десятків людей також налаштували на своїх банківських рахунках щомісячний переказ грошей. Деякі з них розповіли нам, чому вибрали саме таку форму підтримки.

Оля Романко, лікарка, (Ґданськ)

Колись під час візиту до Перемишля я почула, що можна встановити такий регулярний платіж. Я так і зробила, хоча не вважаю себе якимось суперспонсором. Маю надію, що Народний дім буде місцем, де молоді українці, незалежно від того, з якого регіону Польщі вони приїхали, матимуть можливість реалізації своїх ідей. Тому я теж дбаю про цю установу, хоч і живу у Ґданську.

Ігор Качор, консультант в ІТ-галузі (Щецін)

Я завжди чув про цю будівлю, збір коштів та ремонт, але ніколи не знав про неї детально. Лише сухий факт, що Народний дім є і потребує відбудови. Тож я уявляв його домівкою (світлицею), яку, як і будь-яку іншу у Польщі, треба лагодити. Але настав момент, коли я поїхав до Перемишля і побачив, про що йде мова. Мені зробили екскурсію по будинку, від підвалу до даху, і розповіли його історію з усіма цікавими подробицями. Місцеві показали, скільки вже відремонтовано, скільки залишилось, який є потенціал. Мені також здалося дивовижним, що колись давно українська громада змогла побудувати найсучаснішу будівлю у своєму місті.

Пам’ятаю, що я тоді думав про дві речі. По-перше, що серед цих людей могли бути мої предки з Горайця та околиць, які підтримали цей проєкт роботою чи грошима. Було би непогано знайти колись підтвердження цього. А по-друге, я думав, що ми не гірші за людей тих часів; мабуть, нам живеться зараз навіть краще, ніж їм – тож ремонт не є чимось неможливим. Я завжди жартую про те, що, якби кожен дорослий українець у Польщі кожного місяця надсилав 5 злотих Народному дому, ми би швидко його відремонтували. Це математичний прорахунок, а математика не бреше.

Під час візиту до Перемишля я переконався, що ремонт будинку треба підтримати щомісячною сумою, яку я цілком можу собі дозволити. Оскільки мені подобається ідея краудфандингу, я налаштував невеликий регулярний переказ. Історія про відбудову Народного дому була б чудовою оповіддю, наприклад, про те, як акція «Вісла» не вдалася у довгостроковій перспективі.

Я закликаю інших зробити так само, але перш за все – відвідати Народний дім, подивитися, послухати і вирішити самостійно, чи варто його підтримати.

Юлія Дошна, лемківська співачка (Лосє)

Народний дім завжди був для мене близький, там постійно відбуваються різні ініціативи. Я також думаю, що українців із Перемишля треба підтримувати ще й через те, що настрої у місті – не найкращі. А вони, попри це, роблять корисну справу. Те, що громада гуртується навколо однієї ідеї, якою є відбудова будинку, – це дуже цінно. Чому? Бо таке місце дає шанс на існування спільноти; окрім цього – там можна реалізовувати культурні ініціативи, а, як відомо, завдяки культурі люди стають більш чутливими і чуйними. Ми мусимо показувати, ким є – хай інші бачать, що ми шануємо своє, рідне.

Мені здається, завдяки лемкам, які роками підтримували свою культуру, українській громаді було легше вижити. Тому я сподіваюся, що, коли в нас на Лемківщині буде якась ідея, з якою треба буде допомогти, як-от з Народним домом, українці з усієї Польщі також до цього долучаться.

Андрій Шмігельський,технічний фахівець (Ельблонґ)

Ми в Ельблонзі ставимо зараз церкву. Це наш пріоритет. Але я знаю, що деякі люди, зокрема й мій батько, вже роками переказують гроші на відбудову Народного дому. Все-таки на півдні Польщі – наше коріння. Перемишль – це земля наших предків, а Народний дім дійсно є архітектурною перлиною. Навіть живучи на півночі країни, я десятки разів бував у Народному домі і мав нагоду виступати на сцені концертного залу. Моя дружина, своєю чергою, щороку займається оформленням податкових звітів (пол. PIT) і завжди когось переконує віддати 1% на відбудову споруди. Також ми проводили збори коштів під час дитячих фестивалів у Ельблонзі. Кожна громада має свій пріоритет, але про таку справу, як Народний дім, нам усім треба пам’ятати.

Олена Боднар, голова Пласту у Польщі (Варшава)

Я налаштувала регулярний переказ грошей, коли ще навчалася у Кракові. Підтримувала й інші організації. Зараз я вже працюю, тож збільшила суму. У мене вдома багато говорили про Народний дім. Я зрозуміла, що варто дбати про те, що було нашим, українським, іще до війни. Коли у 2011 році громаді передали будинок, я усвідомила, як дорого коштуватиме його відновлення. Думаю, що суть регулярних переказів у тому, що, хоча сума, може, і не є великою, але вона – постійна, на роки. А для нашої кишені це не особливо відчутно. Зараз я ще більше тішуся, що підтримую Народний дім, бо бачу, як він процвітає. Гурток Об’єднання у Перемишлі – дуже активний, займається цікавими та сучасними проєктами. Видно, що це місце живе. Тож я тим більше хочу допомагати такій надійній установі.

***

Кожнен з Вас може включитися у допомогу у відновленні Народного дому Narodnyj Dim – Dom Ukraiński.

Разом збудували – разом відбудуймо!

Фонд Український народний дім у Перемишлі,Fundacja Dom Ukraiński w Przemyślu, ul. Kościuszki 5, 37-700 Przemyśl, Poland

PLN: 88 1600 1462 1838 9708 6000 0001

USD: 61 1600 1462 1838 9708 6000 0002

EUR: 07 1600 1462 1838 9708 6000 0004

SWIFT: PPABPLPK

PayPal: narodnyj.dim@ukraincy.org.pl

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*