Степан Мігус ■ СТАТТІ ■ №22, 2025-06-01

Сльози в очах Таїсії Литвиненко. Ця картина знов повернулася до мене після того, як зі Львова надійшла сумна звістка – 6 квітня на 91-му році життя померла народна артистка України Таїсія Литвиненко (народилася в селі Погреби Броварського району Київської області).

Її сльози запам’яталися з батьківської хати в Асунах, де подружжя Таїсія Литвиненко і Федір Стригун ночували, приїхавши, зокрема, і до місцевого храму з виставою «Спаси і помилуй» про кардинала Андрея Шептицького на зламі дев’яностих та двотисячного року. Таїсія Ливиненко цікавилася тоді за вечерею, як депортованим 1947 року українцям вдалося вберегти свою мову, культуру й церкву протягом понад 50 років здаля від отчини. Сльози появилися тоді, коли мама почала розказувати, що довелося зазнати і які зусилля були потрібні, щоб вберегти себе й родину від асиміляції.

Знайомство з цією видатною для української культури парою артистів розпочалося на початку дев’яностих років. Саме Національний театр імені Марії Заньковецької у Львові, в якому творчо працювали провідна актриса, з часом народна артистка України Таїсія Литвиненко і художній керівник, лауреат Всеукраїнської Шевченківської премії Федір Стригун, дав початок Загальнопольським дням українського театру, які розпочалися 1995 року. Саме тоді заньківчани, ще в місцевій ольштинській філармонії, представили виставу «Наталка Полтавка» Івана Котляревського. Опісля, багатократно, вже в Театрі Стефана Яркача в Ольштині  згаданий провідний львівський театр представляв в рамках Днів українського театру ще цілий ряд вартісних спектаклів, серед яких були і «Гуцулка Ксеня», і «Павло Полуботок», і «У.Б.Н.» тощо. Крім цього, артисти приїжджали на Вармію і Мазури з виставою «Спаси і помилуй», присвяченою кардиналу Андреєві Шептицькому, яку з Федором Стригуном в головній ролі, а також з народною артисткою Таїсією Литвиненко, представляли в місцевих храмах УГКЦ. Артисти-заньківчани  були учасниками і Шевченківських святкувань та інших заходів, які досі проводяться в країні тисячі озер.

Саме з Національним театром імені Марії Заньковецької актриса Таїсія Литвиненко була пов’язана більшість свого професійного життя. Протягом майже шістдесяти років вона була однією з головних постатей українського театру та кіно. За цих шість десятків творчої діяльності Таїсія Литвиненко втілила понад 150 ролей у театрі та кіно, а також поставила близько двадцяти вистав як режисерка. Її репертуар охоплював як класику, так і сучасну драматургію. Відомими ролями останніх років були: Терпелиха в «Наталці Полтавці» Івана Котляревського, Клер Цаханасян у «Візиті літньої пані» Фрідріха Дюрренматта, Мамка у «Коханому нелюбі» Ярослава Стельмаха, Люція у «Неаполь – місто попелюшок» Наталії Ковалик, Олена в «У.Б.Н.» Ганни Тельнюк. Кіноглядачі ніколи її не забудуть, зокрема, за ролі Химки у фільмі «За двома зайцями» та Галі у стрічці «Назар Стодоля». Насправді ж вона зіграла у близько 30 фільмах. Протягом свого успішного творчого життя Таїсія Литвиненко була удостоєна цілого ряду державних та професійних нагород: Ордену княгині Ольги ІІ ступеня, Ордену святої Анни, Ордену Архистратига Михаїла. Також її творчість відзначено Премією імені Марії Заньковецької та Премією імені Бориса Романицького.

Таїсія Литвиненко виявилася і талановитою педагогинею, вихователькою цілого ряду акторів і режисерів. Вона багато років викладала у Львівському національному університеті імені Івана Франка, обіймаючи посаду доцентки кафедри театрознавства та акторської майстерності. Її вихованці нині працюють у різних театрах України, зокрема і в театрі імені Заньковецької.

Таїсія Литвиненко і Федір Стригун прожили разом понад шість десятиліть. Їхня спільна історія життя наскрізь романтична. Про це згадувало, наприклад, видання «Високий замок» при нагоді одного з ювілеїв творчої пари:

– У нас в селі Томашівці на Черкащині по вихідних «крутили кіно» у клубі, – розповідає Федір Стригун. – Крісел тоді не було – були лавки. Ми з друзями повсідалися на ті лавки і дивилися фільм «Назар Стодоля». Я тоді вчився у 8 чи 9 класі. Фільм «Назар Стодоля» вийшов у 1954 році й ішов українською мовою. Тоді фільмів українською не було. Ще не вийшли фільми «В степах України», «Мартин Боруля»… Тож так приємно було чути українську! Коли фільм закінчився, запала тиша. А я сказав: «Оця Галя (Таїсія Литвиненко грала головну роль Галі – прим. авт.) буде моєю дружиною!». Хлопці розсміялися…

– Я уже була актрисою Київського театру ім. Івана Франка, були репетиції з Добровольським, Кусенком, – згадувала ті часи Таїсія Ливиненко. – Мені мали дати від театру квартиру на Шота Руставелі. У нас була традиція ходити в інститут і дивитися на абітурієнтів, чи достойні туди вступають… Я пішла. Бачу – на майданчику між поверхами стоять парубки і регочуть. Серед них Федір. Побачила його усмішку і відчула якийсь містичний потяг. Я поклала свою руку йому на плече і сказала: «Що, хлопчику, смієшся? Ти вступиш, все буде добре». І пішла далі. А потім я почала помічати, що цей хлопець ходить на мої вистави, аплодує… Але ми не знайомилися. Аж минув рік, я уже була замужем за Володею Ткаченком, уже народила Юрка і приїхала на дипломну роботу курсу театрального інституту. Ми зупинилися у директора інституту – тата Володі. Він запропонував подивитися ту дипломну роботу, сказав, що дуже хороший хлопець закінчує той курс. «Тасю, подивися, може, запросиш його, – буде тобі гарний партнер», – сказав директор. І ми пішли. Стригун мені сподобався. Я зайшла у його гримувальну. Біля нього сиділа красива дівчина-блондинка. Я стала між нею і ним і сказала: «Хлопче, давайте знайомитися, я – Таїсія Литвиненко, актриса Запорізького драмтеатру, граю там Галю у „Назарі Стодолі“. Хочете приїхати до нас в театр і грати зі мною?». І він приїхав… 

Останні оплески для народної артистки України Таїсії Литвиненко пролунали біля храму Святої Трійці у Львові. Поховали актрису Львівського національного академічного драматичного театру імені Марії Заньковецької 8 квітня на Личаківському кладовищі в родинному гробівці.

«Після себе вона залишила не тільки плівки з кіно, пам’ять про театр, прекрасні ролі і прекрасних двох синів – Юрка і Назара, виховала чесних, гарних хлопців», – сказав чоловік Таїсії Литвиненко Федір Стригун, проводжаючи свою дорогу дружину в останній путь.

Поділитися: