Ярослава Хруник ■ КУЛЬТУРА ■ №27, 2019-07-07

Недільний обід, після обіду – кава, а що до кави? Найкраще – смачний «шматочок» культури. Вчергове в половині червня (16 червня) місцева ланка Об’єднання українців у Польщі (ОУП) в Ілаві, за підтримки тамтешньої влади, провела недільне «Післяобіддя з українською культурою».

Хоча погода була дещо примхлива, все-таки кілька сотень осіб зібралися в Ілавському амфітеатрі ім. Люїса Армстронга, щоб насолоджуватися українською піснею й танцем.

Першим виступив підляський ансамбль «Черемшина». Як кажуть самі учасники гурту – це «підляське вирощування живої музики». Співаки плекають музику перш за все з теренів Підляшшя, аранжують фольклор під різноманітні інструменти. На сцені ми бачимо (і чуємо) білоруські струнні цимбали, контрабасову балалайку, сопілку, акордеон, барабани.

Село Черемха знаходиться в 4 км від кордону з Білоруссю, і саме там уже 25 років працюють любителі народного мистецтва – ансамбль «Черемшина». Вони їздять по селах, записують від довгожителів старі пісні й дають їм нове життя. На самому початку це давалося нелегко, оскільки фольклор не був у моді. Тільки після того, як ансамбль стали запрошувати на телебачення, на концерти в різні місця, зокрема за кордон, гурт став популярним і на своїй землі. На виступи «Черемшини» тепер приходять і молодь, і старші люди, а народні музиканти радіють, що впродовж 25 років їм вдалося зберегти чималий пласт рідної культури.

Гуровоілавецька «Думка» і «Журавка» – два ансамблі в одному – теж показали високий рівень виконання українських танців і пісень. Годі повірити, що цей шкільний ансамбль існує вже півстоліття й стільки ж радує свого вірного глядача. «Думка» презентує танці, а «Журавка» – пісні з різних регіонів України. Колектив виступає на фестивалях української культури й фольклорних оглядах, де здобуває, окрім визнання глядачів, також різні нагороди. Презентує себе не тільки в Польщі, але й за кордоном, зокрема, у 2008 році ансамбль представляв Вармію та Мазури під час Відкритих дверей європейських установ «OPEN DOORS», а також Європейського міжкультурного діалогу.

Ще один учасник ілавського «Післяобіддя з українською культурою» навіяв спогади про молодість тим глядачам, які стають уже бабусями й дідусями. Ришард Мачишин – колишній керівник ансамблю «Зоря» з Дзежґоня, тепер залишився сам, але не покинув заняття музикою. У його виконанні лунали пісні, так добре відомі з українських забав у 1980–1990-х роках: «Полтавський рушничок», «Їду собі та й думаю», «Фраїрочка». А спогади пробуджувалися та кликали назад у молодість. Згадує Іван Жолудок: «Ці забави були чудові! Ми з охотою на них їздили. І товариство було! Ми могли бути ввечері стомлені працею, але як була десь в околиці забава, то одразу збиралися, їхали, співали, танцювали. Не те що нині. Я свою молодість згадую як найпрекрасніший час у житті. Ми тоді справді жили!».

І так приємно і весело неслася українська пісня над ілавським озером, а за нею линули спогади про щасливу молодість. Бо чи може бути щасливим українець без пісні?

Фото з infoilawa.pl

Поділитися: