10.01.2023
Вшанували героїв поетичним словом
Григорій Сподарик ■ КУЛЬТУРА ■ №51, 2022-12-18 В Ольштині 4 грудня відбувся ХІХ Огляд української співаної поезії та авторської і сучасної пісні. На сцену...
Павло Лоза ■ ЛЕМКИ ■ №24, 2024-06-16
– Я не хочу, щоб ці пісні зникли. Я вирішив, що маю їх врятувати, – говорить Болеслав Баволяк. Він житель Святкової-Великої, одного з найдавніших лемківських сіл, який, як і батько, протягом життя записував лемківські пісні. Вони увійшли до нещодавно виданої книги «Лемківськы cпіванкы зо Святкови Великой. Співник».
– До пісенника потрапило 255 співанок. Я ніколи не думав, що зберу їх так багато. Це мелодії, які я відношу до рідкісних лемківських пісень, — каже автор, зазначаючи, що загальновідомих творів у збірці майже немає.
– Ви не знайдете там таких мелодій, як «Ганцу не дрімай» чи «У горах Карпатах», котрі всі знають. До видання ввійшли пісні, які ми грали в родині, яких я навчився від свого батька, – розповідає він.
Болеслава Баволяка його батько Василь змалку навчав грі на акордеоні. У підлітковому віці пан Болеслав приєднався до гурту, що виступав на весіллях поблизу Святкової-Великої. Окрім батька, який грав на трубі, до складу входили також два саксофоністи та барабанник.
– Я з музикальної родини. Грав дідусь, потім – тато, а потім – ми з братом. Ми грали на весіллях, вечірках. Як наші пісні, так і польські, коли треба, – згадує Болеслав Баволяк.
74-річний чоловік уже кілька десятків років продовжує справу батька Василя та діда Михайла, збираючи матеріали про традиції та культуру свого села: не лише пісні, а й приказки, описи обрядів та звичаїв.
— Батько навчився трохи грати. Коли був у Червоній армії, теж там грав. Тож він дещо розбирався в музиці й міг записати військові марші та весільні пісні. І я теж все записав у свій блокнот. Тому матеріалу для книжки у мене вистачило, — зазначає музикант-самоучка.
Завдяки власним нотаткам на підготовку матеріалу для книги йому знадобилося менш ніж два місяці. Цим виданням він хоче врятувати пісні від забуття.
– Я не поділяю у книзі мелодії на українські чи лемківські, хоча деякі з них привезено з України. І більшість із них – це мелодії, які у нас співають місцеві жителі. І вони були відомі ще перед ІІ Світовою війною, – пояснює Болеслав Баволяк. – Це не вигадливі етюди, які під силу лише професійним музикантам. Це пісні, які легко слухати.
За словами автора, найстаріша пісня в його книзі походить з XIX століття. Її співав дідусь Болеслава Баволяка – Михайло, 1868 року народження. Називається ж вона «Такаго фраїра я мала».
– Є ще пісня «По горах ходила, дитятко носила». У ній ми почуємо про новобранців, які повертаються з великих стін. Ішлося, мабуть, про стіни Константинополя, бо наші предки ходили на Константинополь із князем Олегом. Так дехто розуміє слова цієї пісні, – каже Болеслав Баволяк.
– Я збирав їх, бо не хотів, щоб ці пісні зникли, як поволі зникає наша стара Лемківщина, – підкреслює автор.
«Лемківськы cпіванкы зо Святкови Великой. Співник» вийшли у видавництві «Жизновскі» («Żyznowski»). У цьому видавництві раніше надрукували ще дві праці Болеслава Баволяка «Лемківське весілля у Святковій великій» й «Лемківські прислів’я та приказки з Святкової Великої», а також книжку Миколи Ґабла «Вільхівець лемків утрачений».
– Видавець дізнався, що я щось збираю і щось пишу. Я записую це вже п’ятдесят років. Це не перша моя книга і, сподіваюся, не остання, – пояснює автор видання, де, окрім кирилиці, пісні записані в транскрипції латиницею та перекладені польською мовою.
Видавництво «Жизновскі» заохочує Болеслава Баволяка до написання інших книг, що висвітлювали б обряди, пов’язані з народженням, хрещенням і похоронами у Святковій-Великій, та історію самого підкарпатського села.
***
Болеслав (Василь) Баволяк народився в 1951 році у Святковій-Великій. За професією він учитель. Працював у початковій школі в Мисцовій, а потім – у комплексі економічних шкіл у Ґорлицях. Також до виходу на пенсію був лісничим у Жміґродському лісництві.