Ярослав Сирник ■ ГРОМАДА ■ 2009-04-24
В р о ц л а в с ь к а х р о н і к а
{mosimage}
Споглядаючи на останніх шість місяців можна сміливо сказати, що вони були плідні, хоча й непрості. Сьогодні здається, що ми зуміли з’ясувати основні причини сповільнення нашої праці. При всіх складнощах, уже сам перелік виконаного вроцлав’янами виглядає імпозантно. Осередок ОУП у Вроцлаві – це не єдина структура, яка заповнює “українську карту міста”. Свою лепту у справу розвитку української культури (у широкому значенні) доклали структури Греко-католицької церкви, місцева консисторія Православної церкви, Колеґія Східної Європи (КСЄ), міські установи, Вроцлавський університет тощо.
Огляд організованих у Вроцлаві заходів почну від наукової конференції “Багатонаціональний Вроцлав”.Відбулася вона 26 вересня 2008 р. в авдиторії Історичного інституту Вроцлавського університету. Учасниками зустрічі були зокрема головний рабин Вроцлава Ізаак Рапапорт, імам Алі Абі Ісса, голова гуртка ОУП у Вроцлаві Ігор Саламон та інші. Свої доповіді зачитали проф. Г. Грицюк, проф. Р. Жерелик, проф. Б. Гальчак, д- р габ. Б. Шайнок, Й. Гитрек -Грицюк, Л. Солтисік та Я. Сирник.
Авторською зустріччю з д ром Ігорем Галагідою 26 жовтня 2008 р. розпочав діяльність Український народний університет Українського історичного товариства у Польщі. Головним партнером УІТП у Вроцлаві є місцевий гурток ОУП.
6 листопада 2008 р. Інститут Єжи Ґротовського організував концерт українських пісень “Майстерня пісні”. Серед виконавців концерту були Наталка Половинка, Уляна Горбачевська, Петрас Васняускас та Кляус Кугель.
15 листопада 2008 р. відбулася чергова доповідь у рамках Українського народного університету УІТП. Цим разом про лемків в УПА розповів проф. д р. габ. Богдан Гальчак.
“Україна і Польща в ХХ ст.: від конфліктів до порозуміння” – доповідь на таку тему зачитав проф. Леонід Зашкільняк 18 листопада 2008 р. у рамках Польсько- української зимової школи.
19 листопада 2008 р. в КСЄ відбулася панельна дискусія про волинські події 1943 р. з участю професорів М. Клімецького, Ґ. Мотики, І. Ільюшина та Г. Грицюка.
19 і 20 листопада 2008 р. у вроцлавському кіно “Варшава” можна було переглянути фільм Єжи Гоффмана “Україна – народження нації”.
Від 20 до 27 листопада відбувалися 42 Міжнародні зустрічі одного актора. Киянка Лідія Данильчук за монодраму “Ричард після Ричарда” отримала спеціальну нагороду ОУП.
У рамках проекту “Діти одного Бога” 30 листопада 2008 р. в лютеранському костелі відбувся концерт гурту “Худоба” та “Вроцлавських бандуристок”. Ансамбль бандуристок веде незмінно Ольга Марко, грають у ньому сестри Надія і Оксана Полянські, Оксана Саламон, Наталка Воргач та Ольга Сирник.
6 грудня 2008 р. з доповіддю про акцію нищення православних церков Холмщини і Підляшшя у 1938 р. завітав до Вроцлава д р Григорій Купріянович. Того ж дня в приміщенні православної консисторії відкрито однойменну виставку.
Десять днів пізніше тріо бандуристок “Оріяна” з Тернополя демонструвало в залі Вроцлавської політехніки мистецтво співу і гри на бандурах.
ХІІІ Вроцлавська кутя з участю найвищих осіб міста відбулася 16 січня 2009 р. Прибули зокрема консул України Олег Філогенов, віце-консул Німеччини у Вроцлаві Анетте Бусман, владики Володимир Ющак і Ришард Богуш, римо-католицький владика -помічник Анджей Семеневський, представники влади міста, воєвідства, депутати Міської ради Львова, ректор Вроцлавського університету, депутати польського та європейського парламентів. У художній частині виступили ансамблі з Баварії, “Вроцлавські бандуристки”, “Будьмо, @ то буде Ф@йно!”, “Мальви” з Кіровограда, “Ґорґани” зі Львова та ансамбль із Болгарії. 17 січня учасники Вроцлавської куті виступили у греко- католицькому соборі міста.
2 лютого 2009 р. відкрито у Вроцлаві Почесне консульство України. Почесним консулом став Ґжеґож Дзік. Під час урочистого банкету грали “Вроцлавські бандуристки” та скрипаль Віктор Кузнецов. Пополудні відбулася зустріч з українською громадою міста. У вроцлавській домівці ОУП побували посол України Олександр Моцик, консули Михайло Бродович, В’ячеслав Войнаровський та новопризначений почесний консул Ґ. Дзік.
У неділю, 8 лютого, відбувся парафіяльний греко -католицький Святвечір. Молодші члени парафії зі своїми вчителями приготували й представили художню частину зустрічі. Вертеп з віншуваннями та засіванням пшениці підготувала с. Стефанія, Ольга Марко та її учениці-бандуристки разом заграли і заспівали колядки, а учасники дитячого ансамблю “Будьмо…” із своїми керівниками Ельжбетою Ґжеляк та Анною Пашкевич- Воргач представили концерт колядок і танцювальний виступ.
12 лютого 2009 р. відбулася небудення (чи не перша за останнє 20-ліття) зустріч у будинку Нижньосілезького воєвідського управління. На запрошення воєводи Рафала Юрковлянця прибули представники української громади: єпископ Вроцлавсько-Ґданський УГКЦ Володимир Ющак, директор Комплексу загальноосвітніх шкіл ім. Богдана-Ігоря Антонича у Лігниці Анна Гаврильчак- Маланчак, голова Лігницького відділу ОУП Богдан Пецушок, Юрій Павлище з гуртка ОУП у Лігниці, голова вроцлавського гуртка ОУП Ігор Саламон, скарбник вроцлавського гуртка ОУП Зенон Саламон, війт ґміни Громадки Дарій Павлище, член Головної управи ОЛ Адам Вев’юрка та секретар УІТП Ярослав Сирник. У зустрічі взяли участь також почесний консул України у Вроцлаві Ґжеґож Дзік та співробітник воєводи Даріуш Токаж.
За словами Р. Юрковлянця, зустріч з українською громадою – друга після зустрічі з німцями, яка відбувається в рамках підтримки контактів воєводи з представниками нацменшин. У ході розмови запрошені гості порушили такі питання: сприяння влади відносно дальших реставраторських робіт у греко католицькому соборі у Вроцлаві; справа вирішення прав власності до чверті будинку сестер йосафаток у Вроцлаві; можливості переходу ОУП під опіку відомства культури (замість МВСіА); справа повернення грошей за доїзди до Лігниці немісцевим гімназистам; справа участі воєводи у починах української громади на Нижній Сілезії; участь ОУП у підготовці до Євро 2012; незадовільна оцінка реалізації радіопередач українською мовою у Польському радіо Вроцлав; створення осередку української культури (на зразок щецинського); занепокоєння українсь кої громади з приводу антиукраїнських передач у державному ТБ восени 2008 р.; аналіз можливостей випуску нової серії програм, які показували б справжнє обличчя України (як форма боротьби зі стереотипами).
Пропозиції від представників української громади будуть передані воєводі у письмовій формі.
Того ж дня підписано договір про співпрацю між представниками товариств національних меншин у Вроцлаві. Створено федерацію “У колі друзів”, учасником якої став також вроцлавський гурток ОУП. Головним святом національних меншин у Вроцлаві має бути ІІ фестиваль “Калейдоскоп культур” у червні 2009 р.
На завершення цього неповного переліку ініціатив треба згадати, що в місті ведеться навчання української мови, відбуваються уроки релігії у греко -католицькій і православній церквах та щосуботні заняття з танцями і співом у домівці.
* * *
Потенціал вроцлавського осередку в українському плані значний. Це перш за все велике місто, привабливе для закордонних інвесторів. Вроцлав промується гаслом “Місце зустрічей”. Шанс для української громади – уміти вписатися зі своїми ініціативами у визначені містом напрямки.
У місті розгортається ряд українських та східноєвропейських проектів. Вроцлав співпрацює з містом-побратимом Львовом. Колеґія Східної Європи видає часопис “Нова Східна Європа”. Місцеві виші з відкритими обіймами приймають студентів зі Сходу. Діє також інтернет -сторінка www.teperwroclaw.pl На філологічному факультеті Вроцлавського університету існує україністика. Є навіть безпосереднє залізничне сполучення Вроцлав – Київ. Своєрідним феноменом є перехрестя вулиць Івана Франка і Тараса Шевченка на одному з вроцлавських мікрорайонів. Віднедавна є врешті і почесне консульство. Отож, загалом у столиці Нижньої Сілезії для українців панує сприятливий клімат. Це не закриває, звичайно, і менш симпатичних для українців справ, пов’язаних з діяльністю деяких кресових товариств чи їхніх поплічників у мас медіа.
Важливим фактором стає зміна обличчя самої громади. Щораз більше серед нас вихідців з України. Це дуже контрастна група. З одного боку є ті, які активно включаються у життя громади. Це їм непросто дається, бо ж переселенці акції “Вісла” чи їхні нащадки залишаються досить герметичним середовищем. З другого боку основна група анонімних: дивимося на них здалека на вокзалі, або минаємо у церкві, не розпізнаючи облич. І врешті найбільш болюча – група вихідців з України, які інцидентно появляються в громаді або й зовсім її обминають, хочуть насильно стати “істинними поляками”.
Не бракує різниць і серед українців – громадян Польщі. Проблемою стає мова спілкування. Очевидно, це більш виразне серед молодшого покоління, але стосується також людей середнього віку. Мало про себе знаємо. Нема доброго контакту між поколіннями. Дуже слабенько зараз виглядає справа студентського середовища (хоч кількісно воно не таке й мале!).
Життя стрімко біжить уперед. Громада зі своїми недоліками, але й своїми успіхами існує. Її не влаштовує нинішній стан і може тому перед нею майбуття.
“Наше слово” №17, 27 квітня 2009 року {moscomment}
