Орест Лопата ■ ПОГЛЯДИ ■ №28, 2022-07-10

На питання про польську історичну політику та перспективи союзу між Польщею та Україною відповідає професор Анджей Шептицький, політолог, викладач та доктор наук, який походить з роду митрополита Андрія Шептицького

Багато чого змінилося після початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну. Якою є нова польська історична політика після 24 лютого?

Це важливий, переломний момент у польсько-українських відносинах. 

В умовах війни ми не можемо сказати, що суперечливі моменти нашої історії будуть забуті, але настав час для певної переоцінки. Сьогодні ми відкладаємо суперечки на другий план та шукаємо в історії спільні для наших народів елементи. 

Це не є якоюсь абсолютно новою політикою, адже ще до 24 лютого 2022 року, у 2016-му спільну заяву про вшанування пам’яті та солідарність у контексті складних питань польсько-української історії ухвалили польський Сейм та українська Верховна Рада. Потім, у 2020-му Анджей Дуда та Володимир Зеленський повернулися до концепції стратегічного партнерства, наголошуючи на необхідності вшанування усіх жертв минулих конфліктів. Уже тоді були спроби знайти в історії те, що могло би об’єднувати наші народи. 

Сьогодні, під час війни рф проти України, Польща тактовно перестала говорити про ці конфліктні питання. Це – дуже важливий момент на шляху польсько-українського зближення. Це має значення у довгій перспективі міжнародної політики.

Однак найважливіше – як одне до одного ставитимуться суспільства у наших країнах. Дослідницькі осередки і в Польщі, і в Україні у своїх працях вказують, що спільна історія для наших громадян уже не відіграє головну роль. 

Що можна сказати про потенційний альянс між Україною, Польщею та Великою Британією? Які його перспективи?

Так, звісно, вже деякий час ходять чутки про своєрідний політичний і військовий альянс між Україною, Польщею та Великою Британією. Слово «альянс», безперечно, звучить привабливо. Проте сьогодні ми можемо швидше зарахувати його до певної політичної риторики, яка дуже відрізняється від міжнародної реальності. Адже як і для Польщі, так і для Великої Британії найголовнішим елементом безпекової політики залишається НАТО. Крім того, вони обидві є членами Європейського Союзу.

Польська влада, я сподіваюсь, це розуміє. Тому слово «альянс», на мою думку, є певним перебільшенням. Але це не змінює факту, що політична та військова підтримка для України з боку Польщі та Великої Британії є помітною та потрібною. 

Війна в Україні парадоксально стала нагодою до зближення двох країн. У польсько-українських відносинах завжди виникало питання спільного кордону – занадто мало пунктів пропуску, довгий час очікування, відсутність належної інфраструктури. Інша потенційно важлива сфера – економічне та інфраструктурне співробітництво. Підсумовуючи – нині перспективи співпраці Польщі та України досить широкі. 

Якою є роль зараз Польщі, яка є ближньою сусідкою росії?

До 24 лютого Варшава не хотіла надавати Україні летальну зброю. Сьогодні ж Польща, а конкретніше – Ряшів, стали «хабом військової допомоги» України, Перемишль є важливим осередком для біженців. 

Польща також має спільний кордон із росією – з Калінінградською областю. Мілітаризація цього регіону становить для Польщі суттєву загрозу.

Важливу роль відіграє також так званий сувальський перешийок, тобто частина польської території, що відокремлює калінінградську область від Білорусі. По прямій це менше 70 км. Завдяки військовому потенціалу, накопиченому в калінінградській області, росія може відрізати країни Балтії від інших членів Північноатлантичного альянсу.

У нинішній ситуації Польща, як член НАТО, що межує з росією, Білоруссю та Україною, яка є жертвою російської агресії, може вважатися «прифронтовою державою».

Довідка

Доктор габілітований Анджей Шептицький, викладач – доктор гуманітарних наук у сфері науки про політику (2004), доктор габілітований суспільних наук у сфері науки про політику (2014). Професор на кафедрі стратегічних студії та міжнародної безпеки Варшавського університету та кафедрі міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка. Експерт Інституту «Strategie 2050». Викладав, зокрема, у Франції, Україні та Китаї. 

Нещодавно він видав книгу «Contemporary Relations between Poland and Ukraine. “The Strategic Partnership” and the Limits Thereof» (Peter Lang 2019). Нині керує дослідницьким проєктом «Війни росії: причини, передумови, перебіг та наслідки воєнних дій російської федерації після Холодної війни», який фінансує Національний науковий центр. 

Дослідницькі зацікавлення:

Внутрішня та зовнішня політика України; міжнародні відносини на пострадянському просторі; закордонна політика Франції; обрані аспекти європейської інтеграції; закордонна політика Польщі; постколоніальні студії.

Поділитися: