Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ 2009-06-11
{mosimage}
Саме це, за словами голови місцевого відділу Об’єднання українців у Польщі Івана Сирника, становить основну мету організованих уже втринадцяте Днів української культури у Щецині, які цього разу проходили від 28 травня до 7 червня при організаційній підтримці Замку поморських князів.
Всвердлюватися особливо в українські серця почали на офіційному відкритті ДУК вернісажем двох виставок: “Тіні ікон” Маргарити Давидюк та “Мовчазна скарга” Марії Каневської. На першій глядач стає перед іконами та почорнілими церковними дошками, на яких золотом сяють німби – це тіні ікон, в яких також записана віра минулих поколінь.
Друга з презентованих виставок – це історія святинь Південно-Східної Польщі та прикордонних територій Західної України. Що нею хочуть увімкнути в людській душі, говорить в інформаційному буклеті сама авторка М. Каневська: “Облишмо суперечки про те, хто, коли і чому винен, що так багато забутих церков, костелів та цвинтарів заростають і нищіють (…). Тільки від нас залежить, чи зможемо ми повернути належну повагу нашим напівзнищеним святиням, чи усвідомимо цю необхідність”.
Зруйнована церква, ікона та доповіді на ці теми в рамках Відкритого університету мали, за задумом організаторів, заграти на людських емоціях, а кому це близьке призвести до задуми над долею української громади в Польщі та її майбутнім. Така ідея є провідною протягом усієї тринадцятилітньої історії заходу, коли намагалися виходити з багатством своєї культури до загалу щецинського населення та постійно укріплювати місцеву українську громаду, особливо на позаміських територіях: “Цього разу з концертами їдемо також до Тшебятова, Старґарда та Інська. Люди там віддавна користуються інтернетом, але, мабуть, уже з десять років не чули, як звучить бандура”, – говорить І. Сирник і додає, що наступного року знову відбудеться “фестиваль емоцій” з метою заохочення батьків до посилання своїх дітей на навчання української мови, що може дати шанс у боротьбі з асиміляційними процесами.
Сирник відзначає також, що програма заходу складається так, щоб перш за все уникнути стандартів і кожного разу здивувати, особливо тих, які становлять непохитний “електорат” ДУК. Тому в щецинській пропозиції знайшли щось для себе любителі народних танців, які привезли сюди “Верховина” з Дрогобича та “Думка” з Ґурова- Ілавецького, були й виконавці джазу та класичної музики, “The Ukrainian Folk” та “Беркут” запропонували рок- фольк, а гуцульським панк-фольком пригостила публіку івано-франківська “Перкалаба”. Любителі співу а капела отримали задоволення від виступу львівської співачки Софії Фединої, а новачок, як у Польщі, так і в самій Україні, – команда “Тиша-Kids”, пробивалася до смаків публіки власними електро акустичними обробками.
* * *
У рамках цьогорічних Днів української культури з нагоди 50-ліття українських передач на хвилях Польського радіо Щецин проведено також наукову конференцію, у якій взяли участь, зокрема, студенти місцевих навчальних закладів, представники української громади, почесний консул України Генрик Колодій, голова правління Радіо Щецин Кшиштоф Соска та інші. Головним героям заходу – першому ведучому передачі проф. Степанові Заброварному та його послідовникові д- ру Андрієві Вонторському, вручено відповідно золоту та срібну відзнаки Заслуженого для Польського радіо Щецин. Удостоєні нагород виголосили доповіді, у яких представлено минуле та сьогодення передачі, “кухню” її творення та значення для польсько-українських реґіональних відносин. “Передача від початку велася польською мовою і мала на меті зблизити наші народи, що й донині залишається актуальним викликом”, – говорив С. Заброварний. Серед доповідачів був і д- р Януш Мечковський, який розповів про передачу у широкому плані функціонування українських ЗМІ у Польщі від 50-х років донині. Отриману нагороду редактор А. Вонторський вважає гарним фінальним жестом, бо зараз його співробітництво з передачею завершилося: “Я не вміщаюся в новий формат передачі, де треба більше говорити про популярну культуру (…). Відходжу, бо думаю, що відходить покоління, яке прагнуло поглиблювати знання і своєрідного витишення”, – говорив Вонторський, бажаючи наступникам знайти привабливу формулу зв’язку зі слухачем на наступні 50 років.
“Наше слово” №24, 14 червня 2009 року {moscomment}
