Григорій Сподарек ■ АНАЛІТИКА ■ №46, 2020-11-15

У найближчі роки відносини США зі світом формуватиме новий або переобраний господар Білого дому. Кожен із них має свій сценарій, зокрема й для України та Польщі. Розгляньмо, якими їх бачать експерти. На момент написання тексту відомо, що в американських виборах лідирує Джо Байден, проте Дональд Трамп вже встиг назвати себе переможцем і заговорити про фальсифікації.

Погане оточення

Колишній посол України в США Валерій Чалий у коментарі «Радіо Свободі», згадуючи особисте спілкування з Дональдом Трампом, підкреслив, що домовленості з ним можливі. Проблемою залишається частина його найближчого оточення. Вона не приховує проросійських симпатій і має своїх друзів серед українських політиків. Вони не стримуватимуть себе у провокаціях, які мають дискредитувати Україну та зробити її токсичною для зовнішніх партнерів. Тому саме перемога Байдена може створити сприятливішу ситуацію для України. У такому варіанті зустріч двох глав держав має шанси відбутися відносно швидко – нині ця можливість заблокована через особисте несприйняття Трампом теперішньої української влади.

Вигідніший, бо «не пхає носа куди не треба»

Свої погляди для «Радіо Свободи» представив і незалежний російський політолог Дмитро Орєшкін. Оглядач підкреслив, що теперішня влада РФ – це націоналісти, тому привабливішим для них був би Трамп. Водночас без огляду на господаря Білого дому головним завданням Кремля залишається дискредитовувати американську модель демократії і сіяти хаос у США. Для цього московська пропаганда використає вуличні заворушення, до яких може підбурювати своїх прибічників Дональд Трамп, заявляючи про невизнання результатів виборів. Політолог зауважив також, що Кремль традиційно робить ставку на політичне середовище Трампа – республіканців, бо їхня система цінностей більше орієнтована на внутрішню політику чи поділ світу на зони впливу без «пхання носа до чужих справ». З демократами – оточенням Байдена – усе по-іншому: для них важливі права людини, а отже, й події в Білорусі чи Україні. Вони більш емпатичні та ліберальні. Перейматимуться й кривавим конфліктом між африканськими племенами тутсі та хуту.

Економіка, яка роз’єднує

Ще один оглядач «Радіо Свободи» Ростислав Хотин зосередився на американсько-європейських суперечках, які матимуть значення у майбутньому. ЄС дратувала явна і неприхована підтримка Трампом «брекситу» (виходу Великої Британії з Євросоюзу), а той закидав європейським партнерам, що вони вкладають замало грошей у систему безпеки у межах НАТО. Дональд Трамп в останні чотири роки також звинувачував ЄС у надто високих митних ставках для американської продукції. Загалом він уважав, що Європейський Союз має купувати більше американських товарів, оскільки зараз сама Європа отримує вигоду від спільної торгівлі.

При цьому Ростислав Хотин зауважує, що такий американський протекціонізм, тобто надання переваги економічній вигоді США, залишиться – без огляду на те, хто стане президентом. Але прихід до влади Джо Байдена все-таки приніс би зближення з ЄС. Він уже заявляв, що у разі обрання перш за все обдзвонить європейських лідерів і запевнить їх у стратегічному партнерстві США. Для Трампа це не так важливо.

Корупція – не аплодуємо

Широкий аналіз розвитку подій після виборів президента у США зробила й Альона Гетьманчук. Матеріал з’явився на сайтах центру «Нова Європа» та «Української правди». Оглядачка звертає увагу на візит Байдена в Україні після початку російської окупації Криму. На її думку, представлена тоді модель відносин зберігатиметься й при можливому президентстві Байдена. А це означає, що військова допомога у зв’язку з російською агресією і надалі зосереджуватиметься на «непровокуванні» Кремля. Тому питання стримування Росії та подальших санкцій вирішуватимуться  виключно у партнерстві з ЄС. І чи не головне – американці й надалі вважатимуть, що, якби не високий рівень корупції в Україні, Росія не окупувала би Крим і частину Донбасу. Байден уже давно говорить, що боротьба з корупцією є ключовою умовою безпеки в Україні. Як легко здогадатися, офіційному Києву не подобається цей різкий підхід. Альона Гетьманчук вказує на промовисту деталь із виступу Джо Байдена у Верховній Раді у 2015 році: оплески гостеві лунали тільки тоді, коли він говорив про агресію Росії, і жодного разу – при словах про корупцію. А вона все ж буде в центрі уваги можливого президента. Байден уже заявив, що планує чимшвидше провести Саміт демократій, на якому обговорюватимуть питання саме боротьби з корупцією, авторитаризмом та захисту прав людини.

Разом з тим, оглядачка вважає, що Україна має шанс переконати адміністрацію Байдена надати їй план дій для членства в НАТО. Він міг би трактувати це як реальний зовнішній успіх свого президентства. Підсумовуючи, Альона Гетьманчук зауважує, що Трамп, на відміну від Байдена, ніяк емоційно не прив’язаний до України, тому й не матиме мотивації сприяти її успіху.

Над Віслою

Думки низки інших експертів співпадають з описаними у цьому тексті. Узагальнюючи їх, можна сказати, що президентство Джо Байдена означатиме більшу увагу до демократичних цінностей та співпраці між США та ЄС. У контексті України робитимуть акцент на проблемі корупції. Усе це разом можна визнати позитивним сценарієм.

Американські президентські конфігурації дуже схоже розглядають над Віслою. Тут підкреслюють, що Дональд Трамп постійно хвалив свого польського колегу Анджея Дуду і тепло привітав його з нагоди переобрання. Байден, зі свого боку, під час кампанії критикував польську владу за дискримінацію сексуальних меншин та порушення норм демократичної держави. Саме це – бо економічна і безпекова співпраця не зміняться – впливатиме на ймовірну майбутню напругу між адміністрацією Байдена та польською владою. Водночас рівень демократії над Віслою ніколи особливо не цікавив і не буде цікавити Трампа, навіть якщо він залишиться на своєму посту. Польській владі після його відвертої й активної підтримки, певно, треба буде постаратися, аби побудувати відносини з новим господарем Білого дому. Польські оглядачі підкреслюють, що США займатимуться переважно наслідками зміцнення Китаю, потім – приділятимуть увагу ЄС та Росії. Польща опиниться далеко поза пріоритетами. Тому Варшава мусить думати вже – як не зникнути повністю з американського поля зору.

Тшасковський та американські вибори

На голосування в США та польський контекст цікаво поглянути й через призму соцопитувань. На зламі вересня-жовтня їх провів Центр досліджень громадської думки. 41% поляків вважає, що кращим президентом США був би Дональд Трамп. Його супротивнику віддають перевагу всього 15% опитаних. За Трампа вболівають переважно виборці «Права і справедливості», «Конфедерації» та «Селянської партії». Джо Байдена, своєю чергою, підтримують польські ліві сили, «Громадянська коаліція» та прихильники Шимона Головні і його руху «Польща 2050». Що ж, американські вибори лише підтверджують багаторічний розподіл польського суспільства на два виразні табори. Дуже влучно ситуацію прокоментував колумніст на сайті «Кrytyki Politycznej». Автор під псевдонімом «Галопуючий Майор» зауважує, що, хоч обирала президента Америка і голоси рахують зараз там, у Польщі результати з Флориди чи Техасу багато хто сприйматиме як програш або перемогу… Рафала Тшасковського. 

Справедливо, хоч долю не обманути

Насамкінець варто зауважити, що американські вибори в чомусь об’єднали поляків та українців. По одному з їхніх земляків обрали у цьому марафоні конгресменами. Етнічна українка Вікторія Спартц, родом з Носівки Чернігівської області, отримала мандат у штаті Індіана. Поляк Том Маліновський, народжений у Слупську, переміг у Нью-Джерсі. Деталь або ж польсько-український фатум: вони представляють різні політичні табори. Українка – республіканців, поляк – демократів. Однак краще не будемо заглиблюватися у ці деталі – хай вони там за океаном спершу розберуться.

Фото: diplomatist.com

Поділитися: