Кася Комар-Мацинська ■ ПОДІЇ ■ №10, 2020-03-08

«Локальна історія» – це один із якісних журналістських проектів, що діють останніми роками в Україні. Над ним працює низка істориків та журналістів, які з січня 2018 року кожного місяця випускають новий номер видання. 21 лютого в Народному домі журнал презентували для українців у Перемишлі.

Захід відбувся за участі головного редактора Віталія Ляски (інтерв’ю з ним читайте в «НС» № 37, 15-09- 2019), автора ідеї Тараса Чолія та співзасновника «Локальної історії» Івана Сприня. Наразі журнал не має конкурентів – не лише з огляду на якість та зміст текстів, а й тому, що в Україні в принципі не має інших друкованих видань на історичну тематику.

Отож тираж «Локальної історії» – 1500 примірників – треба розглядати як успіх, який дає надію на майбутнє. Кожен номер журналу має свою головну тему – наприклад, останній, від лютого 2020 року, присвячений історії та сучасній складній політичній ситуації Донбасу. Тексти мають здебільшого науково-популярний характер, їхні автори та редактори намагаються, щоб стиль був легким, подаючи непростий зміст у доступний спосіб.

До цього також апелює назва журналу. – «Локальна історія» – не тому, що ідеться про Галичину (головна редакція знаходиться у Львові), і не тому, що Галичина знову щось «нав’язує» Центральній чи Східній Україні, – дещо кепкуючи, пояснює Віталій Ляска.

– Локальна – тому, що зміст наших статей має бути близький читачеві та викликати в ньому емоційну реакцію. Треба сказати, що це вдається зробити також серед українців в Польщі, оскільки чи не кожен номер журналу містить теми, пов’язані з українським Закерзонням. – Хоч у нас ще небагато передплатників у Східній Україні, зацікавлення нашим виданням там також зростає, – переконує Іван Спринь.

– Найбільше примірників «Локальної історії», звісно, продається у Львові та Києві, але за допомогою мережі книгарень «Є» нові номери відправляємо також у Харків, Суми, Дніпро. Це, може, ще невелика кількість, але з чогось треба починати. Слід згадати, що проект існує завдяки постійній підтримці локальних меценатів. Проте дуже важливо, що весь друк – що є одним із найбільш дорогих етапів виробництва журналу – забезпечують із коштів, отриманих від продажу газети.

Після зустрічі перемишляни мали змогу не лише придбати номери «Локальної історії», але і стати її новими передплатниками. – Хочеться підтримувати цю справу, – сказала одна з учасниць зустрічі. – Журнал не лише цікавий, але й дуже красиво надрукований, добре продуманий – аж проситься читати. Ті, хто не мають змоги передплачувати «Локальну історію», можуть слідкувати за окремими публікаціями на сайті проекту.

Поділитися: