Катажина Ґлінянович ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ 2009-01-03
У відзначенні річниці Голодо мору 1932-1933 рр. не бракувало в Києві польського акценту: восени у рамках проекту “Польська читальня” в книгарні “Є” відбулася презентація книжки краківського історика Яна-Яцека Бруського “Голодомор 1932-1933. Великий голод в Україні в документах польської дипломатії та розвідки”1. Проходила вона з участю автора книжки та заступника директора українського Інституту національної пам’яті, проф. Владислава Верстюка. Зустріч модерувала радник Посольства Республіки Польща в Києві, д -р габ. Олександра Гнатюк.
У книзі зібрано 236 документів із варшавських і московських архівів (1945 р. у Москву вивезли величезний масив польських документів, які Червона армія вважала військовою здобиччю), що представляють трагедію голоду в Україні, однак, на що звернула увагу О. Гнатюк, їхній діапазон дещо ширший – там знаходяться рапорти й документи про загальний вимір української трагедії в період раннього комунізму в УРСР, говориться не лише про те, що діялося з селянством, а й також з інтеліґенцією. У книжці переважають матеріали польських консулів у Києві і Харкові, доповнені документами, що їх підготовлювали співробітники посольства у Москві, звітами й повідомленнями розвідки ІІ РП. Ці архівні документи дотепер залишалися поза зацікавленням істориків. На думку Бруського – безпідставно, бо часто вони містять цінніший матеріал, ніж документи, виявлені в архівах США, Великобританії, Німеччини та Італії. Що важливо, до сих пір збереглася фактично добірка чіткої польської документації, де представлено не тільки образ Голодомору в Україні, а й механізми, які були спрямовані від кінця 1931 р. на створення катаклізму. Тому хронологічні рамки книги польського історика ширші від цезур традиційних праць про Голодомор. “Я зробив це свідомо, – заявив Бруський, – щоб через призму польських документів показати також генезис і наслідки Голодомору”.
У польській документації можна знайти дані про примусову колективізацію, донесення про репресії, прояви селянського спротиву новій аграрній політиці СРСР. Польські спостерігачі подають дуже яскравий образ зростання голоду, а їхні рапорти не залишають сумнівів, що йдеться про голод, викликаний цілковито штучно. На думку польських дипломатів, голод і погром української інтеліґенції були пов’язані з новим етапом, який розпочав тоді Радянський Союз, тобто побудовою імперії.
Професор В. Верстюк гідно оцінив титанічну роботу Бруського. Звернув увагу на доречність публікації польських документів, які, безумовно, важливі, щоб нарощувати джерельну і доказову бази для вивчення Голодомору. За словами О. Гнатюк, книжка Бруського, до певної міри, закриває логічний етап вивчення Голодомору. “Ми мали опубліковані документи американські, британські, італійські і щойно німецькі. Логічно, що з’являються врешті й польські”, – сказала вона.
У відкритій дискусії гості книгарні були зацікавлені передусім реакцією ІІ РП на події в Україні, чи вона відрізнялася від прагматичного і цинічного мовчання Заходу. Бруський визнав польське ставлення до Голодомору дуже стриманим, воно особливо не відрізнялося від постави західних держав. Польща хотіла нормалізувати відносини з Радянським Союзом, тому польські офіціали розуміли, що ціною за коректні взаємини з Кремлем є, зокрема, Україна.
На погляд Бруського, “трагедія українського Голодомору була тим страшніша, що розгорталася у мовчанці, будьякі чутки про Голодомор у Радянському Союзі кваліфікували як ворожу пропаґанду, за їхнє поширення безжалісно карали”. Таке ж мовчання лежить чорною плямою на совісті Заходу. Відкриття світової дискусії, нове осмислення трагічних подій в Україні, публікація не відомих досі матеріалів – це необхідний для усвідомлення історичної правди про український Голодомор процес. Свідчення, зібрані Бруським у книзі “Голодомор 1932-1933. Великий голод в Україні в документах польської дипломатії та розвідки”, стають дуже важливим та вартим уваги голосом у сучасній історичній дискусії на цю тему. Цей перший документальний збірник на тему Катаклізму в УРСР, укладений саме на основі польських документів – це також доказ того, що дана проблема зустрічається з дедалі більшим зацікавленням у світі історичних наук і може сприяти створенню в майбутньому першої польської монографії про Голодомор в Україні, якої, за винятком перших розробок, поки що немає.
1 Ян-Яцек Бруський – історик, працівник Інституту історії Яґелонського університету, автор книжки “Petlurowcy” (Kraków, 2004); співавтор (з Анджеєм Хойновським) історії України ХХ ст. (Ukraina. Warszawa, 2006); редактор і автор вступу до книжки: Hołodomor 1932-1933. Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu (Warszawa, 2008).
“Наше слово” №2, 11 січня 2009 року {moscomment}
