Віталій Тукало ■ УКРАЇНА ■ №14, 2017-04-02
Президент України Петро Порошенко 13 березня 2017 р. подав законопроект (№ 6175) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України». Пристрасті навколо нього лише зростають. Прихильники ініціативи говорять про національну безпеку і виведення політиків на чисту воду. Але що кажуть ті, кого закон стосуватиметься найбільше: іноземні українці?
На диво швидко даний законопроект пройшов перше слухання у Верховній Раді України і був відправлений на доопрацювання у профільний комітет парламенту. Його ключовим положенням є заборона подвійного громадянства, якщо воно було отримане добровільно. Заборона не стосується українців, які перебувають у тимчасово окупованому Криму, оскільки набуття ними громадянства Росії відбувалося примусово. На своїй офіційній сторінці у фейсбуці президент пояснює потребу таких змін мотивами національної безпеки.
Неважко зрозуміти про кого йдеться, адже справа Романа Насірова – колишнього голови Державної фіскальної служби, звинувачуваного в розкраданні державного майна, в якого виявили, крім українського, ще й британський паспорт, досі лунає досить голосно. Попередній губернатор Дніпропетровської області Ігор Коломойський мав потрійне громадянство: України, Ізраїлю та Кіпру. Колишні чиновники часів Януковича: Арбузов, Азаров і Клюєв мають паспорти Австрії. Можливо, саме в такий спосіб державні службовці забезпечують собі «запасні аеродроми» на випадок зміни політичної погоди в країні, тому логіку Порошенка можна зрозуміти.
Діючий закон «Про громадянство України» говорить про єдине громадянство: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України». Сама ж утрата громадянства відбувається виключно з дня видачі указу глави держави.
Ні для кого не таємниця, що багато громадян України, мешканців прикордонних реґіонів з Румунією та Угорщиною, мають паспорти цих країн. Для них це можливість леґально працювати і подорожувати у Європейському Союзі. Різні джерела наводять відмінні цифри, але йдеться принаймні про десятки тисяч мешканців Чернівецької та Закарпатської областей. Часто їх господарська діяльність пов’язана з постійним перетином кордону.
Найбільшою проблемою є ситуація закордонних українців: як представників діаспори, так і тих, що виїхали за кордон відносно недавно. У більшості європейських країн, США та Канаді подвійне громадянство – нормальний стан речей. Для українців, що переїхали до іншої держави, здобуття громадянства країни проживання стає питанням комфорту і впевненості в майбутньому, адже процедури, пов’язані, наприклад, з медичним страхуванням, здобуттям вищої освіти, працевлаштуванням чи відкриттям власного бізнесу, часом набагато простіші для громадян цих держав, ніж для іноземців. А український паспорт служить одним з «якорів», які допомагають міґрантам утримувати зв’язок з батьківщиною. Таким чином, з однієї сторони, українці з подвійним громадянством можуть впливати на уряди своїх країн проживання і схиляти до більш проукраїнської позиції, а з другої, беручи участь в українському політичному процесі, далі відчувають себе частиною України.
Відразу після початку розгляду законопроект №6175 наразився на гостру критику як експертного середовища, так і української діаспори. Основні закиди, що лунають на адресу пропонованих змін – те, що вони є неповагою до українців, які живуть за кордоном, а також до того внеску, який вони роблять для України. З критикою вже виступили організації українців у США, Канаді, Португалії, Італії.
Занепокоєння можливими змінами висловлюють теж представники польського українства. Після початку російсько-української війни та економічної кризи Польща стала домом для тисяч українців. Багато-хто має або планує отримати Карту поляка, яка відкриває пряму дорогу до польського громадянства. Досі це був варіант, який задовольняв усі сторони – українці могли легше отримати леґальну роботу і менше перейматися візовими проблемами, Польща отримувала додаткові надходження податків, а Україна – допомогу у вигляді грошових переказів додому, котрі потім вливалися в економіку через механізм реального попиту. Мирослава Керик з фонду «Наш вибір» вважає законопроект необдуманим і помилковим кроком: «Боряться з подвійним громадянством в окупованих реґіонах, а найбільше зашкодять українцям із західних областей країни та українській діаспорі. Якщо люди, отримавши інше громадянство, не зрікаються українського, то це означає, що їх щось з Україною єднає, і вони не зрадники. Тут я говорю про громадянства країн ЄС. Позбавляючи людей українського громадянства, держава обірве їх зв’язки з батьківщиною. Вони продадуть нерухомість в Україні, заберуть родичів і вже не висилатимуть гроші в країну. Якщо інші держави, як-от Угорщина чи теж, до певної міри, Польща, хочуть притягнути громадян України до себе за допомогою Карти поляка і легкого доступу до громадянства, то Україна замість подібної практики робить все навпаки, тому втратить тисячі своїх громадян».
У разі прийняття пропонованих змін українці, котрі вже отримали польське громадянство, постануть перед тяжким вибором: приховувати свій польський паспорт або відмовлятися від котрогось з двох громадянств. Можна невтішно припустити, що вибір буде зроблено не на користь українського. Другою слабкою стороною законопроекту є трактування поняття добровільності. Якщо навіть припустити, що відвертого українофоба з російським паспортом буде затримано на території України, завжди можна послатися на той факт, що особа тимчасово перебувала в Криму навесні 2014 р. і випадково потрапила під «паспортизацію».
Законопроект має пройти друге читання. Невідомо також, чи ця пропозиція президента спрямована на внесення реальних змін, чи є формою шантажу партнерів з коаліції. Як би там не було, але хвиля обурення, яку підняли пропоновані зміни, мусить бути врахована принаймні на рівні правок до законопроекту, які б дали змогу леґального подвійного громадянства для осіб, що проживають за кордоном. ■
