Юрій НадсянськийПОДІЇ№8, 2018-02-25

Минулого тижня в перемиському суді відбувалися чергові слухання свідків і постраждалих під час процесії на Український військовий цвинтар у Пикуличах 26 червня 2016 р. На цей раз суд запланував три дні слухань, однак засідання тривало два дні. З огляду на відсутність захисника обвинуваченого Пшемислава П., останній скористався своїм правом, не даючи згоди на продовження процесу за відсутності свого адвоката. Наступного дня захисник був присутній. Цими днями суд прослухав понад 20 осіб. Другого дня за процесом стежив спостерігач Гельсінського фонду прав людини.

У понеділок 12 лютого голова ОУП і обвинувач-помічник Петро Тима складає докази на підтвердження того, що процесія на пикулицький цвинтар має релігійний характер, а саме: листи від підкарпатського воєводи Еви Ленярт і мера Перемишля Роберта Хоми, в яких ці представники державної і самоврядної влади однозначно вказують на молитовний, глибоко християнський характер пикулицьких урочистостей. Це важливо, бо обвинувачені, здається, пробують доказати, що пикулицька процесія не має релігійного характеру, тільки політичний. Зрештою, запитання про характер цієї релігійної ходи є одним з тих, яке найчастіше чують свідки. Мовляв, хрест, церковні хоругви, присутність духовенства не мусить бути тим, що однозначно вказує на релігійний вимір цього заходу.
Розказуючи про те, що відбулося 26.06.2016 р., свідок і обвинувач-помічник Богдан Гук ствердив, що побачив людську бестію, яку описав Ф. Достоєвський у «Злочині і карі». Для нього те, що відбулося, було вступом до вбивства і могло нагадувати початок того, що сталося з євреями в Кельцях 1946 р. На його думку, це була провокація, яка мала на меті, щоб учасники процесії відповіли фізичною аґресією, а кожна спроба самооборони була б представлена, як атака. На його думку, процесію взяли в оточення. Один з обвинувачених запитує, чи він є автором численних статей, у яких возвеличує ОУН і УПА, а після відповіді «ні», складає заяву, що Б. Гук говорить неправду.
Черговий свідок вказує однозначно, що антипольський оклик з боку процесії пролунав уже після того, як колона зупинилася, що цей оклик не міг бути причиною зупинення колони, бо тоді процесія вже стояла. На його думку, людина, яка крикнула це гасло, могла бути у змові з аґресивною групою молодиків. Цими днями свідками є також поліцейські і працівники муніципальної служби. Виявляється, поліція доручила чотирьом працівникамам виконання відео-запису процесії. Один з поліціантів займається питанням уболівальників. Ствердив, що легко було здогадатися, що процесію зупинили вболівальники перемиського футбольного клубу «Полонія». Без проблем упізнає звинуваченого Пшемислава П., згадуючи, як цей був одягнутий під час атаки на процесію.
Свідки розказують про страх, який запанував серед учасників, про велике відчуття небезпеки, про вимахування кулаками, погрози, що, якби не при буття поліцейських зі щитами, процесія не пішла б далі. Для них атака на процесію мала однозначно організований характер, була підготовлена, а не спонтанна. Прозвучали слова про плач дітей, викликаний криком нападників. Один зі свідків стверджує, що зі страху ноги йому тряслися, що відчувалося немов затримання процесії «тривало віки». Звучать слова, що не було можливості розвернутися чи вийти з колони, бо в інших місцях також стояли люди з ворожим ставленням до учасників. Вказують, що зупинення процесії і закрикування унеможливило здійснення акту релігійного культу, що у процесії не було антипольських елементів. Кілька свідків стверджує, що серед обвинувачених немає ще одної групи, яка організовано зневажала молитовну ходу, – членів Всепольської молоді.
Обвинувачені і їхні захисники, здається, найчастіше ставлять «бандерівські» запитання: з якими барвами асоціюється Степан Бандера, чи футболка з перекресленим Бандерою є образою. У їхніх запитаннях Бандера, бандерівський звучить в різних відмінках. Врешті один свідок відповідає, що не вміє «філософувати, чи гасло „геть з бандеризмом” є антиукраїнське». Є і запитання, чи в Україні діє офіційний захищений українським законом культ ОУН-УПА, але суддя частину цього типу питань відхиляє, як такі, які не мають зв’язку зі справою. Обвинувачені запитують, чи і чому гасло «Znajdzie się kij na banderowski ryj» ображає українців, оскільки воно скероване не до них, а до бандерівців. Свідки відповідають, що бандерівець став синонімом українція, що ця погроза у той час адресувалася українцям. Один неповнолітній свідок (якого поліція зупинила разом з атакуючими на процесію), відповідаючи на запитання судді, слова «бандерівський» та «український» вживає як синоніми. Згадує про жінку, яка була вдягнута в бандерівські барви, тобто… жовтий і синій.
На закінчення суддя представляє доказовий висновок (wniosek dowodowy) П. Тими, у якому вказано потребу покликати ще п’ятьох свідків: трьох поліцейських і двох лідерів перемиських націоналістів, які в Інтернеті напередодні процесії заохочували до організування спротиву релігійній ході. Суддя вирішує покликати як свідків лише двох поліцейських. Чергове засідання суду у цій справі відбудеться 22 березня 2018 р. ■

Поділитися:

Схожі статті

Я могла би сказати собі: «Божено, досить, ти вже багато зробила. Займайся своїм здоров’ям. Але мені не байдуже життя української громади»

Світлана Лагуз ■ СПОГАДИ ■ №19, 2022-05-08 Божена Зінкевич-Томанек – про неї так багато хотілося сказати, що здавалося неможливим вмістити розповідь про цю неймовірну...