Гпригорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №15, 2021-04-11

Представники Крайової прокуратури не бачать стрімкого зростання у Польщі злочинів, мотивованих національною ненавистю. Діаметрально протилежно ситуацію оцінює частина депутатів та лідери неурядових організацій.

Проблему обговорили 29 березня на спільному засіданні Cеймової комісії справедливості і прав людини та Сеймової комісії нацменшин. Засідання проведено аж через шість місяців після предметної заяви групи депутатів. Їхній представник депутат Кшиштоф Смєшек відзначив, що в прокуратурі у 2014 році створено групу, яка спеціалізується на таких злочинах. Це був початок системної боротьби з рухами, зокрема націоналістичними, які пропагують національну ненависть. Однак згодом ситуація змінилася: «Дивлячись на статистику останніх 5-7 років, можна дійти до висновку, що кількість такого роду слідств з кожним роком стихійно збільшується», – заявив депутат Кшиштоф Смєшек. Це видно по справах щодо атак на українців. У 2013 році їх було тільки 8, в 2015-му – вже 37, а у 2019 році їхня кількість зросла аж до 336. До того ж у 2016 році їх забрали з Районної прокуратури Прага-Північ, успішної в розгляді такого роду справ. Вона за три роки роботи відкрила 120 справ, які разом стосувалися більше 600 злочинів на ґрунті ненависті. Згодом від їх розгляду було відсторонено найбільш успішного прокурора цієї установи Мацєя Млинарчика («Наше слово» широко описувало цю справу). Варто зазначити, що якщо більше ста прокурорів у всій Польщі в середньому скеровували до суду 3 справи на ґрунті ненависті у рік, то Мацєй Млинарчик – 30. Важливо, що відсторонення від справ цього прокурора вимагали люди та середовища, відомі своєю ворожнечею до представників інших національностей. Тому ініціатори сеймового засідання питали про підстави таких рішень і загалом про плани Крайової прокуратури щодо ефективної боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті.

Наступний комплекс проблем озвучив колишній голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. Він зауважив, що після відсторонення прокурора Мацєя Млинарчика різко виросла кількість припинень «ненависницьких справ». Петро Тима запитав також, чому на сайті Крайової прокуратури немає загальнодоступної статистики щодо таких злочинів. Він зауважив, що після спланованої акції знищення українських місць пам’яті в Підкарпатському та Люблінському воєводствах жодного разу не дійшло до виявлення злочинців. Представник ОУП запитав також, чому прокуратура не врахувала доказові матеріали щодо організованої участі націоналістичної організації «Молодь Вшехпольська» в атаці на хресну ходу у Перемишлі в 2016 році. Ще одне запитання стосувалося браку відповідальності теперішнього міністра освіти Пшемислава Чарнека за називання учасників урочистості в Сагрині «українськими націоналістами» та наклепи у бік Григорія Купріяновича – голови Українського товариства, а також співголови Спільної комісії уряду та нацменшин. Наклепи міністра, які не знайшли підтвердження у слідствах прокуратури та Інституту національної пам’яті, прозвучали у загальнопольських публічних медіа. «Чи Міністерство внутрішніх справ і адміністрації, відповідальне за справи нацменшин, має намір реагувати у ситуації, коли публічні виступи мають ознаки мови ненависті, знецінювання і заклику до ворожнечі?» – запитав Петро Тима у Сеймі.

Депутатка Моніка Роса зі свого боку зауважила, що за звітами омбудсмена в польському інтернеті аж 41% висловів щодо українців має негативний характер і 42% – нейтральний. В звіті вказується й на те, що всього 5% злочинів на ґрунті ненависті зголошується слідчим органам. Люди бояться, зокрема, несерйозного підходу. Водночас їхня заляканість призводить до того, що у публічному просторі вони відмовляються від використання рідної мови чи традиційного одягу.

На запитання відповідала представниця Крайової прокуратури прокурорка Барбара Своробович. У справі відсторонення Мацєя Млинарчика вона повідомила, що кадрові рішення – це повноваження очільника прокуратури Прага-Північ, тож туди і слід скеровувати звернення. Це все, що прозвучало на запитання про обґрунтування рішення. Прокурорка не погодилася й з оцінкою щодо масового росту кількості «ненависницьких злочинів». За її словами, такі справи роками постійно становлять 0.15% усіх злочинів у Польщі. «Звичайно, у цифрах є ріст, але пропорційно до всіх зареєстрованих злочинів відсоток постійно зберігається на тому самому рівні. Немає нічого хвилюючого, що би вказувало на стрімкий ріст цієї категорії злочинів», – пояснила прокурорка Барбара Своробович.

У 2018 кількість справ, які відкрили через атаки з огляду на українську національність, становила 253, а рік пізніше – вже 336. На думку прокуратури, це не проблема, якщо цифру зіставити з усіма злочинами в Польщі. Здається, що такі справи могли б повністю зникнути, якби прокуратура їх зіставила з кількістю усіх злочинів в Європейському Союзі, або ще краще – у світі. Проте як би прокурори не гралися із статистикою, але кожного року реальних людей б’ють, обзивають і залякують інші реальні люди. Ті, другі, зараз мають, мабуть, менше причин для страху. Їхній спокій пояснюється тим, що прокуратурі важко з огляду на складну процедуру закривати явно фашистські чи радикально націоналістичні організації. Простіше, наприклад, цій же Крайовій прокуратурі відмовити у доступі омбудсмену до актів справ з ознаками національної ненависті. Про такі проблеми говорив на засіданні представник омбудсмена Марцін Сосняк. На цьому ж засіданні прокурорка Барбара Своробович також заявила, що більшість проблем стосується конкретних справ, тому без ознайомлення з актами вона не може дати предметні відповіді. Просила запитання скеровувати письмово. Таку ж форму, мабуть, треба застосовувати й у випадку відповідальності міністра Чарнека за наклепи – представник МВСіА зручно обійшов це питання.

Поділитися: