Іванна Килюшик ■ ГРОМАДА ■ №24, 2021-06-13

До 30 річниці священничих свячень о. мітрата Стефана Батруха у видавництві «Свічадо» вийшла друком збірка його проповідей під назвою «У Тобі – моє уподобання», яка стала чудовим підсумком ще одного етапу в житті отця.

Фото з Вікіпедії

Ми маємо схильність думати, що проповіді – це нудні, довгі та монотонні історії про те як треба жити, що можна і чого не можна робити. Звісно, така теорія має свої докази, бо казання можна спокійно зарахувати до одного з жанрів літератури, яка теж може бути різної якості, мати різноманітну форму і зміст, а тим паче стиль.

Із власного досвіду можу сказати, що часто порівнювала збірки проповідей із рецептами, які кладуть в упаковки з ліками – у них написано, що буде, якщо приймати пігулки, що трапиться, якщо робити це нерегулярно або в поєднанні з іншими препаратами з надією, що чим більше – тим краще або швидше допоможе. Також знайдемо там опис позитивного впливу при правильному застосуванні, побічні ефекти і необхідність консультації з лікарем.

Проповіді мають схожу дію. Більшість із нас усвідомлює силу Божого Слова, його значення для нашого розвитку, як впливає на людину нерегулярність чи пасивність у християнському житті. За аналогією до ліків, які не варто приймати одночасно, тут можна навести приклад того, що буде, якщо не надіятися цілковито на Бога, а шукати ще з десяток запасних варіантів. Наше духовне здоров’я теж потребує спеціального сімейного лікаря – духовного наставника, який допомагає підібрати потрібні препарати відповідно до життєвої ситуації.

Проповіді зі збірки «У Тобі – моє уподобання» можуть стати саме такими духовними пігулками, які допоможуть покращити наше здоров’я, вплинуть на розвиток, стануть порадником у простих чи складних ситуаціях.

Книга містить понад сотню текстів, унікальних за змістом, глибинних, неповторних, у яких отець намагається допомогти віднайти відповіді на питання, що найбільше тривожать сучасну людину, показати присутність Бога навіть у сірій буденності. Серед проповідей не знайдемо інформації про церковні собори чи синоди, бо отець усвідомлює, що його «мандрівники-парафіяни» найчастіше стикаються із земними проблемами, з якими не завжди вдається впоратися відразу, тому тексти максимально наближені до щоденного життя. Кожен може віднайти для себе слова, які промовлятимуть до нього в особливий спосіб, принесуть заспокоєння та надію серед щоденних труднощів.

Казання позбавлені надмірного моралізаторства і повчань, що часто відлякує сучасну, загублену у медіапросторах людину. Не знайдемо там рядків на кшталт «робіть отак-от і буде вам добре».  Натомість проповіді мають позитивну динаміку, заохочують бачити радість у дрібницях.

Варто відзначити, що важливою рисою текстів є їхня зрозумілість, чіткість і водночас вишуканий словниковий запас отця, який не шкодує синонімів, щоби якомога яскравіше донести свою думку та зробити людей чутливими до Божого Слова.

Пригадую, що деякі конструкції мене навіть веселили, особливо коли отець підбирав щось із молодіжного сленгу. Проте у нього це виходило настільки природньо, ніби ці вирази були з якогось щоденного словникового запасу.

Напевно, ті, хто звикли слухати проповіді отця в церкві, відчуватимуть різницю у сприйнятті. Проголошені під час літургій слова часто несли у собі сильне емоційне забарвлення. За допомогою інтонації Стефан Батрух намагався звернути нашу увагу на головні аспекти або ж повернути зацікавленість тих, хто подумки «десь літає» чи думає про щось інше. Натомість написаний текст дає змогу більше сконцентруватися на конкретних важливих темах, які нас турбують. Також можна раз за разом повертатися до конкретного уривка, роздумувати, заглиблюватися в нього, відкривати для себе те, що під час прослуховування вживу нас оминало.

Назва збірки найбільш влучно підкреслює головну ідею проповідей – не тільки вміщених у цій книжці, але й усіх, які отець виголошував у різні часи й за різних обставин: «Ти єси Син мій любий, у Тобі – моє уподобання» (Марка 1:11).

Цими словами Стефан Батрух намагається донести до кожного з нас, що, попри будь-які труднощі, ми повинні пам’ятати: Бог завжди перебуває з нами, Він наділив кожного талантами та обдаруваннями, для Нього ми особливі та виняткові, у житті кожного з нас схований глибокий сенс існування. Часто ми звикли бачити Бога як суворого суддю, який керується методом «батога і пряника», але насправді проповіді говорять, що Бог є Любов, Істина і Життя.

Варто відзначити, що отець Батрух має власний сформований стиль проповідування, який вирізняє його з-посеред інших. Під час слухання легко виокремити вступ, в якому він представляє головну проблему з Євангелія та показує її в контексті теперішніх подій. Далі йдуть розвиток думки, приклади, спроби пошуку моделі розв’язання, яка була би для парафіян корисною. І зрештою –  мої улюблені висновки, у яких отець намагається збадьорити людей та коротенькими молитовними звертаннями завершує проповідь. Дозволю собі навіть зацитувати: «Господи, навчи мене бачити та усвідомлювати Твою присутність серед буденних звичайних справ, зрозумілих і незрозумілих подій […] Навчи нас уважно слухати інших та не боятися питати. Подай нам мудрість, щоб ми вміли давати добрі відповіді та поради».

Наступним важливим кроком до розуміння є те, що у проповідях є спроба в контексті Євангелія пояснити, чому ми приходимо до церкви. Бо часто це мотивують тим, що такий наш обов’язок чи щось інше. Найбільш влучними будуть рядки одного з перших казань: «Ми приходимо до храму не для того, щоб нам було легко жити, але щоби навчитись приймати щоденні випробування».

Характерна позитивна особливість збірки – те, що вона написана для широкої аудиторії, є зрозумілою і доступною. Її може читати й той, хто потребує відповідей на важливі питання, і той, хто просто шукає натхнення і відваги, й особливо люди, що вперше відкривають для себе, ким є Бог, чому треба вірити і надіятись на Нього, що таке любов у контексті християнства.

Звісно ж, у книзі є й декілька недоліків, але думаю, що ця ложка дьогтю може почекати іншого часу.

«У Тобі – моє уподобання» – це своєрідне джерело натхнення, у якому можна віднайти глибинний спокій і радість. Слова о. Батруха вчать бачити світло навіть у найбільшій темряві, надію серед розпачу, любов серед ненависті, не зациклюватися на проблемах; зберігати свою оригінальність та бути відкритими до інших; помічати власні обдарування, зовнішні та внутрішні особливості.

Поділитися:

Схожі статті

Історія однієї нелюбові на тлі першого українського Майдану

Дарина ПОПІЛЬ ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №24, 2021-06-13 Третій роман української письменниці, літературознавиці, перекладачки Оксани Луцишиної отримав нещодавно Шевченківську літературну премію. До цього...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*