Тетяна Семаковська ■ ПОДІЇ ■ №48, 2022-11-27

Через російське вторгнення в Україні тисячі людей зазнали серйозних фізичних травм, зокрема це і повна втрата верхніх чи нижніх кінцівок. Без ніг чи без рук функції людського тіла стають обмеженими. Сьогодні отримати необхідне протезування в Україні можна безкоштовно, однак через війну цей процес уповільнюється, а от кількість людей, яким необхідно термінове протезування, навпаки, збільшується. Співзасновник благодійного фонду та українець за походженням Юрій Арошидзе поділився з нами історією створення Protez Foundation – платформи, яка поставила на ноги вже понад 20 українців. Про те, як відбувається процес протезування, хто може його отримати та чиїм коштом функціонує благодійна організація – читайте в матеріалі.

Поява благодійного фонду 

Юрій проживає з родиною в США, штат Міннесота, вже декілька років. Герой має мультикультурну сім’ю, де мама – українка, тато – грузин, а сам Арошидзе народився в білорусі – саме туди переїхали його батьки після розпаду Радянського Союзу. Ідея створити благодійний фонд, який би допомагав українцям отримати протезування, прийшла після початку повномасштабного вторгнення, пригадує у розмові Юрій. На початку ескалації українець допомагав із прийомом біженців в Міннесоті, де проживав сам. За словами чоловіка, було дуже багато людей, які тікали від війни, – всі вони потребували допомоги, від базових речей гігієни та харчування до прихистку. Згодом Юрій вирішив зайнятися організацією благодійного фонду.

Свою волонтерську ідею герой планував втілити разом з товаришем і за сумісництвом лікарем Яковом Градінаром. До слова, Яків теж уродженець України, у 2007 році він переїхав до США. Вже протягом 15 років Градінар займається протезуванням та ортопедизацією різного рівня складності.

«Ми з Яковом поспілкувалися телефоном, зрозуміли, що ми на одній хвилі стосовно цього питання (створення благодійної платформи по протезуванню українців – прим. авт.), й так, власне, почали наш проєкт. Яків відповідав за організацію медичної частини проєкту, я ж зайнявся організаційними питаннями, тому що там було багато міжнародних узгоджень. Чимало документів необхідно, щоб військові могли вільно виїжджати за кордон та в’їжджати в Сполучені Штати Америки. Це все – важкий бюрократичний процес, який супроводжувався паперовою роботою. Проєкт ми запустили з травня, загалом підготовка всіх процесів зайняла три місяці, після чого приїхала наша перша група. Перших солдатів зустрічали в аеропорті з українською символікою та теплом», – каже Юрій.

У розмові герой пригадує, що ідея з протезуванням прийшла не просто так. Річ у тому, що ще задовго до повномасштабної війни у Юрія вимушено гостював знайомий з Дніпра, який в дитинстві втратив кінцівку. 

«Він жив у мене, я його возив на протезування до лікаря, який безкоштовно зробив йому протез. Можна сказати, що це було свого роду тренування. Коли почалася війна, ми згадали про цю ситуацію, що ми зробили це ще до війни, разом у такій колаборації. Зрозуміли, що це схема дієва, і так почали працювати. Практично, ми зараз робимо те саме, тільки вже в набагато більших масштабах», – розповідає Юрій.

Як формуються групи на отримання протезування

Зараз українці можуть отримати протезування за допомогою платформи Protez Foundation абсолютно безкоштовно. Втім, є певні умови, яких необхідно дотримуватися, щоб пройти відбір та потрапити в групу. Відтак, для початку людині необхідно заповнити електронну форму, де особа повинна вказати свої контактні дані та описати проблему – знайти її можна на сайті Protez Foundation (protezfoundation.com). Після отримання заявки дані проходять модерацію адміністратором, ним наразі є Юрій. 

«Важливо зазначити, що ми приймаємо на цю платформу тільки українців – це не бізнес, а допомога нашим людям. В планах у нас збільшуватися, рости, розвиватися та ставати впізнаваними. Кожну групу пацієнтів, яка до нас прибуває, ми возимо в певний штат на екскурсію – хочемо розширити проєкт в Америці, щоб про нього дізналися більше людей. Своєю чергою, фонд може отримати ширше фінансування. Також це важливо для військових, адже можна сказати, що це такий вид реабілітації – поїхати подивитися Америку, Міннесота все ж таки не таке велике місто, де можна багато чого побачити. Нас дуже тепло приймають у всіх штатах, всюди є велике ком’юніті українців», – розповідає герой.

Всі отримані анкети розділяють на певні категорії: військові, цивільні та діти, а вже потім йде збір інформації про те, яку саме кінцівку потрібно встановити, верхню чи нижню. Дані повідомляють головному лікарю, і вже тоді складають групу з 5 осіб, орієнтуючись на можливості, зокрема і фінансові. Модерацію не проходять люди, які не мають 100% загоєння кукси (частини кінцівки, що залишається після ампутації – прим. авт.), а також не беруть на протезування осіб із суміжними хворобами – тобто, якщо одночасно людина лікує якесь захворювання, наприклад печінки чи серця. Річ у тому, що фонд не має можливості підтримувати додаткове лікування особи.

«Власне, так й проходить модерація. Ті люди, які залишаються, з них й формують наступну групу. Попри те, в нас є важливі пріоритети: перший – це діти, вони поза чергою, але важливо, щоб у дитини був закордонний паспорт – це правило стосується й дорослих. Слава Богу, дітей у нас мало, і це неабияк тішить. Другі по пріоритетності – це військові, які після протезування готові повернутися на поле бою чи навчати інших бійців, зокрема це члени ССО, офіцери», – каже герой.

Ціна питання

У організації Protez Foundation є важливе правило – всі витрати пацієнта фонд бере на себе, від моменту виходу людини з дому і до прибуття назад в країну. Як ділиться Юрій, на перших етапах фінансування шукали у знайомих. Багато допомогла українська діаспора, місцеві храми та малий бізнес, також засновники вкладали власні кошти. 

«Собівартість протеза коштує 25 тисяч доларів, натомість, якщо послугу б не надавали на благодійній основі – така процедура вартувала б усі 90 тисяч доларів. Ми ж відкрили власну клініку, на базі якої й відбувається протезування і реабілітація, таким чином нам вдалося зменшити кількість витрат. Це дозволяє нам протезувати більшу кількість людей за менші гроші. В основному, кошти ми збираємо завдяки пожертвам – немалу частину дають маленькі бізнеси, фонди, місцеві храми, які особисто знають нас та чим ми займаємося. На жаль, у нас наразі немає якогось великого спонсора, який дав би нам умовно 1 млн доларів чи 100 тисяч доларів, але ми прямуємо до цього», – каже герой.

Проживання в США

В Protez Foundation піклуються про своїх підопічних, важливу роль також відіграє українська діаспора в США. Люди охоче відгукуються на прохання про допомогу, зустрічають українських героїв та сприяють в адаптації до нових умов. 

«Нам дуже допомагає українська діаспора – думаю, без неї ми не могли б так втілити цей проєкт. Протезування – це одна частина, але потім є велика частина логістики, і це набагато складніше, ніж здається на перший погляд. Це документи, перельоти, переїзди, також тут є велика частина роботи – це зустріч бійців чи цивільних в аеропортах, транспортування, забезпечення людей базовими потребами – на кшталт таких, як їжа, гігієна, активності. У нас створені певні команди, кожна з них займається своєю частиною роботи – це все роблять українці в США. Є також білоруси, які допомагають, але в основному це українські сім’ї, які роблять великий обсяг роботи», – ділиться Юрій.

Про роль діаспори найкраще говорять її вчинки. Так, українець в США, який забажав залишитись анонімним, практично подарував свій дім на рік для потреб фонду, і наразі там роблять косметичний ремонт.

«Це буде такий гостьовий український дім, куди ми заселятимемо військових, адже часом у нас виникала проблема з розселенням людей. Готелі ми не розглядаємо, як варіант. По-перше, це дорого, а по-друге – бійцям легше адаптуватися, коли вони живуть не самі, а в родинах або з побратимами. Подарований дім якраз використовуватимемо для цих цілей», – ділиться планами Юрій.

Зараз пацієнти Protez Foundation живуть в домах українців у США – там вони не тільки отримують необхідну підтримку та спілкування, але й смакують українською кухнею.

«Багато наших пацієнтів живуть у пані Надії – це українка, яка віддала велику частину дому під користування. У пацієнтів є своя кухня, більярд та навіть сауна. Двоє українок, Алла та Іра, які є частиною нашої команди, по черзі готують військовим смачну домашню їжу – борщ також в асортименті, їжі у них вдосталь. Пацієнти вже навіть кажуть, що не встигають все їсти», – з посмішкою зазначає Юрій.

Як проходить реабілітація українців

Для людей, далеких від медичної сфери, процес протезування виглядає дуже просто – одягнув кінцівку і побіг у справах, однак насправді все набагато важче. Протез має функціонувати разом з тілом, як справний годинник.

«Протезування і реабілітація – це цілісний процес, тобто це не так, як можна собі уявити, що руку одягнув і пішов. Це дуже складна схема, у якій все має працювати злагоджено. Ми співпрацюємо з центром реабілітації, і вони допомагають нашим пацієнтам пройти цей етап. Там цілий штаб людей, які відповідають за свої категорії. Лікар Яків теж з ними – він дивиться, що ось, наприклад, хода погана, і значить щось потрібно налаштувати, підкрутити», – каже Юрій.

У розмові герой згадує, що на перших етапах створення фонду у команди були переживання, що доведеться ще додатково залучати психологів та психотерапевтів для пацієнтів. Однак люди, які приїздили отримати протезування, випромінювали позитивний настрій, силу волі та навіть надихали саму команду, пригадує співзасновник. 

«До нас приїздять, без перебільшення, герої – це молоді хлопці, яким по 20 років. Ми думали, що вони будуть в депресії, думали, що нам будуть потрібні психологи. Насправді ж вони позитивні, постійно жартують та дуже міцні духом. Воїни, які надихають нас своєю мужністю та змушують працювати далі й натхненніше», – каже Юрій.

За час функціонування Protez Foundation вдалося допомогти вже близько 20 особам – серед них були цивільні, а саме подружжя з Бучі, а також діти, зокрема двоє хлопчиків, Артем, 9 років та Сашко, 12 років – в обох ампутація кінцівок. Батько Артема прикрив сина собою – чоловік загинув, але врятував життя своєму малюку. 12-річний Олександр родом з Маріуполя втратив ногу, але завдяки Protez Foundation хлопчик тепер вчиться ходити знову. Юрій каже, що процес протезування дітей дещо складніший, адже кістки в цей вік ще ростуть, а отже додають додаткової складності до виготовлення протеза.

Повернення додому

Protez Foundation допомагає пацієнтам і після реабілітації слідкувати за станом здоров’я. Для цього пацієнтам не потрібно повертатися у Сполучені Штати, адже відповідний центр є в Ужгороді, де за станом бійців слідкує брат лікаря Якова Градінара.

«Всі солдати, які проходили протезування у нас, через деякий час можуть туди звертатися в центр в Ужгороді, щоб замінити деталі чи ж переконатися у справності всіх встановлених елементів. Поки ми не гучно афішуємо про цей центр, тому що наразі  працюємо над тим, щоб удосконалити там всі процеси», – каже Юрій.

В недалекому майбутньому центр в Ужгороді стане осередком, де бійці матимуть можливість отримати консультацію, замінити несправності у протезі, тощо. Допомогти Protez Foundation можна, пожертвувавши кошти, адже організація працює виключно на волонтерській основі – будь-який донат важливий та цінний, каже співзасновник платформи.

Поділитися: