Петро Андрусечко ■ АНАЛІТИКА ■ №24, 2024-06-02

20 травня виповнилося п’ять років президентства Володимира Зеленського. Коли у 2019 році відбулася його інавгурація, ніхто не навіть припустити не міг, що на Зеленського чекають найбільші виклики та небезпеки, з якими зіткнеться Україна від моменту проголошення незалежності у 1991 році. 

За нормальної ситуації Зеленський мав би почати свій другий термін 21 травня (за умови перемоги на виборах). Або ж на його місце прийшов би новий президент. Однак війна відсунула питання виборів.

Ані партнери України, ані самі українці не ставлять під сумнів законність перебування Зеленського на посаді глави держави після 20 травня. Цим займається Росія та її пропагандисти.

24 травня під час зустрічі з Олександром Лукашенком у Мінську Володимир Путін, відповідаючи на питання про можливі мирні переговори з Україною, заявив, що виходить з того, що легітимність президента Зеленського «закінчилася». Здавалось би, нічого нового в російській пропаганді, однак на тлі зустрічі двох диктаторів, які перебувають при владі кілька десятиліть, це прозвучало смішно.

Професор Олексій Гарань, науковий керівник фонду «Демократичні ініціативи», який роками займається дослідженнями громадської думки, наголошує, що більшість українців згідні з тим, що вибори не можна проводити під час війни. Тому ніхто в Україні не сумнівається в законності президентства Зеленського після 20 травня.

– Питання легітимності Зеленського цікавить лише Росію та «вигідних дурнів» на Заході, які не розуміють, що відбувається під час війни, висловився професор Гарань у розмові з «Газетою Виборчою».

Сьогодні Зеленський зовсім не схожий на самого себе п’ять років тому. Війна залишила на ньому помітний слід, як і на всіх в Україні. Але це також прискорило його політичну освіту, або, можна сказати, перетворило його на політика.

Через п’ять років після інавгурації росіяни упродовж багатьох місяців атакують східну частину країни, а 10 травня вони відкрили новий фронт на північ від Харкова. Люди, які бачили президента останніми днями, кажуть, що він виглядає пригніченим і сильно напруженим. 

2019: несподівана зміна місць

Коли ім’я Зеленського вперше з’явилося в опитуваннях серед інших кандидатів у президенти у 2018 році, це сприйняли як жарт. Актор і комік Зеленський вже мав «президентську» авантюру, хоча тільки в кіно. У серіалі «Слуга народу» він зіграв учителя історії Василя Голобородька , який випадково стає президентом.

21 квітня Зеленський переміг Порошенка у другому турі, набравши 73,2% голосів. Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Олексій Гарань вважає, що п’ять років тому переміг популізм. Але справа не лише у цьому. Нині покійна Ірина Бекешкіна з Фонду «Демократичні ініціативи» підкреслювала, що виборців Зеленського об’єднало протистояння політичній еліті.

20 травня 2019 року його шлях до парламенту був обставлений як справжнє шоу: усміхнений Зеленський ходив пішки, вітався з людьми, фотографувався. Свою першу промову в парламенті новий президент почав із того, що «кожен із нас є президентом». Йшлось не лише про 73% виборців, які за нього голосували, а про всіх українців.

Закінчити війну

Під час інавгураційної промови Зеленський наголосив, що найважливіше завдання – зупинити війну на Донбасі. І заявив, що заради досягнення цієї мети готовий на все.

– Не ми почали цю війну. Але ми ті, хто має закінчити цю війну! – сказав Зеленський

Через тиждень після інавгурації Зеленський відправився з першою робочою поїздкою на передову в Луганську область.

Перші дії Зеленського принесли певні результати. У вересні 2019 року Росія звільнила 35 громадян України. Серед них був і режисер Олег Сенцов, якого засудили в Росії до 20 років таборів.

Здається, Зеленський був щиро переконаний, що війну можна закінчити шляхом прямих переговорів з Путіним. Опоненти звинувачували його в повній відірваності від реальності і, насамперед, побоювалися, що він піде на значні поступки для досягнення цієї мети.

У грудні 2019 року Зеленський дивився Путіну в очі в Парижі під час зустрічі лідерів нормандського формату. Невідомо, чи розумів він уже тоді, що з Путіним неможливо порозумітися, принаймні на тих умовах, які підходили Україні. Але Путін і його команда, ймовірно, розуміли, що Зеленський не буде слухняним партнером, готовим йти на поступки. Що попри його заяви, він не готовий до миру за будь-яку ціну, тобто на російських умовах.

24 лютого 2022 року почалася найважливіша роль у житті Зеленського. Він не втік із Києва, як дехто боявся цього чи очікував. Навпаки, із президента миру він швидко перетворився на президента війни та зміг використати свій талант, щоб мобілізувати Захід, майже щодня звертаючись із закликами про постачання зброї, розмовляючи з лідерами, виступаючи в Інтернеті перед парламентами та різними асамблеями, і даючи інтерв’ю.

Реформи в умовах миру і війни

Окрім припинення війни, виборчим гаслом Зеленського було також бажання притягнути до відповідальності попередників.

– Наш пріоритет – не боротьба з корупцією, а перемога над нею. Демонополізація енергетики, деолігархізація в медіа, – зазначив Зеленський на початку травня 2019 року.

Однак його зв’язки з Ігором Коломойським викликали сумніви. Опоненти також побоювалися, що деолігархізація може стати зброєю у боротьбі з політичними опонентами.

Першими під деолігархізацію потрапили проросійські політики та бізнесмени, головним обличчям яких був Віктор Медведчук, якого ще називають «кумом Путіна». Спочатку рішенням Ради Національної Безпеки і Оборони (РНБО) закрили три підконтрольні йому інформаційні телеканали, а в травні 2021 року суд обрав Медведчуку домашній арешт.

Опоненти звинуватили команду Зеленського у тому, що дії РНБО є поспішним розв’язанням. Щоб підійти до цього питання системно, парламент ухвалив закон, який прийнято називати «законом про олігархів» або «законом про деолігархізацію».

Війна внесла свої корективи, чимало найбагатших людей втратили свої активи. Саме тому список олігархів досі не оновлено, адже оцінити реальні статки найбагатших українців наразі неможливо. З іншого боку, деякі з них, наприклад, номер один серед олігархів – найбагатший українець Рінат Ахметов – бере активну участь у сприянні зміцненню оборони країни та армії і запевняє, що не є олігархом.

На початку вересня 2023 року до Ігоря Коломойського постукали співробітники СБУ. Йому повідомили про підозру у вчиненні шахрайства в особливо великих розмірах та відмиванні грошей.

Але деолігархізація є лише елементом ширших реформ, метою яких має стати боротьба з корупцією та відновлення системи правосуддя. Реформи продовжуються, незважаючи на війну, і, що більше, незважаючи на труднощі та критику, їх цінують партнери. Після російського вторгнення Україна отримала статус кандидата в ЄС і, можливо, найближчим часом можна буде розпочати переговорний процес. Гірша ситуація із запрошенням України до НАТО. Цієї мети не вдалося досягти на минулорічному саміті Альянсу.

Невдачі

Від самого початку найслабшим місцем Зеленського були кадри. Першим головою адміністрації Зеленського став юрист Андрій Богдан. Його репутація була такою собі: він працював в уряді Миколи Азарова, а також був адвокатом олігарха Ігоря Коломойського. Його давнім другом був Андрій Портнов, який вважався проросійським політиком і був радником Януковича з юридичних питань. Портнов, який після Майдану втік до Австрії, повернувся в Україну після перемоги Зеленського. Незалежні ЗМІ писали, що Портнов мав вплив на деякі рішення офісу президента, хоча офіційно не займав жодної посади.

Згодом в Офісі президента України з’явився Олег Татаров, який асоціювався з МВС часів Януковича. У 2020 році з’явилася інформація, що НАБУ підозрює його в посередництві при передачі хабара.

У лютому 2020 року Богдана на посаді голови ОПУ змінив Андрій Єрмак. Також юрист, який спеціалізується на міжнародному праві. Його висунення викликало чергову хвилю критики. Були звинувачення у причетності його брата до корупційних скандалів. Єрмак відповідав за відновлення нормандського формату при врегулюванні конфлікту на Донбасі. Тому він відповідав за контакти з російською стороною, що лише посилювало підозри проти нього. Незважаючи на скандали та звинувачення, Єрмак залишається найбільш довіреним співробітником Зеленського, а після російської агресії його роль ще більше посилилася. І це викликає занепокоєння в Україні та західних партнерів України.

Можливо, саме через кадрові проблеми команда Зеленського не змогла адекватно оцінити російську загрозу. Осінь 2021 року вже була тривожною. На Заході говорили про майбутню велику війну, але Зеленський і його оточення запевняли, що Росія знову грає в ігри і не готова до великої війни. Опоненти пізніше часто критикуватимуть його за те, що «у травні ми всі будемо смажити шашлики». На їхню думку, знехтувавши загрозою та попередженнями США, команда Зеленського не підготувала належним чином країну до оборони.

З сьогоднішньої перспективи виглядає дивним, що наприкінці січня, коли світ боявся, що Росія може напасти на Україну, українське правосуддя взялося за екс-президента України. Петро Порошенко став підозрюваним у державній зраді у розслідуванні незаконних поставок вугілля з підконтрольних проросійським сепаратистам районів Донбасу. Прихильники екс-президента та він самий впевнені, що справа була політичною помстою з боку Зеленського.

В липні 2022 року у відставку відправили голову Служби безпеки України Івана Баканова, друга дитинства Зеленського. І вже після російського вторгнення виявилося, що в лавах СБУ були зрадники, які допомагали російській армії.

Як довго Зеленський буде президентом?

«Одразу хочу вас запевнити – я йду на один термін, щоб змінити систему на благо нашого майбутнього», – запевнив Зеленський, який балотувався на виборах у січні 2019 року.

Але вже в травні 2020 року під час конференції з нагоди першої річниці свого президентства він заявив, що одного терміну може не вистачити для виконання своїх обіцянок.

Російське вторгнення одразу відкинуло питання виборів. Щоправда, у прямий спосіб Конституція забороняє лише вибори до Верховної Ради, але ухвалений закон про воєнний стан забороняв будь-які вибори в Україні.

Цю позицію підтримують і українці: – Коли ви запитуєте українців, посилять чи послаблять вибори країну, вони відповідають, що послаблять, – наголошує професор Гарань.

На це є практичні причини. Йдеться в першу чергу про безпеку, особливо у прифронтовій зоні. Крім того, є питання забезпечення чесної передвиборчої кампанії для всіх кандидатів і питання голосування воїнів та українців за кордоном.

І все ж усе вказує на те, що команда Зеленського роздумувала над проведенням виборів минулого року.

– З огляду на ці показники, якби вибори проходили зараз, Зеленський мав би хороші шанси на перемогу (під кінець березня довіряло йому 58% Українців). Тому я думаю, що дехто з його оточення враховував цей варіант, – каже Олексій Гарань.

У жовтні минулого року сам Зеленський в інтерв’ю румунським ЗМІ заявив, що братиме участь у виборах, якщо вони пройдуть під час війни. Він також додав, що не має наміру балотуватися, якщо наступні вибори відбудуться після закінчення війни.

Поділитися: