Вікторія Грондзка ■ МІҐРАНТИ ■ 2009-12-18
Міґранти з країн Східної Європи щораз частіше знаходяться в центрі уваги не лише мас-медіа, які описують їхні негаразди. Відомо, що краще запобігати клопотам, аніж потім розв’язувати проблеми, які часто-густо виникають через недостатню поінформованість, незнання усіх законів країни перебування.
Часом звичайна людська доброзичливість і увага можуть зробити дуже багато, адже щоб допомогти цим людям, які мають життєві труднощі, спочатку треба мати бажання їх зрозуміти, інакше допомога може виявитися неадекватною до потреб. З метою створення мережі співпраці для підтримки міґрантів (особливо заробітчан) Товариство “Euro-Concret” організувало і провело у Вроцлаві робочу зустріч представників неурядових організацій та різних установ з Польщі, України й Німеччини, що займаються проблемами передусім громадян України, які перебувають на території Європейського Союзу.
Виїзд за кордон не завжди і не для всіх закінчується щасливо, переважно люди навіть не підозрюють, в які пастки можуть потрапити через власну неуважність чи наївність, або ж пропускають мимо вух попередження про шахраїв (мовляв, мені – чесній людині, таке не загрожує). Тому коли їх дійсно спіткає лихо, виявляються бути до цього зовсім не підготованими, розгублюються, не знають, куди можуть звернутися зі своїми клопотами, сумніваються, чи хтось взагалі захоче їх вислухати, а вже тим більше допомогти… І так потрапляють у замкнуте коло зневіри. А виявляється, що є чимало організацій, що спеціалізуються в допомозі саме таким людям у потребі. Зокрема, займається цим і Товариство “Euro-Concret” у співпраці з німецькою організацією AWO “Heimatgarten”, щецинським Товариством підтримки неурядових ініціатив та партнерами з України – Фондом “Common Mission” з Одеси й Реґіональним центром соціальної адаптації зі Львова. Під час реалізації міжнародного проекту “Сатурн” (програмна лінія ЄС “Повернення”) вони зіткнулися з багатьма людськими недолями, бо у сфері їхньої діяльності знаходиться вирішення проблем тих, хто став жертвою торгівлі людьми, потрапив до нечесного працедавця, який використовує своїх працівників, чи став нелеґальним імміґрантом, тим самим прирікаючи себе, а то й членів своєї сім’ї на життя в ізоляції та постійному страху. Проте реалізатори програми знають з досвіду, що це ситуації, хоч і надзвичайно складні, однак не безвихідні, а тим, хто хоче добровільно повернутися на Батьківщину, надають всіляку допомогу (медичну, фінансову, соціальні та юридичні поради), займаються приготуванням і моніторуванням виїзду з країни перебування.
Програма опіки не закінчується на кордоні, бо ж проблеми в момент його перетину не зникають, треба теж мати куди повернутися, тобто до хати, до родини, друзів, на роботу. Після багатьох років відсутності у рідних сторонах міґранти нерідко втрачають старі товариські зв’язки, а після повернення не так просто їх відновити, та й обставини за той час помінялися, важкувато буває пристосуватися до життя в іншій дійсності. Отож, щоб допомога була повною (адже тільки тоді вона справді принесе користь), у проекті “Сатурн” передбачено також реінтеґрацію на території України, дофінансування “старту” в країні походження, професійну перепідготовку та посередництво при пошуках праці, гуманітарну допомогу, надання медикаментів.
Листопадова зустріч у Вроцлаві підсумовувала два роки співпраці при реалізації цього проекту, а також стала нагодою, щоб пошукати нових шляхів і цілей. Крім названих уже вище організацій, свої внески та пропозиції представили запрошені гості. Зокрема, представник Почесного консульства України у Вроцлаві Ольга Барабаш-Ревак ознайомила присутніх з переліком основних проблем, з якими до них звертаються українці (працедавець пропонує на місці зміну умов, не виплачує зарплати, погрожує). Аґнєшка Матусяк з Товариства “Нова ґенерація” представила пропозиції культурної співпраці, Вадим Барський з одеської Національної юридичної академії розказав про діяльність науковців у вивченні й розробці міґраційного права, а Ігор Саламон із вроцлавського гуртка ОУП ознайомив присутніх із програмою діяльності місцевих українців.
Варто згадати про виступ Ігоря Гната (РЦСА) зі Львова, який займається, серед іншого, боротьбою з работоргівлею і звертає увагу на те, що тепер допомога жертвам малоефективна, вони зазвичай залишаються наодинці зі своїми проблемами. Найбільше перешкоджає бюрократія – документи йдуть 1,5-2 місяці й втрачають таким чином актуальність. Трапляються й випадки корупції в поліції, яка попереджує злочинців. З цим кореспондували вислови Фолькера Теґелера з AWO, який сказав, що коли імміґранти не мають можливості леґально повернутися додому, то можуть бути втягнуті в злочинні структури, а замішані в це бувають і чиновники. Він підкреслив, що в Польщі майже немає організацій, які б допомагали українським імміґрантам, які перебувають у Польщі.
На особливу увагу заслуговувала експертська панель. Почалася вона виступом Ігоря Маркова (НАН України) з мультимедійною презентацією “Специфіка міґрації з України до країн Європейського Союзу – результати досліджень”, у якій піддано аналізу процес української заробітчанської імміґрації, а також правових основ міґраційної політики ЄС і сучасних міґрацій них викликів. Зокрема, підкреслювалося, що обмеження рухливості міґрантів, замість зменшити їхню кількість у країні перебування, навпаки спричинюється до її збільшення. Натомість ведення відкритої політики сприяє поверненню їх до країни походження. Цей виклад був підготований на основі книжкового видання “На роздоріжжі”, з яким варто ознайомитися всім тим, хто цікавиться даною тематикою, бо у ньому зібрано та систематизовано дійсно широкий та різноплановий матеріал, який ілюструє явище міґрації, з доданими науково обґрунтованими висновками.
Великим зацікавленням користувалися й виступи представниць Судетського відділу Прикордонної служби, які розповідали, як виглядає проблема міґрації з перспективи цієї структури. Думаю, що варто було б до цього питання невдовзі повернутися, бо часто люди просто не усвідомлюють, що дрібна з їхньої точки зору зміна (наприклад, коли хтось приїжджає до Польщі на робочій візі, а працювати взагалі не збирається – і таке буває), може означати великі проблеми, включно з депортацією. Однак, з другого боку, ПС може підказати правові шляхи виходу зі, здавалося б, безвихідної ситуації, коли депортації й багатьох інших клопотів можна уникнути, самому зголошуючись до прикордонників (навіть найближчого територіально відділу) і беручи на себе зобов’язання добровільно залишити територію держави, де дана особа перебуває нелеґально.
Ця зустріч показала, що перед організаціями, які мають за мету допомагати міґрантам, ще непочатий край роботи. Програма “Сатурн” завершилася, проте Маґда Ґаєвська, яка вела програму допомоги міґрантам та зорганізувала зустріч у Вроцлаві, уже шукає нових можливостей. Якщо ви знаєте, в який спосіб можна допомогти тим, хто знайшовся у скрутній ситуації, перебуваючи далеко від рідного дому, теж можете приєднатися – чи фінансово, чи порадою.
“Наше слово” №51, 20 грудня 2009 року {moscomment}
