Петро Андрусечко ■ УКРАЇНА ■ №51, 2022-12-18

Підсумки 2022 року в Україні в основному зводяться до одного слова – війна. Війна, яка по-справжньому почалася у 2014 році, коли росія окупувала Крим і розпочала так звану російську весну на Донбасі. Однак 24 лютого 2022 року вона охопила всю країну, перетворившись на війну за право українців на самостійне існування. Це війна, яка перевернула увесь геополітичний порядок, сформований після 1991 року.

Україна увійшла у 2022 рік із передчуттям загрози. Від осені 2021 року західні медіа, а невдовзі й представники влади та спецслужб, особливо американських, почали бити на сполох про наближення війни. росія знову, як і навесні 2021 року, почала стягувати війська вздовж кордонів з Україною. Однак цього разу Вашингтон і їхні союзники попередили, що росія вже вирішила вторгнутися в Україну і що напад може відбутися найближчими місяцями.

Президент Володимир Зеленський та інші представники української влади намагалися заспокоїти громадян, стверджуючи, що немає жодних доказів нападу. Українські експерти вказували скоріше на можливість відновлення широкомасштабних бойових дій на Донбасі.

Ескалація

У перший день 2022 року, коли більшість українців відпочивали після святкування Нового року, набув чинності закон «Про основи національного спротиву», прийнятий парламентом і підписаний президентом влітку 2021 року. У той день навряд чи хтось припускав, що незабаром «територіальна оборона» і «опір» стануть основними елементами протидії російському вторгненню.

На початку року увага багатьох в Україні, як і в усьому світі, все ще була прикута до пандемії коронавірусу. Після новорічних та різдвяних свят в Україні зареєстрували 4571 випадок коронавірусу, 273 людей померли від Covid-19. Більш ніж через півтора місяці українські медіа, як і самі українці, перестануть звертати увагу на цю проблему. Інша загроза виявиться більш смертельною.

Кількість обстрілів на Донбасі зростала, як і кількість російських військ навколо України, але увагу від цього питання на деякий час відвернули події у Казахстані. На початку січня там відбулися протести, які завершилися введенням надзвичайного стану та втручанням військ країн ОДКБ.

З 24 лютого в Україні практично немає політики, а про якісь вибори можна буде говорити лише після закінчення війни. Однак у січні боротьба між владою та опозицією ще тривала. Петрові Порошенку висунули звинувачення у державній зраді за результатами розслідування незаконних перевезень вугілля з підконтрольних проросійським сепаратистам районів Донбасу. Багато хто вважав, що справа носить політичний характер. Однак суд не ухвалив рішення про арешт експрезидента, обравши натомість запобіжний захід у вигляді особистої поруки і зобов’язав Порошенка здати закордонний паспорт.

Увесь цей внутрішньополітичний епізод був короткою інтерлюдією того, що відбувалося навколо України на міжнародній арені. Майже щодня Зеленський і представники українського уряду проводили консультації із західними партнерами. У Вашингтоні запевняли, що «жодних рішень по Україні без України».

«Вони (вимоги росії – прим. авт.) включають вимоги не приймати жодних нових членів до НАТО і вивести сили з територій східних союзників. Союзники, зі свого боку, підтвердили свою політику відчинених дверей і право кожної держави обирати власні безпекові домовленості», – заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг після засідання Ради росія-НАТО у Брюсселі 12 січня.

У січні західні медіа висловлювали тривогу щодо загрози з боку російських військ, зосереджених навколо України. 13 січня секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов в інтерв’ю «Українській правді» скаже, що «на сьогоднішній день прямого підготовчого процесу до агресивних дій і підозри, що щось серйозне відбудеться завтра, – немає», але влада готова і має розроблені алгоритми дій.

У Білому домі були впевнені, що росія готова розпочати повномасштабне вторгнення до України будь-якої миті. Подібну думку висловлював прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. 

Стурбованість викликала інформація про евакуацію сімей американських дипломатів, а наприкінці січня й заклик влади США до своїх громадян негайно залишити Україну. Незабаром окремі країни почнуть евакуювати персонал своїх дипломатичних місій. У той же час кількість рейсів з американською зброєю в Україну починає збільшуватися.

Війна 2.0

21 лютого владімір путін підписав указ про офіційне визнання окупованих територій Донбасу, того ж дня колони російських військ увійшли до Донецька. Більше не було ілюзій, тільки очікування. Верховна Рада ввела надзвичайний стан і з’явилася інформація про евакуацію з російського боку адмінкордону з Кримом.

24 лютого близько 5-ї години ранку українців, зокрема в столиці, розбудили звуки вибухів – росія завдала ракетних ударів. Поблизу російського кордону та лінії фронту на Донбасі місцевих жителів розбудили артилерійські вибухи та бомбардування населених пунктів російськими літаками. російські війська почали агресію на кордоні з п’ятьма областями, а також завдавали ударів з боку Криму.

«Сьогодні від вас потрібно – спокій, по можливості залишайтеся вдома. Ми працюємо, армія працює, працює весь сектор безпеки і оборони. На зв’язку з вами буду постійну я, РНБО, Кабінет міністрів. Незабаром я знову вийду на зв’язок. Без паніки, ми сильні, ми всіх переможемо, бо ми – це Україна. Слава Україні», – сказав президент Зеленський у відеозверненні до українців.

Кожного дня Зеленський звертатиметься до українців у такій формі, одночасно апелюючи до Заходу з питанням про допомогу. Найголовніше, що український президент ще до війни вирішив, що у разі російської агресії залишиться в Києві незалежно від ситуації.

Чи не головним образом Києва у перші дні війни стали люди з валізами та рюкзаками, які залишали місто, та великі затори виїжджаючих автівок. Київ обезлюднів. У перший день атаки російським військам вдалося захопити Чорнобильську АЕС і висадити десант в аеропорту Гостомель під Києвом. російські колони наближалися до столиці. Ще гірше було на півдні, де росіянам вдалося швидко захопити значну частину Херсонської області та просунутися до Маріуполя. Як це було можливо? Повної відповіді на це питання доведеться почекати до кінця війни.

Але в інших місцях росіянам не вдалося досягти таких успіхів, українська армія та тероборона відбивали атаки у Чернігівській та Харківській областях, оборонялися на Сумщині та на Донбасі. Росіяни намагалися якнайшвидше зайти вглиб України, метою номер один стало взяття Києва.

Протягом наступних днів і тижнів навколо Києва тривали запеклі бої. У столиці було чути канонаду не лише з артилерії, а й зі стрілецької зброї на півночі міста. Тим, хто міг і хотів стріляти, обороняючи місто, роздавали зброю. У самому Києві також спалахувала стрілянина, повідомлялося про проникнення диверсійно-розвідувальних груп. У безлюдному місті спочатку панував хаос, можна було побачити розстріляні військові вантажівки та легкові автомобілі, іноді трупи загиблих. росія також продовжила ракетні удари по житлових будинках.

росіяни намагалися оточити Київ, запеклі бої точилися у містах-сателітах столиці. Буча, куди росіяни увійшли на початку березня, стала символом російських військових злочинів. За місяць окупації вони знищили тут понад 420 жителів. Вони грабували, ґвалтували, катували, вбивали цивільних мешканців, розстрілювали автівки з людьми.

Українці зупинили «другу армію світу»

Бої навколо Києва тривали до кінця березня, коли російська армія під впливом українського опору вирішила відійти з Київської та Чернігівської областей, їх вибили і з Сумської області. У Харкові українці успішно оборонялися, хоча ситуація в наступні місяці була дуже складною через близькість фронту та артилерійський і ракетний вогонь.

На півдні вдалося зупинити і розгромити росіян під Миколаєвом, не давши їм таким чином напасти на Одесу.

Українські захисники тримали оборону в повному оточенні до 20 травня в районі комбінату «Азовсталь» у Маріуполі. Місто було практично зруйноване. Точну кількість загиблих внаслідок російського обстрілу оцінити важко, але вона може перевищувати 20 тисяч цивільних осіб. Зокрема окупаційні війська скинули надпотужну бомбу на Маріупольський драматичний театр, де ховалися містяни і було підписано великими літерами «ДІТИ», – там загинули сотні людей. Застосовували і заборонені види озброєнь, в тому числі фосфорні бомби, – росіяни зроблять це впродовж війни ще не один раз.

Однак опір українських військ у Маріуполі дозволив посилити інші ділянки фронту. Наприкінці квітня тягар бойових дій перенісся на Донбас. Тут росія зосередила свої сили. Завдяки перевазі в артилерії та авіації і чисельності військових їм вдається зайняти майже всю Луганську область з містами Сєвєродонецьк і Лисичанськ і проникнути глибше в Донецьку область.

ЗСУ переходить у контрнаступ

У квітні українці роблять неймовірне – топлять флагман російського Чорноморського флоту крейсер «москва». А пізніше їм вдається відбити острів Зміїний, захоплений на початку повномасштабної війни.

Зеленський і представники армії ще з весни запевняли, що цього року українські воїни звільнять окупований з початку війни Херсон. Це місто стало символом опору на окупованих територіях. До кінця квітня жителі виходили на протести проти російської окупації. Протести припинились під впливом жорстоких репресій росіян. На зміну їм прийшли партизани і підпілля.

Наприкінці липня Україна почала використовувати високоточну реактивну артилерію, отриману від США. Ударами з ХІМАРС вони систематично знищували склади боєприпасів російської армії на півдні та мости у Херсонській області. Під українські удари (ймовірно, безпілотники) потрапила російська авіація у Криму. Крим припинив бути сакральним і недосяжним, як це уявляли росіяни.

Наприкінці серпня українські військові розпочали наземну операцію в Миколаївській та Херсонській областях. росіяни мали там кілька добре підготовлених оборонних рубежів, але українські військовики день у день у важких боях тіснили армію рф.

Відволікши увагу противника на південь, у вересні Збройні сили України провели успішну блискавичну операцію на півночі – повне звільнення окупованої частини Харківської області – та зайшли зі сходу на Луганщину.

В жовтні стався вибух на Кримському мосту, який з’єднує Крим з росією. Унаслідок вибуху вантажівки обвалилися дві напівсекції автомобільної частини мосту та було пошкоджено залізничну колію. Це стало черговим ударом по іміджу росії як захищеної та потужної країни, яка веде не війну, а лише «обмежену спеціальну військову операцію».

А вже в листопаді українські підрозділи змусили росіян повністю відійти на лівий берег Дніпра в Херсонській області – місто Херсон було звільнено. Воно стало єдиним обласним центром, який змогли захопити, але не втримали війська рф.

Водночас восени морськими безпілотниками була здійснена атака на російські кораблі у Севастопольській бухті. А на початку грудня переобладнаними безпілотниками успішно атаковано російські військові аеродроми за кілька сотень кілометрів від фронту. Саме звідти злітали літальні апарати, які безперервно бомбили територію України. Частково вони були знищені, а інші росія перебазувала на свої дальні військові бази.

Наприкінці року найзапекліші бої точились у Донецькій області. росіяни за всяку ціну досі намагаються захопити Бахмут. Своєю чергою ЗСУ намагаються прорвати лінію оборони на Луганщині.

Ракетний терор

З початку війни Зеленський і прості українці зверталися до Заходу з проханням закрити небо над Україною через авіаційні та ракетні удари по українських містах. Київ звернувся з проханням про постачання зенітної зброї, яку Захід зрештою почав надавати інтенсивніше ближче до кінця року.

За оцінками експертів, до початку грудня росія випустила по Україні понад 4200 ракет. Багато з них вдарили по цивільних об’єктах. З жовтня ракетні удари здійснюються у спробі зруйнувати енергетичну інфраструктуру країни. До 5 грудня росія здійснила 8 масованих ракетних ударів. 15 листопада чергова така атака занурила Україну у блекаут. Пошкодження мають понад 50% енергетичних об’єктів країни.

9 грудня путін із келихом шампанського в руці заявив на камери, що росія атакує українські енергетичні об’єкти у відповідь – оскільки це Україна вдарила по Кримському мосту. Але, звісно, знищення української енергетики перед зимою – це ніщо інше, як спроба зламати українців у ситуації, коли російська армія не в змозі досягти значних успіхів на фронті.

Українці зробили неймовірне, але ціна є високою

2022 рік увійде в історію України як рік, коли українцям вдалося відстояти свій суверенітет і незалежність. російська навала згуртувала український народ. Ця війна стане одним із найважливіших елементів самоідентифікації для українців.

Українці показали всьому світові, що вони здатні протистояти путінській росії, якої останніми роками так боявся Захід, а ЗСУ значно послабили військовий потенціал рф. На Заході не вірили у тривалий опір української армії і припускали, що Київ впаде через кілька днів. Під впливом українського опору Захід був змушений змінити тактику на активну підтримку і порушити табу на постачання зброї. Спочатку постачалися в основному ручні протитанкові та зенітні засоби, які можна було використовувати у партизанській боротьбі. Однак під впливом успіхів ЗСУ було вирішено поставити артилерію і реактивні установки, а також зенітні системи. Міністр оборони України Олексій Резніков вважає, що наступним етапом стане постачання сучасних танків і бойових літаків.

Але за успіхом, яким, безсумнівно, є вдала оборона від російського наступу, стоїть величезна кількість втрат як серед українських військових, так і серед мирного населення. Країна зазнала величезної шкоди. Мільйонам людей довелося тікати. Близько 60% українців опинились під загрозою бідності.

У наступний рік Україна переходить, будучи у війні. путін не має наміру поступатися, а для українського народу подальша боротьба означає – «бути чи не бути». І ніхто не може передбачити, коли це закінчиться. Звучать прогнози про завершення війни вже в 2023-му, але наразі Україні треба пережити зиму, інколи без світла та опалення у своїх помешканнях.

Поділитися: