15.06.2020
Президентські вибори у Польщі
Григорій Сподарик ■ ВИБОРИ ■ №25, 2020-06-21 У зв'язку з президентськими виборами, які відбудуться 28 червня, ми запитали кандидатів, що мають помітну підтримку в...
Сильною стороною Польщі завжди була різноманітність, тож її треба плекати – за допомогою відповідних освітніх програм, ґрантів на культурну діяльність, можливостей обміну традиціями та звичаями. А також – через знищення культурних бар’єрів та упереджень, які, на жаль, останніми роками почали поширюватися.
2. Чи, на вашу думку, варто створювати меншинні культурні інституції? Чи ви би підтримали організації, які багато років намагаються створити осередки, що дали би можливість стабільного розвитку культури та ідентичності, наприклад, завдяки гарантованому бюджету і умовам, у яких уже не буде необхідності будувати діяльність лише на ґрантовій системі?
Ключовим у культурній політиці має бути фінансування діяльності, а не лише інституції. Моя мета – уможливити доступ до культурних осередків усім активним неурядовим організаціям, митцям, активістам та освітянам, а також створити завдяки ним осередки, які стимулювали би життя локальних спільнот.
3. Чи національні меншини повинні мати своїх представників у польському парламенті? Чи ви підтримали або ініціювали би зміни у польському виборчому законодавстві, які би створили таку можливість (наприклад, куріальну систему)?
Можна говорити про те, щоб українська меншина у Польщі та польська в Україні могли брати участь у публічній дискусії. Я думаю, що це гарний початок для польсько-українських переговорів.
4. Чи Сейм РП повинен засудити депортацію українців у рамках акції «Вісла» та визнати її комуністичним злочином? Чи ви підтримали або ініціювали би законодавчі рішення, які би дозволили повернути виселеним українцями їхні землі або, якщо це неможливо, – виплатити компенсації?
5. В останні роки в Польщі було знищено багато українських місць пам’яті. Як, на вашу думку, можна уникнути таких ситуацій у майбутньому?
6. Як слід вирішити питання українських нелегальних місць пам’яті в Польщі та польських – в Україні?
(відповідь на питання 4, 5, 6). Я вважаю, що треба створити незалежну команду польських та українських істориків і дипломатів, які роз’яснили би багато суперечливих та складних питань в історії польсько-українських відносин. Така «група зі складних справ» була би чудовою платформою для побудови діалогу у сфері історичної політики.
7. Що було би пріоритетом вашої закордонної політики щодо України?
Слід робити ставку на продумані та передбачувані відносини. Обидвом державам потрібна спокійна співпраця та спільні проєкти, завдяки яким Україна могла би поглиблювати свої відносини з Європейським Союзом. Безвідповідальна закордонна політика ПіС вже достатньо зіпсувала наші відносини.
8. У Польщі працює та навчається дедалі більше українських громадян. Як ви оцінюєте цей процес та польську політику інтеграції цієї спільноти?
Я дуже позитивно оцінюю приїзд українських громадян до Польщі, це мало дуже багато гарних наслідків. Сподіваюся, що після епідемії їхня присутність швидко повернеться до рівня з початку цього року – щойно Польща та Україна справляться з епідемічною кризою.
9. Чи повинні, на вашу думку, іноземці з-поза ЄС, зокрема громадяни України, отримати в Польщі виборчі права на місцевому рівні?
Для цього нам потрібний кращий реєстр мешканців. Переписи населення не є достатньо достовірними, згідно з ними важко визначити місце постійного проживання людини. Це – сфера, над якою варто працювати.
10. Чи вважаєте ви, що злочини, скоєні на ґрунті ненависті, зокрема з огляду на національність, останніми роками у Польщі почастішали та вимагають більшої уваги з боку держави? Чи як президент ви би засуджували публічно такі злочини та використання мови ненависті?
Кількість злочинів, скоєних на ґрунті ненависті, безсумнівно, збільшилася останніми роками, а реакція уряду є абсолютно недостатньою. Я роками борюся за кращий захист громадян від злочинів на ґрунтів ненависті і це залишиться одним з моїх пріоритетів. Тому проявам мови ненависті треба протистояти. Від неї до таких злочинів – дуже короткий шлях. І вона має свої реальні, щоденні жертви. Нам треба розвивати політичну культуру, вільну від цькування, підбурювання та роз’ятрювання ран. Залякування меншинами – це вияв ненависті. Таку риторику треба рішуче засуджувати, а медіа не повинні давати простір для її поширення політикам, які використовують ці методи залякування.
***
1. W jaki sposób zamierza Pan wspierać mniejszości narodowe i etniczne w Polsce?
Polska zawsze była silna swoją różnorodnością. Dlatego tę różnorodność trzeba pielęgnować. Trzeba ją pielęgnować poprzez odpowiednie programy edukacyjne, granty na działalność kulturalną, możliwość wymiany tradycji i zwyczajów. To także przełamywanie barier kulturowych i uprzedzeń, które niestety zaczęły rosnąć w ostatnich latach.
2. Czy widzi Pan potrzebę utworzenia mniejszościowych instytucji kultury? Czy wsparłby Pan organizacje mniejszościowe od wielu lat starające się o utworzenie takich instytucji, umożliwiających stabilny rozwój kultury i tożsamości, m.in. dzięki gwarantowanemu budżetowi i braku konieczność opierania działalności wyłącznie na systemie grantowym.
Kluczem w polityce kulturalnej powinno finansowanie działania, nie tylko instytucji. Moim celem jest umożliwienie dostępu do instytucji kultury wszystkim prężnie działającym organizacjom pozarządowym, artystom, aktywistom, edukatorom oraz uczynienie z nich ośrodków stymulujących życie lokalnych społeczności.
3. Czy mniejszości narodowe powinny mieć swoich przedstawicieli w polskim parlamencie? Czy wsparłby Pan lub zainicjował umożliwiające to rozwiązania w polskim prawie wyborczym (np. system kurialny).
Można porozmawiać o tym, żeby mniejszość ukraińska w Polsce oraz mniejszość polska na Ukrainie miały możliwość uczestnictwa w debacie publicznej. Myślę, że to dobry punkt wyjścia do rozmów polsko-ukraińskich.
4. Czy Sejm RP powinien potępić deportację Ukraińców w ramach Akcji “Wisła” i uznać ją za zbrodnię komunistyczną? Czy wsparłby Pan lub zainicjował prawne rozwiązania umożliwiające zwrot ziemi deportowanym Ukraińcom lub jeżeli nie jest to możliwe wypłatę kompensacji?
5. W ostatnich latach w Polsce zniszczono wiele ukraiński upamiętnień. Jakie widzi Pan możliwości uniknięcia podobnych sytuacji w przyszłości?
6. Jak należy rozwiązać kwestię ukraińskich nielegalnych upamiętnień w Polsce i polskich w Ukrainie?
[odpowiedź na pytania 4,5,6] Uważam, że powinien powstać niezależny zespół historyków i dyplomatów, polskich i ukraińskich, który wyjaśniłby wiele spornych i trudnych punktów w historycznych relacjach polsko-ukraińskich. Taka grupa do spraw trudnych byłaby znakomitą platformą do budowy dialogu w obszarze polityki historycznej.
7. Co byłoby priorytetem Pana polityki zagranicznej wobec Ukrainy?
Należy postawić na przewidywalne i rozsądne relacje. Oba państwa potrzebują spokojnej współpracy oraz wspólnych projektów, dzięki którym Ukraina będzie mogła zacieśniać relację z Unią Europejską. Nieodpowiedzialna polityka zagraniczna PiS już dość napsuła w naszych relacjach.
8. W Polsce pracuje i uczy się coraz większa liczba obywateli Ukrainy. Jak ocenia Pan ten proces i polską politykę integracji tej społeczności?
Bardzo pozytywnie oceniam przyjazd obywateli Ukrainy do Polski, miało to bardzo wiele pozytywnych skutków. Mam nadzieję, że po epidemii ten poziom obecności powróci szybko do stanu z początku tego roku, jak tylko Polska i Ukraina poradzą sobie z kryzysem epidemicznym.
9. Czy wg. Pana cudzoziemcy spoza UE, w tym obywatele Ukrainy, powinni w Polsce otrzymać prawa wyborcze na poziomie lokalnym.
Do tego potrzebujemy lepszej ewidencji mieszkańców. Spisy ludności nie są miarodajne, trudno ustalić stałe miejsce zamieszkania. To obszar, nad którym warto pracować.
10. Czy uważa Pan, że przestępstwa z nienawiści, m.in. na tle narodowościowym, nasiliły się w Polsce w ostatnich latach i wymagają większej uwagi ze strony administracji państwowej? Czy jako prezydent występowałby Pan z publicznymi potępieniami przejawów takich przestępstw i mowy nienawiści?
Liczba przestępstw z nienawiści zdecydowanie wzrosła w ostatnich latach, a działania rządu są dalece niewystarczające. Od lat walczę o lepszą ochronę przed przestępstwami z nienawiści to pozostanie jednym z moich priorytetów. Dlatego trzeba też przeciwdziałać przejawom mowy nienawiści. Od mowy nienawiści do przestępstw z nienawiści jest bardzo krótka droga. I ma ona swoje realne, codzienne ofiary. Potrzebujemy dbałości o kulturę polityczną, wolną od szczucia, podżegania i jątrzenia. Straszenie mniejszościami to nienawiść. Taki język trzeba potępiać stanowczo, a media nie powinny politykom posługującym się strachem dawać przestrzeni do rozpowszechniania lęków.