Роман Матвійчина ■ ІСТОРІЯ ■ 2010-02-04
Заповнивши анкету, українці з досвідом німецьких концтаборів розкриють для нащадків маловідому сторінку нашої історії
Про українців, ув’язнених у нацистських концтаборах, досі широкому загалові майже не відомо. Хоч історики документально підтверджують, що українці в гітлерівських таборах становили 10 або й більше відсотків. Наприкінці 2008 р. появилася польська стаття про українців у таборі “Майданек”.
Подано там, що українців у Майданеку було 3500 осіб, проте в додатках до статті перераховано лише біля 500 прізвищ (обговорення статті було надруковане в тижневику “Наше слово” № 14/2009 www.nslowo.pl/content/view/396/101/). Утім, у Майданеку могло бути й більше українців. Подібно виглядає ситуація й з іншими таборами. Наприклад, на веб сторінці концтабору “Аушвіц” (www.pl.auschwitz.org.pl) подано, що українців було там “кількасот”, а фотографічно продокументовано близько 550 осіб. Українська “Вікіпедія” подає, що в таборі “Аушвіц” перебувало 14,5 тисячі в’язнів (різних національностей) із території України.
Українців у німецьких концентраційних таборах переважно реєстрували як поляків, росіян, радянських робітників і радянських військовополонених. У Радянському Союзі в’язнів концентраційних таборів, які пережили табір і вийшли на волю, переважно трактували як зрадників і колаборантів. Особливо жорстоко в сталінський час обходилися з колишніми військовополоненими. Через те табірники часто приховували своє трагічне минуле, однак нерідко закінчували своє життя в ҐУЛАҐу. Відомий дослідник і колишній в’язень німецьких концтаборів професор Михайло Марунчак писав 1990 р.: “Важко встановити кількість українців у німецьких концтаборах. Українські імена були реєстровані в польській, російській чи інших статистиках. Багато реєструвалися також бездержавними. І повторюється тут так, як у тій казці про людину без роду й без долі, що її славу сусід добрий взяв”. Проф. д- р Марунчак за анкетними даними Ліґи українських політичних в’язнів встановив стан українців у німецьких концтаборах: наприклад, у Бухенвальді вже 1942 р. на 15000 так званих “руських” було понад 9 000 українців. У “транспорті” з Дори, що прибув до Берґен-Бельзена 1944 p., на 1200 хворих було понад 500 українських в’язнів. У концтаборі Фльоссенберґу серед в’язнів із літерою “П” (поляк) було близько 25 відсотків українців, а серед “руських” – майже 50 відсотків. У січні 1943 р. тільки в головному аушвіцькому таборі перебувало понад тисячу українців. Чимало було в Дахау. У Майданеку вже на початку 1943 р. відсоток українців перевищив 15.
Нині дуже важливо перевірити та уточнити статистичні дані про українські жертви нацизму. Дуже просимо переслати на адресу редакції газети “Україна молода” інформацію про українців – в’язнів німецьких концентраційних таборів за питаннями наведеної анкети. Усіх, хто має яку-небудь інформацію, просимо дати відповідь. Питання розраховані передовсім на родини і знайомих колишніх табірників. Подібна анкета, складена свого часу Світовою ліґою українських політичних в’язнів для табірників з Америки і Західної Європи, була лише поширена переважно серед членів Ліґи. Просимо поінформувати нас також про всі інші, вже існуючі, списки українців – в’язнів німецьких концентраційних таборів. Тільки спільна праця буде ефективною. Не забуваймо, що в концентраційних таборах люди потерпіли переважно за свої переконання – чи то правого, чи лівого світогляду. У тій ситуації ні одні, ні інші не могли погодитися з окупаційною дійсністю. Серед ув’язнених були також люди, які потрапили туди випадково, утім елементу кримінального майже не було. Якщо комусь не вигідно писати в анкеті про віросповідання, причини арешту, політичні погляди чи інші справи, просимо ті питання оминути. Найважливішими є прізвища і назви таборів та, за можливістю, період ув’язнення. Анкету просимо надсилати листом (“Україна молода”, 03047, Київ, пр. Перемоги, 50, Україна) або електронною поштою (eilul@ukr.net).
А Н К Е Т А
Ця анкета призначена тільки для в’язнів українців (усіх українських етнічних груп: лемків, бойків, гуцулів, підляшуків та інших). Її можна заповнювати різними мовами (українською, польською, російською, німецькою, англійською або говіркою).
1. Назва концентраційного табору (чи філії табору) і номер в’язня.
2. Ім’я та прізвище, імена батьків, віросповідання.
3. Дата й місце народження та дата і місце смерті.
4. Місце проживання або тимчасового перебування перед ув’язненням.
5. Дата прибуття до табору та обставини – з іншого табору (якого?), після арешту (де) з транспортом львівським, житомирським (іншим), з фронту.
6. Причини ув’язнення – діяльність політична, релігійна, заложник, участь
у диверсії, дезертирування зі співпрацюючих з німцями формацій, військовополонений, партизан (який), невинно обвинувачений.
7. Дата кінця перебування в таборі та обставини – звільнення на волю, перевезення до іншого табору (якого?), смерть у таборі (яка?).
8. Документи або інформація з преси, літератури на доказ ув’язнення в таборі.
9. Відомі прізвища та імена інших українців – в’язнів німецьких концтаборів (просимо для них виписати окрему анкету) та додаткові інформації про них.
10. Інформація про більші групи українців, привезених до табору.
11. Контактні дані.
“Наше слово” №6, 7 лютого 2010 року {moscomment}
