Олександр Колянчук ■ ГРОМАДА ■ №24, 2020-06-14

Народився 22 травня 1930 року в Аксманичах Перемиського повіту в сільській сім’ї Василя Шаґали та його дружини Марії (уродженої Баран). Там же закінчив чотири класи початкової школи. У липні 1945 року Романа прийняли до ІІ класу української чоловічої гімназії у Перемишлі. Після трьох місяців мусив перервати навчання, бо школу ліквідували, а вчителів депортували до України.

У 1947 році після акції «Вісла» Роман Шаґала поселився у Дзярнівках Великих (нині Дзярни) у повіті Суш в Ольштинському воєводстві, де його батьки отримали господарство. У 1950-51 навчальному році був учнем ІІ класу вечірньої державної середньої професійної школи в Ілаві.

У 1955-56 році почав навчатися на факультеті молочного виробництва Вищої сільськогосподарської школи в Ольштині. Від 1956 року був діячем Ольштинського кола Українського суспільно-культурного товариства. У 1957-58 роках працював штатним секретарем воєводського відділу УСКТ. Долучився до організації, зокрема, виставки українських вишиванок та концерту українського хору для мешканців Ольштина та околиць. Навчання Роман закінчив 1961 року як дипломований інженер з молочарства.

У березні 1961 року Роман Шаґала почав працювати у воєводському відділі Центральної асоціації молочних кооперативів у Лодзі. У квітні 1963 року його призначили віцепрезидентом правління воєводської асоціації ґмінних кооперативів «Селянська самодопомога» («Samopomoc Chłopska») у Лодзі. У липні 1973 року був обраний головою управління воєводської Асоціації молочних кооперативів у Лодзі. У 1965-75 роках працював на суспільній роботі в ощадно-позичковому кооперативі, протягом двох каденцій був членом Ради воєводського відділу цього кооперативу, а потім – її головою. Після реорганізації Роман був головою Ради відділу банку харчової промисловості, а також членом Ради воєводської асоціації виробничих кооперативів.

Уже працюючи у молочному виробництві, у 1975-76 роках Роман був головою Наглядової ради воєводської асоціації ґмінних кооперативів «Селянська самодопомога» в Лодзі. У 1976 році його призначили членом Наукової ради Інституту молочної промисловості у Варшаві, а в січні 1978 року – першим заступником генерального директора Центрального управління молочної промисловості. Після перезапуску діяльності цієї інституції Романа Шаґалу обрали віцепрезидентом управління.

Відзначений Срібним хрестом за заслуги (1968), Кавалерським (1974) та Офіцерським хрестом Ордену відродження Польщі (1983). Від Міністерства закордонних справ України, а саме посольства України у Польщі, Роман Шаґала отримав диплом із подякою за «важливу особисту участь в об’єднанні української громади, збереженні української мови, культури і традиції, а також – за розвиток українсько-польської співпраці» (2009).

У 1990 році достроково вийшов на пенсію та зайнявся пошуком матеріалів про життя українців у Варшаві та на Мазовії, історію рідного села, українську кухню та пов’язані з нею звичаї.

Роман Шаґала – автор таких видань: «Православний цвинтар на Волі у Варшаві. Українські поховання. Путівник», Варшава 2002 (у співавторстві з Александром Колянчуком); «Українська кухня по-польськи», Варшава 2004; «Аксманичі. Село у клоковицькій парафії перемиського повіту», Варшава 2008 (у співавторстві з Анджеєм Кшивіцьким) – український переклад цієї книги вийшов у 2010 році у Львові; «Українці у Варшаві», Варшава 2010 (у співавторстві з Емільяном Вішкою).

Окрім цього, у доробку Романа Шаґали – публікації на українську тематику, надруковані в «Українському альманасі», «Нашому слові» та польському виданні «Gazeta Wyborcza». Роман – член Українського історичного товариства у Польщі, від самого початку існування інституції є головою Ревізійної комісії.

Поділитися: