Аліна Кувалдіна ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №3, 2023-01-22

Галина  Петросаняк, «Вілла Анемона». – Чернівці: Книги – ХХІ, 2021. – 192 с.

Дебютний роман поетки та перекладачки Галини Петросаняк «Вілла Анемона» нагадує нитку, на котру авторка нанизує, ніби намистини, різноманітні (а часто – навіть протилежні) погляди, явища, культури, ідеї та часові відрізки. Це – роман-дискусія і роман-перехрестя, світ всередині котрого – складний і об’ємний, як і той, в котрому ми живемо.

Головна героїня роману, українка Рута Маковій, приїхала на заробітки до Швейцарії. Тут вона, вчителька німецької мови, змушена працювати прибиральницею, аби зібрати гроші на свою мрію – власне помешкання для себе та доньки. Випадково Рута знайомиться з лікаркою Беатою, котра робить їй вигідну пропозицію – працювати домоправителькою невеликого дому для паліативних хворих. Жінка погоджується, адже, окрім безкоштовного проживання, їй пропонують високу оплату праці. Проте дім має одну особливість, котру Рута помічає не відразу.

Тут і з’являється конфлікт моралі та цінностей, котрий є центральним у книзі. Він відслідковується і між окремими персонажами, і між різними країнами та культурами, і навіть як внутрішній конфлікт кожного. Життя та смерть, хвороба і любов, віра та атеїзм, консерватизм і лібералізм – це далеко не повний список речей, між якими намагаються балансувати герої Галини Петросаняк. Авторка дозволяє їм висловлювати різні, часто протилежні, думки та погляди, і якщо читачеві інколи хочеться посперечатися з думками освіченої, але дещо інфантильної Рути Маковій – часто знайдеться персонаж, котрий зробить це замість нього на сторінках книги.

Загалом роман читається легко і майже компульсивно, на одному диханні. Авторка майстерно зображує ціннісні та моральні портрети своїх героїв. Оповідь здебільшого ведеться від імені Рути, ім’я котрої в Швейцарії усі скорочують до більш звичного там Рут. Це відображає процес асиміляції в чужій країні, котрий, однак, не стирає ідентичності жінки – від початку до кінця книги вона чітко сприймається як українка, і, розповідаючи про цей текст комусь, не виникає жодного імпульсу називати її інакше, ніж Рута.

Проблеми міграції, збереження власної ідентичності та туги за рідною землею виразно відслідковуються в романі. Раз за разом головна героїня повертається думками в Україну, від якої фізично віддалена на сотні кілометрів. Її розповідь про облаштування госпісу інколи сприймається так, ніби вона облаштовує власний дім, котрого в неї немає. І коли Рута сажає біля вілли квіти анемона, котрі росли біля її останнього помешкання в Україні, вона ніби символічно переносить трохи України до Швейцарії, аби хоч якось полегшити своє життя на чужині.

Квіти анемона також служать ниткою, котра зв’язує віддалене минуле та сьогодення, що відображається в листуванні головної героїні з німцем, котрий до примусового виселення жив у тому ж будинку, котрий вона винаймала. Кола, якими ходить історія, можна також віднайти в щоденнику матері Рути, котрий знаходить донька героїні і відправляє їй електронною поштою. А в більш глибокому, давньому розумінні ці кола видніються в біблійській історії про Рут та Ноомі.

У книзі Галини Петросаняк світ глибокий і багатошаровий, але ще – живий та плинний. Тут, ніби за законами фізики, ніщо не народжується з нічого, та постійно змінює давню форму. Перехрестя культур та народів, особистих та національних трагедій, минулого та сьогодення роблять текст набагато об’ємнішим, аніж він може здатися на перший погляд. Об’єму додають і згадки мистецьких творів, зокрема картини «Магія риб» Пауля Клее, котрі не відволікають від змісту роману, а тільки його підкреслюють та поглиблюють. 

Варто зауважити, роман може не сподобатися тим, хто не любить читати довгі роздуми на філософські теми, а також скептикам. Герої «Вілли Анемона» кидаються у вир своїх почуттів швидко та без роздумів, віддаються їм так шалено, що спочатку це викликає деяке відчуття недовіри, нереальності. Тим не менш, це лише підсилює наскрізну ідею твору, котра одночасно трансформується в фундаментальну цінність, поза кордонами і часом – сміливість жити. «Плисти у повітрі, знаючи, що все тримається на волосині. Приймати цю крихкість і не боятися», – говорить Рута Маковій. Так роман, пронизаний християнськими мотивами, транслює нам прадавню буддистську істину – необхідність жити моментом, у якому ми знаходимося. 

Поділитися: